Справа № 359/7360/23
Провадження № 1-кп/359/261/2024
21 жовтня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією кримінальне провадження №12022111100000334, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2022 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Максима Горького Каланчацького району Херсонської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, 28.02.2022 приблизно о 12 год. 45 хв. ОСОБА_4 перебував у приміщенні квартири за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 . В цей час, він почув гучні крики та гуркіт, що доносились з приміщення під'їзду, де розташований вхід до його квартири. Вирішивши подивитись, що відбувається в під'їзді, ОСОБА_4 відчинив вхідні двері своєї квартири та побачив своїх сусідів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які сварилися.
При спробі з'ясувати причини зазначеної сварки, між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_13 зайшов до приміщення квартири ОСОБА_4 , де конфлікт продовжився.
Так, в ході вказаного конфлікту, ОСОБА_4 взяв до рук приведену раніше у готовність до пострілу гладкоствольну мисливську рушницю «FABARM», калібру 12, № НОМЕР_2 , яку він зберігав за місцем проживання та спрямував ствол у бік ОСОБА_14 . Після того, як ОСОБА_12 відмовився залишити приміщення квартири, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно та маючи на меті заподіяння ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, використовуючи зазначену рушницю, здійснив один постріл в праву ногу ОСОБА_13 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на підлогу квартири ОСОБА_4 . Почувши звук пострілу, до квартири ОСОБА_4 прибула дружина ОСОБА_13 - ОСОБА_15 , яка витягла ОСОБА_13 з квартири ОСОБА_4 у приміщення під'їзду, а ОСОБА_4 зачинився в квартирі, не вживши жодних заходів для виклику екстрених служб або надання невідкладної медичної допомоги.
В подальшому, 28.02.2022 ОСОБА_13 госпіталізовано до КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», де останній помер від наскрізного вогнепального кульового поранення правого стегна з ушкодженням кровоносних судин та стегнової кістки, що супроводжувались крововтратою та шоком. Вказане тілесне ушкодження утворилось прижиттєво від дії вогнепальної зброї, а саме снаряду (кулі тощо), має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Зазначені дії ОСОБА_4 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисні дії, які виразились у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не визнав. При цьому суду показав, що 28.02.2022 року близько 4 години ранку приїхав додому, щоб помитись та відпочити, оскільки три дні був на чергуванні в територіальній обороні міста. Близько 12-00 години почув крики та стук у двері, подумав, що стукають до нього, підійшов до дверей та почув нецензурну лайку чоловіка та жіночий крик. Він подивився у вічко і побачив якогось чоловіка та сусідку. Він відкрив двері та запитав у сусідки ОСОБА_16 що трапилось. На це чоловік, а саме потерпілий, якого він раніше не знав, почав кричати, що ОСОБА_16 розкидала йому якісь недопалки. Він попросив потерпілого заспокоїтись, на що у відповідь почув у свою адресу нецензурну лайку і конфлікт вже переключився на нього. При цьому двері його квартири були відчинені, а він сам стояв на порозі. До моменту події потерпілого він не знав, бачив лише кілька разів, дозволу заходити в свою квартиру останньому не давав. Потерпілий на прохання заспокоїтись не реагував та почав йти в його сторону, тримаючи щось в кишені. В цей час сусідка зайшла в свою квартиру. Потерпілий, рухаючись в його сторону зайшов в коридор квартири, в свою чергу він відійшов назад на безпечну дистанцію та зупинився в місці, де коридор переходив в кухню. Біля куні в кутку стояла його рушниця, яка була заряджена. Він взяв рушницю, спрямувавши ствол донизу і побачив, як потерпілий дістав лівою рукою з кишені ніж, він чітко бачив лезо ножа. Тоді він сказав потерпілому, що застосує зброю, якщо той не вийде з його квартири, на що у відповідь почув нецензурну лайку та зі словами «я тебе заріжу», потерпілий зробив в його сторону крок і замахнувся ножем. В цей момент він вистрілив потерпілому в ногу. Після цього потерпілий упав і почав кричати. Він хотів підійти до потерпілого, але той продовжував кричати, що заріже його. Двері квартири були відкриті і він побачив дружину потерпілого, яка зайшла до квартири та запитала, що сталось. Він їй сказав, щоб вона забрала свого чоловіка. Жінка витягнула потерпілого в коридор під'їзду. Він закрив двері квартири та викликав поліцію і швидку. Спочатку приїхала поліція, він відчинив двері і поліцейські зайшли до нього в квартиру та ставили питання з приводу даної події. Потім приїхала швидка. Коли він з поліцейськими вийшов з квартири в під'їзд, бачив, що потерпілий лежав на підлозі біля його квартири і йому медики надавали допомогу. Потім потерпілого забрали до лікарні. Окрім того, обвинувачений зазначив, що зброю він застосував з ціллю самооборони, оскільки сприйняв дії потерпілого, як загрозу своєму життю, адже сумнівів щодо наявності у потерпілого в руках ножа не мав, оскільки чітко бачив його лезо. Стріляв неприцільно, умислу та наміру вбивати не мав. Ситуація була шокова, все відбулося миттєво. Куди після події дівся ніж він не знає. Поки потерпілий був у нього в квартирі, ніж був у потерпілого.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 в порядку допиту свідка, з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України, та попереджена про кримінальну відповідальність показала, що проживає в кв. АДРЕСА_4 . Померлий ОСОБА_12 був її чоловіком, вони одружені з 2012 року. За вказаною адресою вони з чоловіком проживали з 2016-2017 року. До події, яка сталась 28.02.2022, обвинуваченого ОСОБА_17 ні вона ні її чоловік не знали, не спілкувались, конфліктів з останнім не було. Їхня та обвинуваченого квартири знаходяться на одному поверсі, але по різні сторони. 28.02.2022 року вони з чоловіком ОСОБА_18 були дома. Сусід ОСОБА_19 , який проживає в тому ж будинку, написав чоловіку повідомлення, щоб той зайшов до нього на перекур. Чоловік пішов. Через 2-3 хвилини вона почула постріл і крик. Вона вибігла з квартири і побачила, що її чоловік лежить у квартирі ОСОБА_4 . Також стояла сусідка ОСОБА_16 з квартири АДРЕСА_5 . Обвинувачений сказав ОСОБА_16 , щоб та закрила двері і більше не виходила. ОСОБА_4 стояв з рушницею в руках, а її чоловік лежав на підлозі в коридорі квартири обвинуваченого і кричав, повторюючи «брат, за що ти мене вбив?». Відстань між ОСОБА_18 та ОСОБА_4 на той момент була близько двох кроків. Обвинувачений направив на неї рушницю і сказав, щоб вона забрала свого чоловіка, бо він зараз їх обох вб'є. Останній більше нічого не казав і не пояснював. Що саме між ними відбулося вона не знає. ОСОБА_18 лежав ногами в сторону виходу з квартири, його нижня частина ніг знаходились за дверима на вхідному килимку, а вся інша частина тіла в коридорі квартири ОСОБА_4 .. Щоб витягнути ОСОБА_18 з квартири, їй треба було розвернути його головою до виходу. Вона взяла чоловіка за плечі та почала повертати, весь цей час біля своєї голови вона відчувала дуло рушниці, яку тримав обвинувачений. Після того, як вона витягнула чоловіка з квартири обвинуваченого, останній зачинив двері. Вона бачила, що ОСОБА_18 поранено в ногу, але куди саме, спочатку не розуміла, оскільки було дуже багато крові. Після цього вона викликала швидку. ОСОБА_18 нічого не говорив, тільки кричав від болю. Вона також покликала сусіда ОСОБА_19 , який приніс із собою палицю і вони намагались накласти джгут. Після цього приїхала поліція, потім швидка допомога, і ОСОБА_18 госпіталізували. Це було близько 13-00 години. Помер її чоловік о 3-00 годині ночі. Чи були якісь ушкодження на ОСОБА_4 вона не знає, оскільки боялась навіть підняти очі. Яким чином її чоловік опинився в квартирі обвинуваченого їй не відомо. Сусідка ОСОБА_20 їй також нічого не казала. Потерпіла ОСОБА_6 також зазначила, що у ОСОБА_18 не було із собою ножа, і взагалі у останнього не було звички носити із собою такі речі. Пам'ятає, що виходячи із квартири її чоловік взяв телефон, цигарки, ключі, а також посвідку на постійне місце проживання, яку завжди носить із собою. Щодо характеру чоловіка, потерпіла зазначила, що ОСОБА_18 був добрий, не конфліктний, з оточуючими поводив себе нормально, втім, інколи мав запальний характер та міг повестись на чиюсь провокацію. Окрім того, ОСОБА_6 повідомила, що напередодні, 25.02.2022 року у них виник з сусідкою ОСОБА_16 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_5 , конфлікт з приводу того, що остання викинула недопалки їм під двері поки вони перебували в бомбосховищі. Вважає, що 28.02.2024 року конфлікт могла спровокувати сусідка ОСОБА_20 , оскільки остання також була присутня під час події.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що проживає в квартирі АДРЕСА_6 . 28.02.2022 року він та ОСОБА_12 пішли в магазин купити продукти. Повернувшись, домовились, що ОСОБА_18 залишить дома речі та прийде до нього покурити, та поговорити. ОСОБА_18 довго не було і через деякий час він почув сильний гуркіт у двері. Коли відчинив, побачив дружину ОСОБА_18 , яка плаката та просила допомогти, бо в її чоловіка стріляли. Він відразу подзвонив до поліції та швидкої, ніхто не відповів. Тоді він взяв трубу від пилососа та про всяк випадок ніж і піднявся на поверх, де все сталось. ОСОБА_18 сидів біля стіни, на підлозі були сліди крові. На місці події вже були поліцейські. Він поклав ніж та палицю і запропонував перев'язати ногу ОСОБА_18. Йому поліцейські сказали стояти на місці. ОСОБА_18 постійно питав у ОСОБА_21 навіщо він це зробив. Швидка приїхала через 5-10 хвилин, лікарі надали ОСОБА_18 допомогу, після чого він допоміг знести ОСОБА_22 і вони всі поїхали в лікарню. Також свідок зазначив, що ОСОБА_12 алкоголь не вживав, а також ніякого ножа він особисто не бачив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що станом на 28.02.2022 року він вже не проживав в квартирі АДРЕСА_4 , однак раніше там мешкав разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , так як останні є його тестем і тещею. Обвинуваченого раніше бачив кілька разів. Все про подію, яка сталась 28.02.2022 року, знає зі слів тещі ОСОБА_6 та сусіда ОСОБА_23 . Йому відомо, що ОСОБА_6 спустилась до ОСОБА_19 та попросила перев'язати ОСОБА_18 , бо в останнього стріляли. ОСОБА_18 знає 9 років і раніше ніколи не помічав за ним проявів агресії та свідком такої поведінки ніколи не був. Також він ніколи не бачив, щоб ОСОБА_18 носив із собою ніж.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що працює слідчим СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області. 28.02.2022 року від чергового надійшов виклик і вони разом з ОСОБА_10 поїхали на виклик за адресою: АДРЕСА_7 . Вони приїхали на за вказаною адресою, піднялись на поверх, де знаходилась квартира обвинуваченого, побачили на площадці в під'їзді багато крові, їм розповіли що трапилось. Вони постукали в квартиру АДРЕСА_8 і їм відчинив ОСОБА_4 останні розповів, що до нього прийшов ОСОБА_12 та влаштував сварку, намагався зайти до нього в квартиру і він вистрілив. Щодо наявності у ОСОБА_18 зброї обвинувачений нічого не говорив. Останній вів себе адекватно, надав дозвіл на проведення огляду в його квартирі, документи на зброю у нього були в наявності. Біля вхідних дверей в квартиру було багато крові, на підлозі ніякої зброї не було. У ОСОБА_12 було поранення у верхній частині ноги, в області стегна. Затримання обвинуваченого не проводили, оскільки такої вказівки не було.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що 28.02.2022 року приїхав на виклик у складі слідчо-оперативної групи за адресою: АДРЕСА_7 . Вони піднялись на поверх, де сталась подія, на площадці в під'їзді були сліди крові. В подальшому, зі слів ОСОБА_4 дізнались, що потерпілий ОСОБА_24 намагався зайти в квартиру обвинуваченого і погрожував останньому ножем, у зв'язку з чим власник квартири вистрілив у потерпілого з рушниці, яка стояла чи біля, чи за дверима. Вони провели огляд місця події, вилучили зброю, набої та речовину бурого кольору, однак ножа виявлено не було. Огляд проводився в присутності понятих, за участю та зі згоди ОСОБА_4 , та відео фіксацією. Свідок також зазначив, що на місці події були іще дві жінки, однак хто саме не пам'ятає.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_9 . Обвинувачений її сусід, який проживає в кв. № 34, до події вона його не знала, не спілкувалась. ОСОБА_6 та ОСОБА_24 знала з серпня 2017 року, вони проживали в кв. №29, навпроти неї, спілкувались як сусіди. 28.02.2022 року до неї в двері почав стукати ОСОБА_18 , вона відчинила. Останній почав її звинувачувати та погрожувати. Йому не сподобалось, що вона забрала банку від недопалків, яка стояла на підвіконні, де зазвичай палив ОСОБА_18 , та занесла її на п'ятий поверх. Напередодні, у них з ОСОБА_18 вже була розмова з приводу його паління на поверсі в під'їзді, під час якої останній сказав, що «палив, палить і буде палити в під'їзді», а також звинувачував її у тому, що це вона за кілька днів до події, підкинула їм під двері недопалки, під час сварки навіть вдарив її по плечу, хоча вона цього не робила. Які саме висловлював ОСОБА_18 погрози в її адресу, вона не пам'ятає. Як людину ОСОБА_18 вона не знала, але він завжди викликав у неї страх, постійно сидів на сходах і палив. З іншими сусідами у ОСОБА_18 також виникали конфлікти. Під час їх з ОСОБА_18 конфлікту 28.02.2022 року, ОСОБА_4 вийшов з квартири та попросив ОСОБА_18 піти звідси. Однак останній почав ОСОБА_4 звинувачувати у тому, що це він підкинув недопалки. Обвинувачений сказав їй, щоб вона зайшла до себе в квартиру, а він з ОСОБА_18 поговорить. Вона зайшла до себе і більше нічого не бачила. Останнє, що бачила, як обвинувачений та потерпілий стояли на площадці в під'їзді і у її присутності ОСОБА_18 йшов в бік ОСОБА_17 , але не бачила, чи зайшов він до квартири. На момент, коли вона заходила до себе в квартиру, ОСОБА_18 був живий. Після того, як вона зайшла, чула що останні розмовляли, але не чула про що. Потім вона почула постріл, але не думала, що це в квартирі обвинуваченого. Щодо наявності у потерпілого на момент конфлікту ножа зазначила, що не бачила у нього в руках нічого, останній наявність зброї не демонстрував. Після пострілу, зі своєї квартири вона вийшла вже коли приїхала поліція та побачила на площадці під'їзду біля квартири ОСОБА_4 та в коридорі квартири останнього сліди крові.
Зазначені вище покази обвинуваченого, потерпілої та свідків судом оцінені у відповідності до вимог КПК України щодо їх очевидності, допустимості та достатності, з урахуванням інших досліджених судом доказів.
На підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення надані письмові докази, що були досліджені безпосередньо судом в ході судового розгляду, а саме:
-протокол огляду місця події - квартири АДРЕСА_10 , який проведено слідчим СВ Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 28.02.2022 року, в присутності двох понятих, за участю власника квартири ОСОБА_4 , з ілюстративною фототаблицею до даного протоколу та DVD-диском із відеозаписом огляду місця події (а.с.84-95). В ході цієї слідчої дії виявлено перед входом у квартиру та в коридорі квартири, на підлозі плями речовини бурого кольору, а також у квартирі було виявлено два патрона з написом «Royal Buck 1270-34/4», стріляну гільзу з написом «Royal Buck 1270-34/4», 5 коробок, в середині яких знаходяться набої у кількості 113 штук, дозвіл на зброю, 2 рушниці: «Bruno» та «FABARM». Вказані предмети, а також змиви РБК було вилучено та постановою слідчого СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 від 02.03.2022 року (а.с. 96,97) визнано речовими доказами;
-протокол огляду місця події - приміщення Бориспільської БЛІЛ, яка розташована за адресою: АДРЕСА_11 , який проведено слідчим СВ Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 01.03.2022 року, в присутності двох понятих, з ілюстративною фототаблицею до даного протоколу (а.с.98-103). Огляд проводився в реанімаційній палаті, де на ліжку лежить тіло чоловічої статі ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На тілі останнього мається вогнепальне поранення стегна;
-лікарське свідоцтво про смерть № 108 від 01.03.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер - ІНФОРМАЦІЯ_3 , причиною смерті є ушкодження внаслідок пострілу з рушниці (а.с.105);
-висновок експерта №108 від 01.08.2022 року, з якого вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_12 , виявлені такі тілесні ушкодження: наскрізне кульове вогнепальне поранення правого стегна на зовнішній поверхні рана № 1 на висоті 57 см від підошов (з ознаками вхідної), яка має спільний раньовий канал з раною № 2, на висоті 52 см від підошов (з ознаками вихідної), на зовнішньо-задній поверхні правого стегна, який проходить в товщі м'яких тканин та має напрямок спереду назад, згори донизу та зліва направо, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини, стегнова кістка та кровоносні судини (підколінна артерія та вена, за даними меддокументації). Дане вогнепальне поранення утворились прижиттєво від дії вогнепальної зброї, а саме снаряду (кулі тощо), має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_12, настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення правого стегна з ушкодженням кровоносних судин та стегнової кістки, що супроводжувались крововтратою та шоком, на що вказують пошкодження, описані в п.1 Висновку, а також малокров'я внутрішніх органів, смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця (ознака Мінакова), шокові нирки; клініко-лабораторні показники: RВС(еритроцити) 1,21/норма3,80-6,0; НGВ(гемоглобін) 39/норма115-170/: НСТ(гематокрит) 0,108 /норма 0,350-0,520/; РLТ(тромбоцити) 112 /норма 150-400/. Медико-криміналістичне дослідження «На клапті шкіри з ділянки правого стегна виявлено наскрізне ушкодження шкіри, яке є вхідною вогнепальною раною. Не виключається можливість, що ушкодження утворилось внаслідок дії вогнепального снаряду, до складу якого входили сполуки свинцю і заліза, при пострілі з вогнепальної зброї внаслідок компактної дії шроту та в межах дії додаткових факторів близького пострілу, а саме: дії кіптяви та частинок металів (а.с.106-109);
-заява ОСОБА_4 від 30.05.2023 року щодо надання дозволу працівникам поліції для проведення слідчого експерименту в приміщенні квартири АДРЕСА_10 (а.с.113);
-протокол проведення слідчого експерименту від 30.05.2023 року та відеозапис даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_4 , статиста - ДОП ВП Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_26 , старшого слідчого СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_27 , який переглянутого в судовому засіданні. Вказана слідча дія проведена з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме перевірки та уточнень показань ОСОБА_4 стосовно обставин та механізму отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_28 , від яких останній помер (а.с.114-118);
-заява ОСОБА_4 від 06.07.2023 року щодо надання дозволу працівникам поліції для проведення слідчого експерименту в приміщенні квартири АДРЕСА_10 , в тому числі із залученням третіх осіб та учасників.(а.с.128);
-протокол проведення слідчого експерименту від 06.07.2023 року та відеозапис даної слідчої дії за участю потерпілої ОСОБА_6 , ДОП ВП Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_26 , статиста - старшого слідчого ДОП ВП Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_29 , який переглянутого в судовому засіданні. Вказана слідча дія проведена з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме перевірки та уточнень показань ОСОБА_6 стосовно обставин та механізму отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_28 , від яких останній помер (а.с.129-133);
-висновок експерта №94/108/22/тр від 15.07.2023 року, з якого вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_12 , виявлені такі тілесні ушкодження: наскрізне кульове вогнепальне поранення правого стегна на зовнішній поверхні рана № 1 на висоті 57 см від підошов (з ознаками вхідної), яка має спільний раньовий канал з раною № 2, на висоті 52 см від підошов (з ознаками вихідної), на зовнішньо-задній поверхні правого стегна, який проходить в товщі м'яких тканин та має напрямок спереду назад, згори донизу та зліва направо, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини, стегнова кістка та кровоносні судини (підколінна артерія та вена, за даними меддокументації). Дане вогнепальне поранення утворились прижиттєво від дії вогнепальної зброї, а саме снаряду (кулі тощо), має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_12 , 1985р.н., настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення правого стегна з ушкодженням кровоносних судин та стегнової кістки, що супроводжувались крововтратою та шоком, на що вказують пошкодження, описані в п.1 Висновку, а також малокров'я внутрішніх органів, смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця (ознака Мінакова), шокові нирки; клініко-лабораторні показники: RВС(еритроцити) 1,21/норма3,80-6,0; НGВ(гемоглобін) 39/норма115-170/: НСТ(гематокрит) 0,108 /норма 0,350-0,520/; РLТ(тромбоцити) 112 /норма 150-400/. За даними медико-криміналістичне №119-мк від 14.07.2022р., отр. 01.08.2022р. : «На клапті шкіри з ділянки правого стегна виявлено наскрізне ушкодження шкіри, яке є вхідною вогнепальною раною. Не виключається можливість, що ушкодження утворилось внаслідок дії вогнепального снаряду, до складу якого входили сполуки свинцю і заліза, при пострілі з вогнепальної зброї внаслідок компактної дії шроту та в межах дії додаткових факторів близького пострілу, а саме: дії кіптяви та частинок металів». При судово-медичному дослідженні тіла ОСОБА_12 , 1985р.н., не виявлено ушкоджень, які б свідчили про нанесення чи захист від дії тупого(их) предмету(ів) (удару(ів)). Виключаю можливість виникнення одного наскрізного вогнепального кульового поранення правого стегна «внаслідок падіння з висоти власного зросту з прискоренням (або без такого)» та «внаслідок удару об тверду поверхню». При судово-токсикологічному дослідженні №916 від 28.04.2022р., отр. 09.05.2022р.: «В крові трупа ОСОБА_12 , 1985р.н., не виявлено метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів. Лікар судово-медичний експерт-токсиколог ОСОБА_30 ». У виявленого одного наскрізного вогнепального поранення правого стегна трупа ОСОБА_12, 1985р.н., напрямок раневого каналу спереду назад, згори донизу та зліва направо, що співпадає з напрямком дула рушниці, на який вказав та показав свідок ОСОБА_4 під час проведення його допиту та слідчому експерименті за його участі (а.с.134-136);
-протокол проведення слідчого експерименту від 25.07.2023 року та відеозапис даної слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_4 , статиста - старшого о/у ВКП Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_31 , поліцейського БПСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області ОСОБА_32 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , який переглянутого в судовому засіданні. Вказана слідча дія проведена з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме перевірки та уточнень показань підозрюваного ОСОБА_4 стосовно обставин та механізму отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_28 , від яких останній помер (а.с.141-146);
-висновок експерта №98/108/дод/тр від 27.07.2023 року, з якого вбачається, що у виявленого одного наскрізного вогнепального поранення правого стегна трупа ОСОБА_12, 1985р.н., напрямок раневого каналу спереду назад, згори донизу та зліва направо, що співпадає з напрямком дула рушниці, на який за обставин та в спосіб вказує та показує підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення його допиту 18.07.2023 року та в слідчому експерименті за його участі від 25.07.2023 року (а.с.147-148);
-висновок експерта № КСЕ-19/111-23/36715 від 07.09.2023 року, відповідно до якого надані на дослідження дві рушниці належать до гладкоствольної вогнепальної зброї, а також: є самозарядною, одноствольною мисливською рушницею «FABARM», моделі «LION Н368», ствольна коробка №« НОМЕР_4 », ствол № « НОМЕР_5 », 12 калібру; є двоствольною мисливською рушницею «BRNO», моделі «ZH301», №« НОМЕР_6 », ствол №« НОМЕР_7 », 12 калібру. Надані на дослідження дві рушниці, а саме: рушниця «FABARM», моделі «LION Н368» та рушниця «BRNO», моделі «ZH301» виготовлені промисловим способом. Надані на дослідження дві рушниці, а саме: рушниця «FABARM», моделі «LION Н368» та рушниця «BRNO», моделі «ZH301» придатні для стрільби. На внутрішніх поверхнях каналу ствола рушниці «FABARM», моделі «LION Н368» та каналів стволів рушниці «BRNO», моделі «ZH301» - виявлено дифеніламін (який використовується, як стабілізатор нітроцелюлозних порохів), що може свідчити про наявність слідів продуктів пострілу (а.с.163-170).
Зазначені вище докази, що надані суду прокурором, сторона захисту не просила визнати неналежними чи недопустимими. У суду не має підстав не довіряти вказаним вище доказам, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності.
Інші документи з матеріалів провадження (постанови слідчих, супровідні листи, листи та інші), свідчать про рух провадження, не дозволяють суду встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, зокрема, не підтверджують і не спростовують винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Під час судових дебатів обвинувачений та його захисник не погодилися з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України. Захисник стверджувала, що, в даному випадку, дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство вчинене через необережність. Свою позицію адвокат обґрунтувала тим, що в ході конфлікту, який виник між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , останній дістав ніж, яким погрожував обвинуваченому, у зв'язку з чим ОСОБА_4 це розцінив, як загрозу своєму життю та вимушений був захищатися. При цьому жодного умислу на вбивство потерперпілого обвинувачений не мав.
Обвинувачений підтримав позицію захисника, зазначивши, що він є добропорядним громадянином. Вирішити конфлікт хотів мирним шляхом, умислу вбивати потепілого не мав. Ситуація була шокова, все відбулося дуже швидко і зброю він застосував з ціллю самооборони, оскільки сприйняв дії потерпілого, як загрозу своєму життю.
Прокурор, вважаючи вину обвинуваченого доведеною достатніми доказами, що узгоджуються між собою, просив суд визнати останнього винним за ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
Суд, безпосередньо дослідивши докази, надані прокурором на підтвердження вини обвинувачених, врахувавши позицію сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, оцінивши всі обставини справи, ґрунтуючись на вимогах закону та власному переконанні дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 невірно кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, оскільки під час судового слідства така кваліфікація дій обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, зважаючи на недостатність таких в матеріалах кримінального провадження.
В той же час, суд вважає, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство через необережність, виходячи з наступного.
За своїми наслідками вбивство через необережність нічим не відрізняється від вбивства, вчиненого умисно. Проте суб'єктивна сторона злочину, що розглядається, - необережна вина - свідчить про меншу суспільну небезпечність винного і всього діяння в цілому порівняно з аналогічними діями, вчиненими умисно.
Об'єктивна сторона характеризується: 1) діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; 2) наслідками у виді смерті людини; 3) причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.
Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті людини.
З суб'єктивної сторони вбивство через необережність може бути вчинене внаслідок як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості. Вид необережної вини на кваліфікацію злочину, що розглядається, не впливає. Проте його встановлення є необхідним для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого, а також для правильного відмежування даного злочину від умисного вбивства і випадкового спричинення смерті.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15.08.2019 року у кримінальному провадженні № 750/3256/17 - умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст.121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим або непрямим умислом.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність. Крім цього, завдані тяжкі тілесні ушкодження при кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК України мають обов'язково перебувати у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК України. Тобто специфіка вбивства з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Розмежування понять умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України) і вбивства через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України) здебільшого здійснюється за їх суб'єктивною стороною. Зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до них, у зв'язку з чим у даному випадку слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. При цьому питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень.
Під час судового розгляду обвинувачений неодноразово наголошував на тому, що він не мав умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а тим більше смерті останнього.
Під час розгляду матеріалів кримінального провадження суд дійшов висновку, що суб'єктивне ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до наслідків своїх дій у вигляді смерті ОСОБА_13 характеризується необережністю, на що, зокрема, вказує наступне.
Обвинувачений і потерпілий до події не конфліктували, і навіть не були особисто знайомі. З показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що конфлікт спровокував саме ОСОБА_12 , який під час сварки з нею розпочав суперечку з обвинуваченим, який вийшов з квартири в під'їзд з'ясувати, що трапилось. ОСОБА_4 вийшов в під'їзд без зброї, спокійно запитав у потерпілого, що відбувається, просив заспокоїтись. В свою чергу потерпілий на прохання обвинуваченого відреагував агресивно, висловлюючись в його адресу нецензурною лайкою. Зі слів свідка ОСОБА_11 потерпілий ОСОБА_33 під час конфлікту з обвинуваченим, почав рухатись в напрямку останнього, однак, що відбувалось далі свідок не бачила, оскільки зайшла в свою квартиру.
Судом також встановлено, що продовжуючи конфлікт з обвинуваченим, ОСОБА_24 , без дозволу, чи згоди ОСОБА_4 , зайшов у належне йому на праві приватної власності приміщення кватири, чим порушив право останнього на недоторканість житла.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого та протоколів проведення слідчих експериментів з ОСОБА_4 , останній взяв до рук рушницю, яка на той момент була заряджена та стояла біля нього в кутку, оскільки ОСОБА_33 на прохання заспокоїтись не реагував та почав погрожувати фізичною розправою. Постріл обвинувачений зробив після того, як потерпілий кинувся на нього, діставши з кишені ніж.
Також встановлено, що обвинувачений здійснив лише один постріл в праву ногу потерпілого, не намагаючись при цьому продовжити заподіяння тілесних ушкоджень. Обставин, які б перешкоджали обвинуваченому нанести ще тілесні ушкодження (продовжити свої дії), не встановлено. Відповідно до висновку експерта №98/108/дод/тр від 27.07.2023 року «у виявленого одного наскрізного вогнепального поранення правого стегна трупа ОСОБА_34 , 1985р.н., напрямок раневого каналу спереду назад, згори донизу та зліва направо, що співпадає з напрямком дула рушниці, на який за обставин та в спосіб вказує та показує підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення його допиту 18.07.2023 року та в слідчому експерименті за його участі від 25.07.2023 року». Характер пострілу та локалізація тілесного ушкодження, завданого потерпілому, вказують на те, що постріл був неприцільним, адже здійснювався в ногу, де не розташовані життєво важливі органи. Тобто, постріл обвинуваченим було здійснено не з метою нанесення ОСОБА_24 тілесних ушкоджень, які б спричинили смерть останнього, а лише для того, щоб зупинити напад потерпілого на нього.
Спосіб та відображені у висновку експерта наслідки тілесного ушкодження, що самі по собі та в сукупності не становили загрози для життя чи здоров'я потерпілого, узгоджуються із показами ОСОБА_4 про те, що він не бажав та не передбачав настання наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень та смерті потерпілого.
Окрім того, після пострілу ОСОБА_24 був живий, свідомість не втрачав, двері квартири залишались відкриті. Коли прийшла дружина ОСОБА_12 , обвинувачений не перешкоджав ні їй ні потерпілому відійти від місця конфлікту, жодних дій, направлених на фізичне переслідування потерпілого з метою доведення умислу на вбивство до кінця не вчиняв. Після того, як дружина потерпілого витягнула ОСОБА_24 з квартири ОСОБА_4 , обвинувачений зачинив двері квартири та відразу викликав поліцію і швидку допомогу.
Таким чином, поведінка обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, свідчить про відсутність в нього умислу на нанесення тілесних ушкоджень, які б спричинили смерть потерпілого. Такі тяжкі наслідки не охоплювались умислом обвинуваченого.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що встановлені фактичні обставини кримінального провадження, за яких настала смерть потерпілого, а також мета та мотив ОСОБА_4 виключають можливість кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Крім того, суд виключає можливість перевищення меж необхідної оборони внаслідок самозахисту з боку ОСОБА_4 , зважючи на те, що ніж у загиблого чи поруч з місцем вчинення кримінального парвопорушення ввиявлено не було. З урахуванням зазначеного, суд вже розцінює надані ОСОБА_4 покази в цій частині, як спосіб захисту останнього.
Проте, це не виключає можливсть перекваліфікації дій обвинуваченого на необережне вбивство, оскільки в судовому розгляді не здобуто доказів наявності усвідомлення у ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованих діянь умислу на вчинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 .
Водночас, оскільки ОСОБА_4 , вистріливши в ногу потерпілому, хоч і не передбачав смерть останнього від такого поранення, повинен був і міг передбачити трагедію під час здійснення пострілу, тому суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство через необережність.
При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю або по іншому. В тому числі і розраховувати на медичну допомогу від наслідків у вигляді поранення потерпілого.
У цьому контексті необхідно виходити з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28 травня 2015 року (справа № 5-25кс15). Зокрема, якщо, цілеспрямовано наносячи удар, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку така особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно. Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча він і не бажав цього настання і навіть свідомо не допускав його, але повинен був і міг передбачити, що внаслідок його злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.
Тобто, як вважає суд, умислом ОСОБА_4 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а щодо настання смерті в його діях вбачається необережна форма вина.
Разом з тим, доводи сторони захисту про те, що потерпілий погрожував обвинуваченому застосуванням ножа, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді та нічим не підтверджені. Про наявність у потерпілого ножа свідчать лише пояснення обвинуваченого. Матеріали кримінального провадження також не містять доказів наявності ножа у ОСОБА_12 , оскільки ніж не виявлено ні на місці вчинення кримінального правопорушення, ні в одязі загиблого.
Таким чином, суд зазначає формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним таким:
28.02.2022 приблизно о 12 год. 45 хв. ОСОБА_4 перебував у приміщенні квартири за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 . В цей час, він почув гучні крики та гуркіт, що доносились з приміщення під'їзду, де розташований вхід до його квартири. Вирішивши подивитись, що відбувається в під'їзді, ОСОБА_4 відчинив вхідні двері своєї квартири та побачив своїх сусідів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які сварилися. При спробі з'ясувати причини зазначеної сварки, між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, який спровокував ОСОБА_13 , виловлюючись в адресу ОСОБА_4 нецензурною лайкою. Під час раптового конфлікту, ОСОБА_13 зайшов до приміщення квартири ОСОБА_4 , де конфлікт продовжився. Так, в ході вказаного конфлікту, ОСОБА_4 взяв до рук приведену раніше у готовність до пострілу гладкоствольну мисливську рушницю «FABARM», калібру 12, № НОМЕР_2 , яку він зберігав за місцем проживання, з метою зупинити ОСОБА_13 , який рухався прямо на нього. Після того, як ОСОБА_12 відмовився залишити приміщення квартири ОСОБА_4 та продовжив рух в сторону останнього, ОСОБА_4 не бажаючи заподіяння смерті ОСОБА_13 та не передбачаючи настання таких тяжких наслідків, однак повинен був і міг їх передбачити, проявляючи злочинну недбалість, здійснив один постріл в праву ногу ОСОБА_13 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на підлогу квартири ОСОБА_4 .
В подальшому, 28.02.2022 року ОСОБА_13 госпіталізовано до КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», де останній помер від наскрізного вогнепального кульового поранення правого стегна з ушкодженням кровоносних судин та стегнової кістки, що супроводжувались крововтратою та шоком. Вказане тілесне ушкодження утворилось прижиттєво від дії вогнепальної зброї, а саме снаряду (кулі тощо), має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Тож, суд, дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про винуватість обвинуваченого, і констатує, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство через необережність.
З цього приводу, користуючись своїм правом, визначеним ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації його діям.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати:
- за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство вчинене через необережність.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною і такою, що відповідає фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.
Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 119 КК України.
Так, санкцією ч. 1 ст. 119 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, а тому вчинений обвинуваченим злочин, згідно ст. 12 КК України, є нетяжким.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
В той же час, суд не приймає до уваги таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину з використанням воєнного стану, оскільки доказів цьому суду не надано. Вчинення кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану не є достатньою підставою для формального визначення такої обтяжуючої відповідальність обвинуваченого обставини.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, має міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Згідно характеристики за місцем проживання останній характеризується, як законослухняний громадянин, ніколи не порушував законодавчі норми та не притягувався до адміністративної відповідальності, за характером спокійний, врівноважений, розсудливий. Виховує доньку, турботливий сім'янин, в якого га утриманні знаходиться батько інвалід. Довгий час займається волонтерством. За місцем роботи також характеризується на високому рівні. З перших днів війни став на захист рідного міста та своєї країни, за що неодноразово нагороджувався подяками, грамотами та медалями.
Крім того, суд враховує час вчинення кримінального правопорушення, а саме четвертий день повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України. В цей час обвинувачений ОСОБА_4 залучався до територальної оборони АДРЕСА_11 , мав у власності мисливську зброю, з якоюю заступав на чергування. Має значну кілкьість заохочень у звязку з участю в територіальній обороні та волонтерською діяльністю вподальшому.
Указані обставини в сукупності потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.
За змістом ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
У роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (зі змінами), зокрема в п. 1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, та що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема: його вік, його матеріальний та сімейний стан, спосіб та умови його життя, а саме те, що він має міцні соціальні зв'язки, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, що на думку суду істотно знижує фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в 3 (три) роки з визначенням відповідних обов'язків судом.
Суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, обставин за яких він вчинений, та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 2868 грн. 00 коп. за залучення експерта, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Державного бюджету України.
Цивільний позов не заявлявся.
Під час розгляду кримінального провадження обвинуваченому обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до завершення судового розгляду.
Врахочуючи, що судовий розгляд даного кримінального провадження завершився, суд не вбачає підстав для продовження запобіжного заходу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 318, 322, 337, 342-351, 358, 364-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ч. 2, ч. 3 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ст.ст. 50, 65-69, ч. 1 ст. 119 КК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном на 3 (три) роки з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 21.10.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), - на користь держави України (рахунок отримувача: НОМЕР_8 ; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів: 24060300, назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженні №12022111100000334, справа №359/7360/23), - 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме:
- рушницю «Вrunо», рушницю «Fabarm», два патрона з написом «Royal Buck 1270-34/4», стріляну гільзу з написом «Royal Buck 1270-34/4», 5 коробок, всередині яких знаходяться набої у кількості 113 штук та дозвіл на зброю, які вилучені 28.02.2022 року згідно протоколу огляду місця події у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходяться в камері зберігання речових доказів Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, - повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після продовження терміну дії дозволу та зобовязати останнього зареєструвати таку зброю у відповідності до законодаства України;
- стріляну гільзу з написом «Royal Buck 1270-34/4», змиви РБК вилучені 28.02.2022 року згідно протоколу огляду місця події у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходяться в камері зберігання речових доказів Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, - знищити.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1