Справа № 357/14106/24
1-кп/357/1061/24
18 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому підготовчому засіданні, угоду про визнання винуватості, яка укладена 18 листопада 2024 року між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12024111030003065, яке внесене до ЄРДР 14 вересня 2024 року стосовно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Розаліївка Білоцерківського району Київської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України (далі - угода про визнання винуватості),
учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3 ,
обвинувачений - ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 , установив таке.
Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.
ОСОБА_4 обвинувачувався за ч. 2 ст. 263 КК України, у носінні кастету без передбаченого законом дозволу, за таких фактичних обставин.
Відповідно до додатку № 2 до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року за № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна» громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку.
У відповідності до «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року за № 576 з наступними змінами, до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.
Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року за № 622 з наступними змінами, завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - холодна зброя), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.
Однак, всупереч вказаним вимогам законодавства України, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що не має передбаченого законом дозволу на носіння кастету, 12 вересня 2024 року, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , придбав - знайшов кастет, який лежав на землі біля спортивного майданчику у дворі біля вищевказаного будинку.
Розуміючи, що вказаний предмет є холодною зброєю, всупереч встановленому Законом порядку, ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, забрав його із собою та носив при собі у сумці до моменту вилучення працівниками поліції.
У подальшому, 14 вересня 2024 року близько 00 год. 45 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні адміністративної будівлі Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, що за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3-А, під час спілкування із працівниками поліції, на запитання про наявність заборонених в обігу речей повідомив, що має при собі кастет, який знаходиться в його нагрудній сумці.
Далі, 14 вересня 2024 року близько 00 год. 47 хв. в ході проведення поверхневої перевірки в порядку ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» у сумці ОСОБА_4 , яка знаходилась при ньому, виявлено та після огляду вилучено кастет, який відноситься до контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом, який ОСОБА_4 незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
Згідно з угодою про визнання винуватості, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 263 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 щиро кається, повністю визнає свою винуватість у вчиненому злочині і зобов'язується беззастережно визнати винуватість в обсязі обвинувачення.
Сторони погодились, що обвинуваченому ОСОБА_4 має бути призначене покарання: за ч. 2 ст. 263 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України є нетяжким злочином.
Отже, у кримінальному провадженні № 12024111030003065, яке внесене до ЄРДР 14 вересня 2024 року стосовно: ОСОБА_4 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, може бути укладена угода про визнання винуватості.
Суд вважає, що угода про визнання винуватості містить усі необхідні відомості, які передбачені ст. 472 КПК України.
Суд переконався, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, наслідком обіцянок тощо та обвинуваченому роз'яснені наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України.
У судовому засіданні, ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а також засвідчив, що він цілком розуміє що: має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд зазначає, що угода про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України та закону, адже дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно: за ч. 2 ст. 263 КК України, як носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
Погоджене у ній покарання відповідає вимогам Загальної та Особливої частин КК України, з огляду на ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також враховуючи, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, беззаперечно визнав свою винуватість, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують покарання, з огляду на дані про його особу зазначені у вступній частині вироку, а також те, що він медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує, перебуває на військовому обліку, як призовник, на обліку в органі з питань пробаціїї не перебуває, характеризується посередньо.
Судом встановлено, що угода про визнання винуватості, відповідає інтересам суспільства, які полягають в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що її умови не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов'язання, а саме повністю визнав свою винуватість.
Фактичних обставин, які свідчать про відсутність підстав для визнання винуватості, судом не установлено.
Отже, суд вважає, що наявні умови для її затвердження.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, ??у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Отже, суд призначає обвинуваченому узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання за ч. 2 ст. 263 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Отже, розмір штрафу становить 1000 х 17 = 17 000 грн.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Вказане питання вирішується судом за правилами частини дев'ятої статті 100 КПК України, а саме: (1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); (2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; (3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; (4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; (5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; (6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; (6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно. (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Судом установлено, що відповідно до постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 24 вересня 2024 року, кастет, який поміщений до спеціального пакету № 3909035 - визнаний речовим доказом.
Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України, суд приймає рішення про знищення вказаного речового доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Судом установлено, що довідки про витрати на проведення експертизи за висновком експерта від 19 вересня 2024 року № СЕ-19/111-24/53762-Д та від 20 вересня 2024 року № СЕ-19/111-24/53327-ХЗ, підтверджують, що витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні становлять 3786,40 грн.
Отож, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує ці витрати з обвинуваченого на користь держави.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, судом не встановлено, прокурором відповідне клопотання не заявлялося.
Керуючись ст. 100, 124, 174, 177, 331, 368, 374, 392, 395, 475, 532 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 18 листопада 2024 року між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 3786,40 грн.
Речові докази: кастет, який поміщений до спеціального пакету № 3909035, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, з обмеженнями передбаченими ст. 394, 424 КПК України.
Вирок набирає законної сили у порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_1
Київської області