Справа № 357/16182/24
1-кп/357/1166/24
13.11.2024 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Біла Церква Київської області заяву представника потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4
про відвід прокурора у кримінальному провадженні - начальника Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12023111260000371, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2023 за обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України,
У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12023111260000371 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України
У судовому засіданні представник потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 заявив відвід прокурора у кримінальному провадженні - начальника Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_5 , посилаючись на те, що що угода яка укладена між прокурором - начальником Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 не відповідає вимогам статті 472 КПК України. Така угода укладена без згоди потерпілого ОСОБА_3 на її укладення та незважаючи на відкрите, зухвале невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , повне невизнання позовної вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та відмову відшкодовувати завдані збитки.
Вважає, що прокурором ОСОБА_5 допущено грубе порушення правил прокурорської етики, а саме наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, що проявилося у ігноруванні чинних положень КПК України та ухваленню нею не популярного для потерпілої сторони рішення у виді укладання угоди про визнання вини із обвинуваченим ОСОБА_6 , в супереч відомої позиції потерпілого ОСОБА_3 , який неодноразово наголошував на тому, що завдана йому моральна шкода внаслідок неправомірних дій обвинуваченого не була йому відшкодована взагалі.Вважає, що в діях прокурора також наявні підстави для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Викладені факти ставлять під сумнів безсторонність прокурора, обгрунтовані докази упередженої поведінки, які можуть свідчити про заангажованість, свідоме ігнорування правових засад прокурором та порушенні ним концептуальних принципів етики державного службовця - як наслідок побоювання щодо відсутності незалежності у прийнятті відповідальних рішень прокурором ОСОБА_5 з боку потерпілого ОСОБА_3 .
Оскільки правова позиція прокурора ОСОБА_5 , яка безпосередньо виражається в укладенні угоди з підозрюваним ОСОБА_6 про визнання винуватості, суперечить чинним вимогам КПК України, порушує процесуальні права потерпілого ОСОБА_3 та негативно впливає на прийняття законного рішення, що викликає обґрунтовані сумніви в його неупередженості вважає, що прокурор ОСОБА_5 не може брати участі у провадженні і підлягає відводу через упереджене ставлення до потерпілого.
Також додав, що під час досудового розслідування стороною обвинувачення було прийнято рішення не кваліфікувати дії ОСОБА_6 як співучасть у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України, а кваліфікувати його дії за ст. 396 КК України, але це не означає, що він як особа яка вчинила злочин, не несе відповідальності за завдану шкоду.
Прокурор у кримінальному провадженні - начальник Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 просив у задоволенні відводу відмовити. Пояснив, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано вірно, він обвинувачується за вчинення злочину проти правосуддя, який не передбачає завдання майнової та моральної шкоди фізичній особі, обвинувачений визнає свою вину, тому і було прийнято рішення про укладення угоди про визнання винуватості. Доводи сторони потерпілого про те, що угоду було укладено без згоди потерпілого є безпідставними. Зазначив, що у нього немає особистої зацікавленості у розгляді страви, окрім того щоб по справі було прийняте законне і обгрунтоване рішення. Твердження сторони потерпілого про його заінтересованість є голослівним і безпідставним та без будь яких обгрунтувань
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просив у задоволенні відводу відмовити. Звернув увагу на те, що при кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 396 КК України, яка не передбачає потерпілого, у прокурора не виникло обов'язку погоджувати свої дії щодо укладення угоди про визнання винуватості із потерпілим ОСОБА_3 , який є потерпілим у кримінальному провадженні від дій інших осіб, дії яких кваліфіковані за ст. 187 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відповідно до частини 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відповідно до частини 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Для відводу прокурора необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що неупередженість та об'єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.
Неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпечення законності (ст. 9 КПК).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Встановлюючи наявність підстав для відводу прокурора, суд бере до уваги два критерії: об'єктивний та суб'єктивний.
Суб'єктивний критерій має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у конкретній справі - тобто, прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у прокурора достатні гарантії для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість, що може бути перевірена.
Як на правову підставу для відводу прокурора ОСОБА_5 представник потерпілого посилається на п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України - особиста заінтересованість прокурора у результатах кримінального провадження. Такий свій висновок він робить виключно з того, що укладена прокурором з обвинуваченим угода про визнання винуватості суперечить вимогам кримінального процесуального закону, зокрема укладена без згоди потерпілого на її укладення, при тому, що обвинувачений не визнає своєї вини та не відшкодував потерпілому завдану кримінальним правопорушенням майнову та моральну шкоду.
Аналізуючи викладені заявниками підстави для відводу прокурора за суб'єктивним та об'єктивним критеріями, судом не встановлено обставини, які б викликали розумний, об'єктивно обґрунтований сумнів в неупередженості прокурора ОСОБА_5 чи вказували на його особисту зацікавленість. Такі твердження заявника мають суб'єктивний, а не об'єктивний характер, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього прокурора чи його особистої зацікавленості як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується ЄСПЛ.
Те, що заявник внаслідок суб'єктивних міркувань сумнівається в незалежності прокурора ОСОБА_5 при прийнятті процесуальних рішень, не свідчить про його упередженість/зацікавленість та, як наслідок, не тягне за собою усунення його від участі в кримінальному провадженні.
Суд звертає увагу на те, питання відповідності/невідповідності умов укладеної угоди вимогам КПК України та КК України стане предметом розгляду під час судового провадження на підставі угод відповідно до вимог ст. 474 КПК України та в разі встановлення її невідповідності закону буде підставою для відмови в затвердженні такої угоди, однак жодним чином не є підставою для відводу прокурора, визначеною ст. 77 КПК України.
На підставі викладеного, вважаю, що в заяві про відвід не наведено жодних обставин, переконливих фактів, які об'єктивно можуть вказувати на можливу зацікавленість прокурора ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність визначених п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України підстав для відводу прокурора.
Оскільки заявлений відвід не відповідає вимогам вмотивованості згідно вимог ч.5 ст.80 КПК України, тому заява про відвід прокурора задоволенню не підлягає.
Згідно із ст. 371 ч.3 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 37, 77, 80, 81, 371 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід прокурора у кримінальному провадженні - начальника Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12023111260000371, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2023 за обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений о 08:30 год 18.11.2024.
Суддя ОСОБА_1