23.10.2024 Справа №607/15451/24 Провадження №2-а/607/327/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвокатки Гавдяк І. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Макара Андрія Дмитровича про скасування постанови серії ЕНА №2563662 від 08 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУНП в Тернопільській області), Макара Андрія Дмитровича про скасування постанови серії ЕНА № 2563662 від 08 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 липня 2024 року о 13.41 год. поліцейським СПД (смт Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області сержантом поліції Макаром Андрієм Дмитровичем винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 256662 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у сумі 510 грн.
У постанові відповідач стверджує, що ним було порушено п. 2.3В ПДР, а саме, керуючи транспортним засобом по АДРЕСА_1 , обладнаним пасивними засобами безпеки, позивач не був пристебнутим пасками безпеки. ОСОБА_1 вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно, з істотними порушеннями його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
Будучи інвалідом IIІ групи позивач має право не користуватись пасками безпеки через фізичні незручності. При наданні документів на транспортний засіб позивач також пред'явив посвідчення ветерана війни серії НОМЕР_1 , де зазначено, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи. Окрім цього, автомобіль позивача на лобовому склі, в нижньому правому кутку, містить значок «інвалід», інша наліпка розміщена на багажнику.
Згідно ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» позивача повинні були повідомити про відеофіксацію, а також, після початку розгляду справи роз'яснити його права, передбачені ст. 268 КУпАП, порядок оскарження та порядок оплати постанови, чого зроблено не було. Складаючи оскаржувану постанову, відповідач позбавив ОСОБА_1 права на правову допомогу
Також в оскаржуваній постанові невірно зазначено рік народження позивача - 1957, замість 1967 року.
З даною постановою ОСОБА_1 не погоджується, оскільки через своє захворювання йому важко користування ременями пасивної безпеки, що не заборонено п. 2,3 «в» ПДР, щодо обставин вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, то їх поліцейський не надав, не роз'яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Ухвалою судді від 18 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області, Макара А. Д. про скасування постанови серії ЕНА № 2563662 від 08 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
31 липня 2024 року судом зареєстровано відзив на позову заяву, в якому представник ГУНП в Тернопільській області просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що 08 липня 2024 року близько 13 год. 41 хв. у селищі Козова, Тернопільського району, Тернопільської області по вул. Соборна 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Fiat модель Punto, р.н. НОМЕР_2 , який обладнаний ременем пасивної безпеки, не будучи пристебнутим ременем пасивної безпеки, чим порушив п.п. 2.3. (в) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.
Поліцейським СПД № 1 (смт. Козова) ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області Макар А. Д. було виявлено дане порушення та винесено відносно позивача ОСОБА_1 постанову серії ЕНА номер 2563662 від 08 липня 2024 року за ч. 5 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Підтвердженням порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення, зокрема на відеозаписі під назвою «08.07.2024» з 00:00:13 по 00:00:19 (знімки екрану монітору fotol, foto2) чітко відображено, що водій транспортного засобу марки Fiat модель Punto, р.н. НОМЕР_2 , здійснює рух не будучи пристебнутим ременем пасивної безпеки чим порушив п. 2.3. (в) ПДР України.
Слід зазначити, що на відеозаписі під назвою 08.07.2024 нагрудний відеореєстратор із нагрудної камери поліцейського позивачем ОСОБА_1 не зафіксовано, що він пред'явив працівникам поліції посвідчення ветерана війни серії НОМЕР_1 , де зазначено, що він є особою з інвалідністю III групи.
Що стосується посилань у позовній заяві щодо того, що позивачу дозволяється не пристібатися ременем безпеки, так як він є інвалідом III групи, то відповідно до п. 2.3 ПДР дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Звертаємо увагу суду на те, що відповідно до наданого позивачем ОСОБА_1 документу, а саме Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 744 від 09 серпня 2023 року п.13 обмеження життєдіяльності, пов'язане з ураженням ЦНС, органу слуху, жодних інших підтверджуючих документів щодо фізіологічних особливостей, які обмежують чи унеможливлюють користування ним ременем безпеки, надано не було.
Працівниками поліції позивачу було роз'яснено норми ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписом позивача ОСОБА_1 у постанові серії ЕНА номер 2563662 від 08 липня 2024 року та відеозаписом під назвою «08.07.2024 нагрудний відео реєстратор» з 00:07:06 по 00:07:31. Слід зазначити, що працівники поліції не здійснювали ніяких дій, спрямованих на перешкоджання позивачу реалізувати своє право на отримання правової допомоги та прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
Отже, адміністративна постанова є обґрунтованою та законною.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні викладенні у позовній заяві вимоги підтримав, суду пояснив, що у нього є захворювання, яке перешкоджає йому користуватися паском безпеки, а оскільки він керував автомобілем у населеному пункті - він не користувався паском. Також в літню пору року у нього загострення цього захворювання, про що є відповідна довідка лікаря.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокатка Гавдяк І. Б. у судовому засіданні суду пояснила, що в частині вимог до інспектора патрульної поліції вимоги не підтримують оскільки відповідачем може бути лише юридична особа, однак окремої заяви про це стороною позивача не подано. Щодо решти вимог, сторона позивача позов підтримує в повному обсязі, вважає, що при винесенні постанови працівниками поліції було допущено ряд помилок, як наслідок просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити.
Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі у зв'язку із зайнятістю по службі.
Поліцейський з РПП СПД № 1 смт. Козова ВП № 1 м. Бережани Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області сержант поліції Макар А. Д. надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності у зв'язку із службовою зайнятістю.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2563662 від 08 липня 2024 року, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що він 08 липня 2024 року близько 13 год. 41 хв. у селищі Козова, Тернопільського району, Тернопільської області по вул. Соборна 2, керував транспортним засобом марки Fiat модель Punto, р.н. НОМЕР_2 , який обладнаний ременем пасивної безпеки, не будучи пристебнутим ременем пасивної безпеки, чим порушив п.п. 2.3. (в) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відтак, суд зауважує, що рік народження ОСОБА_1 - 1967, як вказано в паспорті громадянина України, виданому 23 квітня 1998 року Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області, а не 1957, як про це зазначено в оскаржуваній постанові.
ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи довічно, що стверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12ААГ, виданою 09 серпня 2023 року та посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 21 серпня 2023 року.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2563662 від 08 липня 2024 року до суду та просив її скасувати, а провадження у справі закрити.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення ( ч. 1 ст. 9 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353 (далі - Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п. 2.3в) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Тобто, у виниклому між сторонами спорі відповідач повинен належними та допустимими доказами довести, що ОСОБА_1 , всупереч вимог ПДР керував автомобілем, обладнаним засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), і не користувався ними - був не пристебнутим ременем безпеки, як про це зазначено в оскаржуваній постанові, та мав обов'язок бути пристебнутим в населеному пункті, оскільки його фізіологічні особливості, як інваліда, не унеможливлювали користування ременем безпеки.
У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачу слід довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого правопорушення.
При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.
Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 у справі №338/1/17).
Зміст відеозапису, наданого представником відповідача, містить відомості про те, що позивач зупинився на вимогу працівників поліції у місці, в дату та час, які відображені у спірній постанові, він не був пристебнутий ременем безпеки, однак на автомобілі позивача є розпізнавальний знак, що даним транспортним засобом користується особа з інвалідністю.
Водночас, при детальному перегляді відеозаписуіз нагрудної камери поліцейських, наданого представником ГУНП в Тернопільській області, судом не було здобуто даних про те, що працівник поліції з'ясовував цю обставину, а саме те, чи є водій особою з інвалідністю, адже останній керував транспортним засобом в межах населеного пункту,та чи фізіологічні особливості захворювання ОСОБА_1 дають йому можливість користування ременем безпеки.
Позивач надав суду Індивідуальну програму реабілітації інваліда № 744 від 09 серпня 2023 року, а також консультацію дерматолога від 12 вересня 2024 року, в якій зазначено про скарги на новоутворення в ділянці грудей, клінічний діагноз: себорений кератоз, рекомендації: видалення новоутворів, уникати механічного тертя та травматизації.
Обставини встановлення інвалідності водію ОСОБА_1 , як і наявність у позивача фізіологічних особливостей, які унеможливлювали користування ним ременем безпеки, мали встановлюватись працівником поліції після зупинки транспортного засобу, що є обов'язком уповноваженої особи з метою повного, всебічного з'ясування всіх обставин та прийняття обґрунтованого, законного рішення.
Отож, оскільки доводи позивача про наявність інвалідності та обставини наявності у ОСОБА_1 захворювання, фізіологічні особливості якого унеможливлюють користування ременями безпеки в населеному пункті, не були предметом з'ясування в ході розгляду справи та винесення спірної постанови, а суд не може підміняти собою особу, уповноваженускладати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, то слід скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Разом з тим, способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отож, з огляду на неповноту з'ясування обставин у справі про адміністративне правопорушення, суд у відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, приймає рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2563662 від 08 липня 2024 року та надіслання справи на новий розгляд до ГУНП в Тернопільській області.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського з РПП СПД № 1 смт. Козова ВП № 1 м. Бережани Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області сержанта поліції Макара А. Д. суд відхиляє з огляду на те, що вони заявлені до неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, у спірних правовідносинах - ГУНП в Тернопільській області,на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а та від 17 червня 2020 у справі № 127/6881/17.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про скасування постанови серії ЕНА № 2563662 від 08 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2563662 від 08 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати, а матеріали справи надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Паспорт Серія НОМЕР_3 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 23 квітня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_5 ;
Відповідачі:
Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження Тернопільська область, Тернопільський район, місто Тернопіль, вулиця Валова, буд.11, поштовий індекс: 46001, телефон: 0352-27-12-58.
Макар Андрій Дмитрович , адреса місцезнаходження Тернопільська область, Тернопільський район, місто Бережани, вулиця С. Бандери, буд.8, поштовий індекс: 47501 .
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О.Герчаківська