Справа № 598/2188/24
провадження № 3/598/1141/2024
іменем України
"11" листопада 2024 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Гудима І.В. розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,
за ст.185 КпАП України,
встановив:
02 вересня 2024 року приблизно о 11 годині 40 хвилина ОСОБА_1 , перебуваючи в с.Опрілівці по вул.Л.Українки Тернопільського району Тернопільської області вчинила злісну непокору законним вимогам працівника поліції припинити правопорушення, а саме припинити перешкоджати руху транспортного засобу, в порушення п.п.4.14ґ ПДР України.
Дана справа призначалась до розгляду на 10 годину 00 хвилин 25 вересня 2024 року, однак ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Постановою від 25 вересня 2024 року до ОСОБА_1 було застосовано привід в судове засідання на 13 годину 00 хвилин 09 жовтня 2024 року, виконання якого доручено відділенню поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Однак в судове засідання не було доставлено приводом ОСОБА_1 та не було повідомлено суд і про причини невиконання даної постанови суду про привід.
Постановою від 09 жовтня 2024 року до ОСОБА_1 було застосовано повторно привід в судове засідання на 09 годину 30 хвилин 21 жовтня 2024 року, виконання якого доручено відділенню поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Однак в судове засідання не було доставлено приводом ОСОБА_1 та не було повідомлено суд і про причини невиконання даної постанови суду про привід.
Постановою від 21 жовтня 2024 року до ОСОБА_1 було застосовано повторно привід в судове засідання на 10 годину 30 хвилин 11 листопада 2024 року, виконання якого доручено відділенню поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Однак в судове засідання не було доставлено приводом ОСОБА_1 , оскільки згідно рапорта дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області Мосейко Софії від 11.11.2024 року, в ході виконання постанови суду було здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_1 , та сповіщено її про розгляд справи в суді, проте останнякатегорично відмовилася проїжджати з працівниками поліції до суду, вказуючи що вона не визнає суд як інстанцію правосуддя, повідомила, що бажає щоб рішення приймали без її участі. Також до рапорту поліцейським було додано диск з відеозаписом, на якому зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 про примусовий привід в судове засідання, та її неодноразову відмову їхати до суду, та повідомлення, що вона бажає щоб рішення приймали без її участі.
Факт усвідомлення порушником того, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення і не виявлення ним належної зацікавленості у розгляді його справи, про що свідчить те, що він не звертався в суд за інформацією щодо стану розгляду його справи, не з'явився на судові засідання, з незалежних від суду причин, свідчить про його свідомий намір затягнути розгляд справи та уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, зокрема, проводити судове засідання у відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
У рішенні від 03.04.2008 в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відтак, не проявлення належної заінтересованості у результатах розгляду справи протягом тривалого строку, не звернення до суду за інформацією щодо стану розгляду справи не може вважатись порушенням права на справедливий розгляд справи.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з урахуванням скорочених строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ст.185 КпАП України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КпАП України провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КпАП України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ст.185 КпАП України, за якою стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
За змістом ст.185 КпАП України, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані. У протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції та які дії правопорушником були вчинені, що являють собою злісну непокору вказаним вимогам.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинила злісну непокору законній вимозі працівника поліції, а саме відмовився припинити протиправні дії - перешкоджати руху транспортного засобу, в порушення п.п.4.14ґ ПДР України.
Як зазначив у своєму рішенні №10-рп/2011 у справі №1-28/2011 Конституційний Суд України, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення знайшла своє підтвердження протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №277783 від 02.09.2024 року (а.с.1), копією рапорта поліцейського (а.с.2), копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2963929 від 02.09.2024 року (а.с.4), рапортом поліцейського від. 02.09.20024 року (а.с.5), відеофіксацією правопорушення, яке знаходиться на DVD-носії (диску) (а.с.6).
З відеоматеріалів, які долучені до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи 02 вересня 2024 року приблизно о 11 годині 40 хвилина, на вулиці в с.Опрілівці Тернопільського району Тернопільської області, на неодноразові законні вимоги поліцейського відмовилася припинити перешкоджанню руху транспортного засобу, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, як за ознаками злісної непокори законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
При накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, а тому її слід піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.185 КпАП України, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КпАП України, та піддати її адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На дану постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку прим усового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 подвійний штраф в розмірі шістнадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 272 (двісті сімдесят дві) гривні в дохід держави.
СУДДЯ Ігор ГУДИМА