Справа № 473/4640/24
іменем України
"15" листопада 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., представника позивача адвоката Столітнього М.М., представниці відповідачки адвоката Врадій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 49004,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою було укладено договір №5510413 про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 10000,00 грн з терміном користування 360 днів, згідно графіку платежів: періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, дата повного повернення кредиту - 03 лютого 2023 року. В свою чергу, відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі: стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом; знижена процентна ставка становить 0,796 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (згідно п. 1.5.2 Договору застосовується якщо споживач до 10 березня 2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту).
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з договору № 5510413 від 08 лютого 2022 року.
Відповідачка свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 49004,00 грн, в тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 10000,00 грн, заборгованість за процентами в загальному розмірі 39004,00 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
20 вересня 2024 року представниця відповідачки адвокат Врадій Л.М. надала відзив на позов, у якому позовні вимоги ТОВ «Фінтраст Україна» визнала частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту. Разом з тим не погодилася з розміром нарахованих процентів, оскільки їх розмір значно перевищує суму основного боргу, є несправедливим, зокрема з огляду на те, що відповідачка отримує невелику пенсію та має на утриманні дітей з інвалідністю. Крім того нарахування позивачем процентів після отримання права вимоги до відповідачки за кредитним договором №5510413 суперечить умовам договору факторингу від 25 вересня 2023 року, який був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
23 вересня 2024 року представник позивача Столітній М.М. надіслав відповідь на відзив, у якій останній не погодився з доводами відзиву та наполягав на задоволенні позовних вимог. При цьому, зазначав, що матеріалами справи повністю підтверджено факт укладення за участю відповідачки кредитного договору, узгодження в ньому всіх істотних умов, виконання його умов кредитодавцем, переходу права вимоги за кредитним договором №5510413 від 08 лютого 2022 року до позивача, наявності заборгованості за кредитним договором у визначеному в позові розмірі.
В судовому засіданні представник позивача Столітній М.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представниця відповідачки адвокат Врадій Л.М. у судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» визнала частково, з підстав вказаних у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що учасники кредитних правовідносин з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили в ньому всі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином відповідачка набула статусу, прав та обов'язків позичальника у кредитних правовідносинах.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою було укладено договір №5510413 про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 10000,00 грн з терміном користування 360 днів, згідно графіку платежів: періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, дата повного повернення кредиту - 03 лютого 2023 року. В свою чергу, відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі: стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом; знижена процентна ставка становить 0,796 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (згідно п. 1.5.2 Договору застосовується якщо споживач до 10 березня 2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту).
Зміст кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору, в тому числі й щодо встановлення процентів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що:"стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню".
Укладений між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачкою кредитний договір чи окремі його умови у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Відповідачка не заявляла зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з договору № 5510413 від 08 лютого 2022 року.
ТОВ «Авентус Україна» перерахувало кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн на рахунок позичальника.
Також з матеріалів справи вбачається, що позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 24 вересня 2023 року становить 37064,00 грн, в тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 10000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 27064,00 грн. Вказана заборгованість нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору, відповідає наданому позивачем розрахунку (картка обліку договору № 5510413 від 08 лютого 2022 року (розрахунок заборгованості)).
Відповідно доч.3ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачкою не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.
За встановлених обставин, на підставі ст. ст.526,530 ЦК України підлягає стягненню з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором саме в розмірі 37064,00 грн, в тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 10000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 27064,00 грн, що відповідає умовам договору факторингу №25.09/23-Ф від 29 травня 2023 року, витягу з Реєстру боржників від 25 вересня 2023 року (позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у вказаному розмірі).
При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо правомірності нарахування додаткових процентів у розмірі 11 940,00 грн з огляду на положення п.п.1.1 договору факторингу (передбачено набуття права грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому), оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Також суд не приймає до уваги доводи сторони відповідачки про неможливість невиконання нею зобов'язань за кредитним договором у зв'язку тяжким матеріальним становищем, виходячи з наступного.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 599 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічних однорідних вимог; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смертю боржника; ліквідацією юридичної особи (ст.ст. 599, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Таким чином, матеріальне становище позичальника саме по собі не є підставами для припинення зобов'язань, яке діє до повного його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (76 %), на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 1841,02 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача до позовної заяви надано копію договору про надання правничої допомоги від 17 липня 2024 року №17/07-2024, копію акта прийому-передачі виконаних робіт від 06 серпня 2024 року, копію рахунку на оплату № 3877/06/08 від 06 серпня 2024 року. Згідно наданих документів вартість наданих послуг становить 10000,00 грн (збір та аналіз доказів, складання позовної заяви, подання позовної заяви).
Представницею відповідачки подано клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи.
Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв'язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп. З відповідачки на користь позивача належать до стягнення відповідні витрати в розмірі 2280,00 грн (враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (76 %) (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ідентифікаційний код 44559822, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5510413 від 08 лютого 2022 року в розмірі 37 064 (тридцять сім тисяч шістдесят чотири) грн, в тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 27 064 (двадцять сім тисяч шістдесят чотири) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ідентифікаційний код 44559822, судові витрати в розмірі 4841 (чотири тисячі вісімсот сорок одна) грн 02 коп.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року.
Суддя Л.В. Лузан