13 листопада 2024 року
м. Київ
справа №440/3038/24
адміністративне провадження № К/990/41158/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №440/3038/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
У березні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 4-ДПС від 17.01.2024.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці 28.10.2024 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Судом першої інстанції справу №440/3038/24 розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на час звернення з цією касаційною скаргою, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Спір у цій справі виник внаслідок звернення ФОП ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 4-ДПС від 17.01.2024 у розмірі 67 000,00 гривень.
За змістом пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом оскарження у даній справі є постанова суб'єкта владних повноважень про накладення штрафу у сумі 67 000,00 гривень.
У КАС України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028,00 гривні.
Таким чином, справа в силу пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яка була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що розгляд даної справи має для нього виняткове значення.
Стосовно «винятковості значення» справи для позивача, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення.
Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте, в доводи заявника в касаційній скарзі щодо винятковості значення даної справи мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а саме: твердження щодо виняткової значущості цієї справи, є необґрунтованими, оскільки такі посилання з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише цитування нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, посилання на фактичні обставини справи, підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
Що стосується посилань скаржника на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, слід також зазначити, що оцінка наявності підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є вторинною від наявності права на касаційне оскарження судових рішень у справах саме незначної складності.
Аналіз аргументів касаційної скарги у їхньому логічному взаємозв'язку з обставинами справи, встановленими в постанові суду апеляційної інстанції, не дає підстав для висновку про наявність фактів, наведених у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які б могли слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Цих або інших подібних передумов допуску справи незначної складності до касаційного провадження касаційна скарга не містить.
Отже, заявник не довів і колегія суддів також не встановила виняткових обставин, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг слід відмовити.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись ст. 12, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №440/3038/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя С.Г. Стеценко