про залишення касаційної скарги без руху
12 листопада 2024 року
м. Київ
справа №160/6759/24
адміністративне провадження №К/990/40656/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 (суддя Неклеса О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Кругового О.О., суддів Божко Л.А., Шлай А.В.)
у справі № 160/6759/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - Міноборони, відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 19.12.2023 № 23/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міноборони належним чином здійснити призначення, нарахування та негайну повну виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 одноразову грошову допомогу, пов'язану зі смертю 10.12.2017 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, сина - старшого солдата запасу ОСОБА_2 , у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024, задовольнив позов частково. А саме:
- визнав протиправним та скасував рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого 10.12.2017 внаслідок захворювання, пов'язаного із захисту Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_3 , викладене у пункті 3 Витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.12.2023 №23/в;
- зобов'язав відповідача 1 повторно розглянути заяву про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, пов'язаної зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 сина - старшого солдата запасу ОСОБА_3 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
24.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міноборони, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення приписів процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підставою для касаційного оскарження судових рішень позивач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), мотивуючи це застосуванням судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.11.2021 у справі № 140/3335/19, від 07.12.2021 у справі № 465/1980/18. Крім того, покликається на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес й має для відповідача виняткове значення.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, за правилами норм пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Міноборони не вказало на конкретні норми матеріального та/або процесуального права, які були застосовані судом апеляційної інстанції неправильно. Натомість виклало фактичні обставини, процитувало положення законодавства із покликанням на окремі витяги із постанов Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 140/3335/19 і від 07.12.2021 у справі № 465/1980/18 (без доведення подібності правовідносин).
Таким чином, касаційна скарга не містить аргументованих мотивів підстави касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Окрім того, за правилами частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
У свою чергу приписами абзаців 1 і 2 частини дев'ятої статті 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Міноборони подало касаційну скаргу в електронній формі, проте не долучило до її матеріалів докази надсилання ОСОБА_1 (яка не має електронного кабінету) копії такої скарги листом з описом вкладення.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеними у ній обгрунтуванням щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також доказів надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення на адресу позивача.
Також скаржнику слід роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 160/6759/24 залишити без руху.
2. Надати Міністерству оборони України строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко