11 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 380/24624/23
адміністративне провадження № К/990/41275/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Луки Тараса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №380/24624/23 за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, 11 Регіональної військово-лікарської комісії, Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії терапевтичного профілю ВМКЦ ЦР, які полягають у визначенні в свідоцтві про хворобу №449 від 21 липня 2022 року причинного зв'язку за результатами проходження військово-лікарської комісії «Захворювання, НІ, пов'язані з проходженням військової служби» щодо ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати свідоцтво про хворобу №449 від 21 липня 2022 року, яке постановлене військово-лікарською комісією терапевтичного профілю ВМКЦ ЦР згідно з витягом з наказу начальника ВМКЦ ЦР №183 від 20 липня 2022 року та затверджена 11 регіональною військово-лікарською комісією;
- зобов'язати військово-лікарську комісію терапевтичного профілю ВМКЦ ЦР, яка створена наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, з урахуванням первинної медичної документації ОСОБА_1 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 із дотриманням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
28 жовтня 2024 року адвокат Лука Тарас Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №380/24624/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п.21.7 та п.21.8 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерстві юстиції України від 04 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386. Скаржник зазначає, що зі сторони суду такі норми права не застосовано, незважаючи на той факт, що такі підлягали застосуванню судами.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен не лише чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, але також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п.21.7 та п.21.8 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерстві юстиції України від 04 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, оскільки зазначені норми не були застосовані судами попередніх інстанцій, а касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів необхідності застосування цих норм права.
Окрім цього, Верховним Судом встановлено, що Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерстві юстиції України від 04 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386 втратило чинність 28 листопада 2008 року на підставі наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 листопада 2008 року за №1109/15800.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до висновків судів.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а скаржник обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Луки Тараса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №380/24624/23 за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, 11 Регіональної військово-лікарської комісії, Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур