12 листопада 2024 року
м. Київ
справа №420/16270/23
провадження № К/990/40676/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
24 жовтня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 13 серпня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період 01 січня 2016 року по 13 серпня 2018 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2024 року позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в прохальній частині якої містилося клопотання про відстрочення сплати судового збору.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 вересня 2024 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовив, апеляційну скаргу залишив без руху, та надав строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору; доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів позивачу - ОСОБА_1 та другому відповідачу - Військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 09 вересня 2024 року о 18:56 год.
19 вересня 2024 року до суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження терміну сплати судових витрат за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 вересня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року повернув.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною п'ятою статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, підставою для повернення апеляційної скарги скаржнику є невиконання ним вимог ухвали про залишення без руху у встановлений судом строк.
Повертаючи відповідачу подану ним апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року не виконано.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19).
Також Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на неусунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху, в установлений судом строк, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про її повернення відповідачу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 420/16270/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська