07 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 990/108/24
адміністративне провадження № П/990/108/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Яковенка М. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О.В., Гімона М. М., Желтобрюх І. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,
представника позивача Ірза А. І.,
представника відповідача Пантюхова Л. Р.,
представник третьої особи Кір'ян Г. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України,
05 квітня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича , в якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України № 877/2023 від 30 грудня 2023 року, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частинні введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 - позиція 3 у Додатку 1 до Рішення Рада національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
Ухвалою від 23 травня 2024 року Верховний Суд:
- залучив Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;
- витребував від Ради національної безпеки і оборони України належним чином засвідчені копії пропозиції (з додатками у разі їх наявності) про застосування санкцій до позивача, внесеної Службою безпеки України до Ради національної безпеки і оборони України листом від 20 вересня 2023 року за вих. № 4/656т.
17 червня 2024 року до Верховного Суду надійшов лист Ради національної безпеки і оборони України від 14 червня 2024 року № 2124/23-03/2-24, яким повідомлено, що суб'єктом, який підготував та вніс на розгляд Ради національної безпеки та оборони України документи, які стали підставою для застосування санкцій до позивача, є Служба безпеки України. У зв'язку з цим, Радою національної безпеки і оборони України зазначено, що саме Служба безпеки України може надати до суду належним чином засвідчені копії вказаних вище документів.
07 листопада 2024 року під час судового засідання представником позивача подане клопотання про застосування до третьої особи заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Клопотання обґрунтовано тим, що Рада національної безпеки та оборони України не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 23 травня 2024 року, у встановлений Судом строк не надала витребувані документи та не повідомила про причини їх не надання.
Представники відповідача та Служби безпеки України заперечували проти задоволення такого клопотання, наголошували на його безпідставності.
Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши доводи та заперечення представників учасників справи, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Отже, адміністративні суди, у разі неможливості самостійного надання доказів учасником справи, наділені повноваженнями щодо їх витребування на підставі обґрунтованого клопотання такого учасника або за власною ініціативою.
Це повноваження адміністративних судів реалізуються у межах адміністративного процесу з метою забезпечення офіційного, повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі як однієї з основних засад (принципів) адміністративного судочинства і не може бути делеговано іншому органу чи посадовій особі, обмежене або припинене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 124 Конституції України, статті 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Вимога суду про витребування доказів за клопотанням учасника справи оформлюється шляхом постановлення ухвали окремим документом і таке судове рішення є обов'язковим до виконання, а будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
За неподання доказів без поважних причин до відповідної особи можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, а за невиконання постановленої судом ухвали з цього питання, яка набрала законної сили, настає передбачена законом відповідальність.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року у Ради національної безпеки та оборони України витребувано: належним чином засвідчені копії пропозиції (з додатками у разі їх наявності) про застосування санкцій до позивача, внесеної Службою безпеки України до Ради національної безпеки і оборони України листом від 20 вересня 2023 року за вих. № 4/656т. У разі неможливості виконати вимоги ухвали у строк встановлена необхідність письмово повідомити Суд про причини її невиконання.
При вирішенні заявленого клопотання Суд ураховує, що на виконання вимог ухвали Суду від 23 травня 2024 року Рада національної безпеки та оборони України повідомила суд, що суб'єктом, який підготував та вніс на розгляд Ради національної безпеки та оборони України документи, які стали підставою для застосування санкцій до позивача, є Служба безпеки України. У зв'язку з цим, Радою національної безпеки і оборони України зазначено, що саме Служба безпеки України може надати до суду належним чином засвідчені копії вказаних вище документів.
Крім того, Служба безпеки України, на час розгляду цього клопотання, на виконання вимоги Суду, подала витребувані докази на обґрунтування наявності підстав для внесення на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції про застосування санкцій до позивача, яким надано гриф обмеження доступу «для службового користування» та гриф секретності «таємно».
Відповідно до частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що заходи процесуального примусу вживаються судом у чітко визначених Кодексом адміністративного судочинства України випадках і мають на меті спонукати відповідних осіб до виконання установлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Приймаючи до уваги викладене, Суд за встановлених конкретних обставин не убачає зловживання процесуальними правами Радою національної безпеки та оборони України щодо виконання нею вимог ухвали Суду від 23 травня 2024 року. Судом не виявлено вчинення дій (бездіяльності), які б могли бути розцінені як недобросовісне виконання Радою національної безпеки та оборони України її процесуальних обов'язків, що могли суперечити завданню адміністративного судочинства.
З огляду на повний зміст поданого РНБО України письмового повідомлення про причини неможливості надати запитувані документи з огляду на їх відсутність у цієї третьої особи, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для застосування до Ради національної безпеки та оборони України заходів примусу відсутні.
На підставі вищенаведеного, Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу у справі № 990/108/24.
Керуючись статтями 2, 9, 149, 243, 248, 250, 256 КАС України, Суд
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М. М. Яковенко
Судді: Л. І. Бившева
О. В. Білоус
М. М. Гімон
І. Л. Желтобрюх