про відмову у відкритті касаційного провадження
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа №440/323/22
адміністративне провадження № К/990/41388/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року
у справі №440/323/22
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області",
третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області", третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін до довідки №33/37-4/2274 від 02 липня 2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 19 листопада 2019 року, шляхом включення до неї, окремими рядками, основних та додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) індексації грошового забезпечення, призначення пенсії у підвищеному розмірі - 5% (звільнення через хворобу) та надіслання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язати Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" внести зміни до довідки №33/37-4/2274 від 02 липня 2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 19 листопада 2019 року, шляхом включення до неї, окремими рядками, основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії), з яких сплачувались єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України), в тому числі: доплата за роботу в нічний час - 35% посадового окладу, індексації грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, призначення пенсії у підвищеному розмірі - 5% (звільнення через хворобу) та надіслати таку довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 20 липня 2024 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначає, що копія постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року надійшла на його адресу 26 червня 2024 року, що підтверджується копією конверта Другого апеляційного адміністративного суду. Разом з тим позивач вважає, що несвоєчасне вручення йому копії оскаржуваного судового рішення є підставою для поновлення процесуального строку.
Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0600929234739, яким направлено ОСОБА_1 копію постанови від 06 червня 2024 року, надіслане судом 11 червня 2024 року та вручене адресату 26 червня 2024 року.
Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №440/323/22, які передбачені частинами четвертою і п'ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №826/15560/18, від 31 березня 2020 року у справі №160/8046/18, від 31 травня 2022 року у справі №140/8301/21, від 06 липня 2022 року у справі №2140/1995/18, від 09 січня 2024 року у справі №640/19582/21; існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі №580/1974/23 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №826/15560/15, від 31 березня 2020 року у справі №160/8046/18, від 31 травня 2022 року у справі №140/8301/21, від 06 липня 2022 року у справі №2140/1995/18, від 09 січня 2024 року у справі №640/19582/21, оскільки обставини цієї справи та справ, зазначених скаржником з метою обґрунтування підстав касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Так, у справі №826/15560/15 предмет спору стосувався визнання нечинним розпорядження та акта Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У справі №160/8046/18 предмет спору стосувався визнання протиправними дій Міністерства охорони здоров'я України щодо залишення без розгляду заяв фізичної особи про декларування зміни оптово-відпускної ціни на лікарський засіб СПИРТ ЕТИЛОВИЙ 96% (розчин для зовнішнього застосування 96%).
У справі №140/8301/21 предмет спору стосувався визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області.
У справі №640/19582/21 предмет спору стосувався визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про звільнення фізичної особи з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та поновлення на посаді.
Разом з тим позивач посилається на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 липня 2022 року у справі №2140/1995/18, у якому, на його думку, за аналогічних обставин Суд дійшов висновку про задоволення позову щодо визнання протиправними дій посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській щодо ненадання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), з включенням до неї розміру щомісячної доплати за службу у нічний час.
Однак, колегія суддів також відхиляє посилання на такий висновок Верховного Суду, оскільки він сформований за обставин, у яких позивач просив зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області виготовити на його ім'я довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), з включенням до неї розміру щомісячної доплати за службу у нічний час, що враховуються саме при призначенні пенсії.
Разом з тим, у справі, рішення у якій оскаржуються ОСОБА_1 , предмет спору стосується зобов'язання Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" внести зміни у довідку №33/37-4/2274 від 02 липня 2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 19 листопада 2019 року, шляхом включення до неї, окремими рядками, основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії), з яких сплачувались єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України), в тому числі: доплата за роботу в нічний час - 35% посадового окладу, індексації грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, призначення пенсії у підвищеному розмірі - 5% (звільнення через хворобу) та надіслати таку довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії, що виключає можливість застосування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 липня 2022 року у справі №2140/1995/18, у даних правовідносинах.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, Суд вказує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин справи, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів вважає за необхідне навести висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 квітня 2024 року у справі №240/1996/23, у якому серед іншого зазначено:
"
81. Тобто при обчисленні пенсії враховуються, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
82. Таким чином, аналізуючи вищезазначені положення статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ та порядків №988, №260, Судова палата доходить висновку, що при перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, що передбачені порядками №988 і №260, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ законодавством не обмежується. >>
За таких обставин Судова палата Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати від 31 серпня 2022 року у справі №120/3807/18-а про наявність у особи, яка перебувала на службі в ОВС, та якій пенсія призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ, права на включення в довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку її пенсії, доплати за роботу в зоні Чорнобильської АЕС та сформувати наступні:
(1) при вирішенні питання щодо включення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідних надбавок, доплат, підвищень, які були включені для обрахунку пенсії при її призначенні, необхідно враховувати наявність останніх у переліку додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, що враховуються при визначенні грошового забезпечення поліцейського за відповідною посадою, передбаченому положеннями розділу ІІ Порядку №260;
(2) доплата за роботу в зоні Чорнобильської АЕС обраховується стосовно кожної особи окремо пропорційно до часу, протягом якого відповідна особа виконує службові обов'язки в зоні відчуження, не має систематичного характеру і прив'язки до посади.
(3) доплата за роботу в зоні Чорнобильської АЕС може бути включена до складу грошового забезпечення для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), за умови її отримання особою безпосередньо перед звільненням, розмір якої визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
(4) доплата за роботу в зоні Чорнобильської АЕС не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), які мають постійний характер, та не підлягає зазначенню у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) при її формуванні. >>"
Враховуючи вищезазначений висновок Верховного Суду, колегія вважає обґрунтованими висновки судів першої і апеляційної інстанцій у даній справі про відмову у задоволенні позову, які мотивовані тим, що доплата за службу в нічний час має індивідуальний характер, залежить від фактичного часу служби, не носить постійного характеру та не входить до встановленого частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" переліку видів грошового забезпечення, а тому відсутні правові підстави для включення зазначеної додаткової виплати до складу грошового забезпечення позивача, з якого має проводитись перерахунок пенсії.
В цілому висновки судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, в повній мірі відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №612/402/17, від 24 грудня 2020 року у справі №803/867/17 та застосованих судами в оскаржуваних судових рішеннях.
У свою чергу на обґрунтування підстави касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року позивач зазначає про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 січня 2024 року у справі №580/1974/23.
На цій підставі Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 вказала, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо.
До того ж, відповідно до сталої практики ЄСПЛ відступ від раніше сформованої правової позиції повинен мати реальне підґрунтя, про що йдеться, зокрема, у пункті 70 рішення "Chapman v. the United Kingdom" (заява №27238/95).
Таким чином, необхідність відступу має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. Причинами для відступу можуть бути лише вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі №580/1974/23, а фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією мотивуючи це тим, що згідно зі статтями 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати, а тому слід зобов'язати відповідача внести зміни до довідки №33/37-4/2274 від 02 липня 2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , шляхом включення до неї, окремим рядком, зокрема, індексації грошового забезпечення.
Водночас Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 30 січня 2024 року у справі №580/1974/23 зазначила, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати від 21 червня 2023 року у справі №480/11090/21 про наявність у особи, яка перебувала на службі в органах внутрішніх справ, та якій пенсія призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ, права на включення в довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку її пенсії у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, сум індексації цього грошового забезпечення, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак відступила від таких висновків та сформувала наступні висновки:
(1) об'єктом здійснення індексації доходів особам, зокрема, які проходили службу в органах внутрішніх справ, пенсія яким призначена згідно із Законом №2262-XII, є їх дохід у формі пенсії (у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної соціальної групи населення), а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою до тієї, яку вони обіймали на момент звільнення з відповідних органів;
(2) суми індексації грошового забезпечення поліцейських не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) при її формуванні.
Станом на день винесення цієї ухвали, Верховний Суд від згаданих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.
Крім того, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, позивач доводить, що в контексті встановлених обставин у справі, суд апеляційної інстанції формально підійшов до вивчення та вирішення зазначених ним в апеляційній скарзі обставин, оскільки мав додатково дослідити докази, які засвідчують нарахування ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час до яких відносяться лист-відповідь Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 10 листопада 2023 року №Т-4588л.к., а також рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №440/1844/22.
Однак, доводи позивача про те, що у вересні 2023 року, на виконання судового рішення у справі №440/1844/22 Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області здійснила нарахування позивачу заборгованості по додатковому виду грошового забезпечення - доплаті за службу в нічний час за 838 відпрацьованих нічних годин, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, так як відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 квітня 2024 року у справі №240/1996/23, надбавка за роботу у нічний час може бути врахована лише у грошовому атестаті при обрахунку (призначенні) пенсії військовослужбовцю, водночас положення статті 63 Закону №2262-ХІІ не передбачають можливість здійснення перерахунку пенсії з урахуванням такої надбавки.
Таким чином, колегія суддів відхиляє підставу касаційного оскарження щодо необґрунтованого відхилення судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, так як суд апеляційної інстанції обґрунтовано не вбачав за доцільне витребувати та досліджувати лист-відповідь Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 10 листопада 2023 року №Т-4588л.к., а також рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №440/1844/22.
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 2 та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстав касаційного оскарження.
Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Колегія суддів також відхиляє твердження скаржника про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Крім того, використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", або "суспільний інтерес" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи й вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, також дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №440/323/23, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічного висновку стосовно віднесення даної категорії справ до справ незначної складності дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 08 червня 2022 року у справі №140/5723/21, від 17 травня 2023 року у справі №600/5019/21-а, 04 липня 2023 року у справі №380/3723/22.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №440/323/22.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №440/323/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області", третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін