11 листопада 2024 року
м. Київ
справа №320/11396/23
адміністративне провадження № К/990/41347/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 320/11396/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у м .Києві, код згідно з ЄДРПОУ 43141267, що зареєстроване за адресою: 04116, м. Київ. вул. Шолуденка, 33/19 в поверненні коштів, номер картки платника податків оформлену листом від 13.01.2023 року за вих.№334/6/26-15-24-01-07-07, про повернення безпідставно стягненої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за скасованою судом вимогою № Ф-10067-17 від 14.05.2019 року в розмірі 21030,90 грн. та відмову у знятті його з податкового обліку шляхом виключення стосовно нього з інформаційних ресурсів відповідача інформації про ФОП та відмову у внесенні зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї будь-якої інформації про недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за заявою позивача , включаючи інформацію про недоїмку за період 2017 - 2020 років у розмірі 37 788,74 грн., куди входить сума 21030,90 грн. за скасованою судом вимогою №Ф-10067-17 від 14.05.2019 року та сума 16 757,84 грн., яку відповідач продовжує обліковувати як недоїмку на час формування відмови викладеної листом від 13.01.2023 року за вих.№334/6/26-15-24-01-07-07;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України, номер картки платника податків, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які були безпідставно стягнені податковим органом за скасованою судом вимогою №Ф-10067-17 від 14.05.2019 року в розмірі 21030,90 грн з одночасною сплатою нарахованої на цю суму пені, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України та направити такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України та виключити з інформаційних ресурсів відповідача інформацію шляхом внесення зміни до інтегрованої картки платника податків, виключивши з неї будь-яку інформацію про недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі - інформацію про недоїмку за період 2017 - 2020 років у розмірі 37 788,74, куди входить сума 21 030,90 грн. за скасованою судом вимогою № Ф-10067-17 від 14.05.2019 року та сума 16 757,84 грн., яку відповідач продовжує обліковувати як недоїмку на час формування відмови викладеної листом від 13.01.2023 року за вих. № 334/6/26-15-24-01 -07-07.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно ч. 1 ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України (в редакції, чинній до 19 липня 2024 року) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 6 ч. 6 ст. 12 КАС України (в редакції, чинній з 19 липня 2024 року) визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини четвертої статті 12 КАС України.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно ст. 7 Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684 гривні.
Зазначена сума, яка є предметом спору у цій справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа відноситься до категорії справ незначної складності.
Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, є справою незначної складності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 320/11396/23.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов