29 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2294/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 р. (суддя Казанчук Г.П.) в адміністративній справі №340/2294/24 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 11.03.2024 №16 б "Про визначення робочого місця", яким йому, як прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури, визначено робоче місце у кабінеті № 106 будівлі Кіровоградської обласної прокуратури за адресою: м. Кропивницький, проспект Європейський, 4.
В обґрунтування позову позивач вказував на те, що за приписами статті 91 Закону України «Про прокуратуру» прокурор забезпечується окремим робочим місцем. У кабінеті, який визначено йому спірним наказом, як робоче місце, знаходяться робочі місяця ще двох державних службовців, які не наділені процесуальним правом на доступ до відомостей досудового розслідування. Зазначена обставина, на думку позивача, унеможливлює виконання ним своїх посадови обов'язків та вчинення процесуальних дій, визначених КПК України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки його доводам про те, що спірний наказ грубо порушує вимоги статей 19 та 91 Закону України «Про прокуратуру», статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статті 222 КПК України. Виконання спірного наказу, на переконання скаржника, може призвести до розголошення таємниці досудового розслідування, завдати шкоди особі, суспільству і державі. Скаржник також звертає увагу, що іншим прокурорам робочі місця наказами не визначались, що є свідченням упередженого ставлення з боку відповідача.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що після повернення позивача із службового відрядження в Голованівській окружній прокуратурі його було забезпечено робочим місцем у кабінеті № 106 будівлі Кіровоградської обласної прокуратури. У зв'язку із незгодою позивача та його бажанням зайняти кабінет № 110, який є робочим місцем начальника відділу документального забезпечення, керівником обласної прокуратури в межах повноважень був виданий спірний наказ. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у справі №947/6744/21, відповідач зазначає, що робоче місце та окремий робочий кабінет є різними поняттями. Крім того, гарантія незалежності діяльності прокурора жодним чином не залежить від наявності окремого кабінету.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
ОСОБА_1 з 02.09.2010 проходить службу в органах прокуратури, а з 03.11.2020 - на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури (а.с.30-34). До відрядження робоче місце прокурора ОСОБА_1 та інших працівників відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань було розташоване в приміщенні Кіровоградської обласної прокуратури за адресою: м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 5 а. З 22.08.2023 ОСОБА_1 згідно наказів керівника Кіровоградської обласної прокуратури №119-ц від 21.08.2023, №166-ц від 14.11.2023, №186-ц від 5.12.2023 та № 3-ц від 15.01.2024 був відряджений у службове відрядження до Голованівської окружної прокуратури (Гайворонський відділ) (а.с.26-29). У період відрядження ОСОБА_1 робочі місця усіх працівників процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань (7 прокурорів та 2 державних службовця) було змінено на приміщення Кіровоградської обласної прокуратури за адресою: м. Кропивницький, пр-т Європейський, 4, зокрема в кабінетах № № 106, 305, 306, 320 та кабінет начальника відділу. В перший робочий день після відрядження та лікарняного, 26.02.2024, прокурор ОСОБА_1 обрав своїм робочим місцем кабінет № 110 в приміщенні обласної прокуратури за адресою: м. Кропивницький, пр-т Європейський, 4, що є робочим місцем начальника відділу документального забезпечення. Начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Юр'євим М.О. усно повідомлено ОСОБА_1 , що його забезпечено окремим робочим місцем та необхідними для роботи засобами в кабінеті № 106 будівлі Кіровоградської обласної прокуратури за адресою: м. Кропивницький, пр-т Європейський, 4. У зв'язку із незгодою ОСОБА_1 зайняти кабінет №106, 11.03.2024 керівником Кіровоградської обласної прокуратури був виданий наказ №16б ''Про визначення робочого місця'', яким визначено робоче місце прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури Іщенку Богдану Миколайовичу у кабінеті № 106 будівлі Кіровоградської обласної прокуратури за адресою: м. Кропивницький, проспект Європейський, 4 (надалі спірний наказ, а.с.10).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного наказу і відсутності законних підстав для його скасування.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із проходженням позивачем публічної служби, до якої, згідно пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, належить діяльність прокурорів.
Скаржник/позивач стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою його доводи про невідповідність спірного наказу вимогам статей 19 та 91 Закону України «Про прокуратуру», статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статті 222 КПК України.
Згідно положень статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право брати участь у прокурорському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності прокуратури у порядку, встановленому законом. Прокурори мають право бути членами професійних спілок, утворювати громадські організації та брати в них участь з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня. Прокурор зобов'язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію. Прокурор періодично проходить підготовку у Тренінговому центрі прокурорів України, що має включати вивчення правил прокурорської етики. Прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Статтею 91 цього ж Закону визначено, що прокурор забезпечується окремим робочим місцем та необхідними для роботи засобами. Органи прокуратури забезпечуються транспортними і матеріально-технічними засобами у порядку, затвердженому Генеральним прокурором, у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання органів прокуратури. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
За приписами статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається зі змісту оскарженого рішення, наведені доводи позивача судом першої інстанції були розглянуті та відхилені з огляду на те, що «ст.19 Закону України ''Про прокуратуру'' визначає загальні права та обов'язки прокурора; ст.91 Закону України ''Про прокуратуру'' визначає обов'язкові потреби прокурора, пов'язаних з його професійною діяльністю; ст. 8 Закону України ''Про доступ до публічної інформації'' містить у собі визначення таємної інформації; ст. 222 КПК України визначає недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та встановлює обов'язок прокурора попередити осіб про нерозголошення відомостей досудового розслідування.». Крім того, суд першої інстанції констатував, що жодна із наведених норм законів не містить застереження щодо обов'язку прокурору мати робоче місце в кабінеті, який за його думкою, буде найбільш зручнішим саме для нього.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Закон України «Про прокуратуру» зобов'язує забезпечити прокурора окремим робочим місцем, а не окремим кабінетом.
Щодо доводів скаржника/позивача про те, що знаходження двох державних службовців у кабінеті № 106 унеможливлює виконання ним вимог чинного законодавства щодо дотримання таємниці слідства.
Як зазначав відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, у приміщенні Кіровоградської обласної прокуратури визначено спеціальне режимне приміщення для проходження секретної мовної інформації або для оброблення секретної інформації технічними засобами, доступ до якого надано за посадами згідно з номенклатурою посад органів прокуратури. Крім того, побоювання позивача щодо розголошення державними службовцями інформації, яку вони можуть отримати, перебуваючи з ним в одному кабінеті, ґрунтуються, як зазначив суд першої інстанції, на припущеннях. Відповідач, у свою чергу, зауважив, що усі державні службовці прокуратури, як і прокурори, прийняли відповідну присягу, дотримання якої жодним чином не залежить від умов роботи.
Щодо доводів скаржника/позивача про упереджене ставлення до нього керівництва відповідача.
Як пояснив відповідач, підставою для видачі спірного наказу стала обставина незгоди позивача працювати в кабінеті, який йому було запропоновано. Інші працівники прокуратури заперечень з приводу визначених для них робочих місць не висловлювали, тому потреби у документальній фіксації розпорядження керівника обласної прокуратури не було. Суд першої інстанції, у свою чергу, не встановив перевищення керівником прокуратури своїх адміністративно-розпорядчих повноважень або їх перевищення.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 р. в адміністративній справі №340/2294/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 жовтня 2024 року і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Я.В. Семененко
суддя О.О. Круговий