12 листопада 2024 р. Справа № 440/7088/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.08.24 по справі № 440/7088/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області Рішення 163750025952 про відмову в перерахунку пенсії від 06.06.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКП11 НОМЕР_1 ) до страхового стажу, що дає право на перерахунок пенсії, періоди роботи: з 01.01.1992 по 01.04.1993, з 02.04.1993 по 31.10.1993, з 01.11.1993 по 29.03.1994 та з 04.03.2004 по 20.08.2012 в Російській Федерації, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 29.06.1990.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував спірні періоди роботи, оскільки у період його роботи в Російській Федерації була чинною Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав, відтак прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 щодо виходу України з цієї Угоди не може тягнути для позивача негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області Рішення 163750025952 про відмову в перерахунку пенсії від 06.06.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2024 про перерахунок пенсії, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року по справі № 440/7088/24, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с. 52/.
29.05.2024 ОСОБА_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування страхового стажу і про перерахунок пенсії /а.с. 42-43/.
До заяви додав копії, зокрема, довідки ЗАТ "Золотодобувна компанія "Полюс" №296 від 09.04.2013 /а.с. 13/, довідки про заробітну плату №259 /а.с. 14/, №260 /а.с. 15/ від 01.04.2013, №44 /а.с. 17/, №580 /а.с. 16/, № 3534 /а.с. 20/, №4074 /а.с. 19/, №4075 від 20.08.2012 /а.с. 18/.
Вказана заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 163750025952 від 06.06.2024 відмовлено ОСОБА_1 в доповненні стажу і як наслідок в перерахунку пенсії.
Відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач виходив з того, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вказано, що до страхового стажу на підставі трудової книжки та інших документів зараховуються періоди (служби) на території РРФСЗ по 31.12.1991.
Не погодившись із відмовою у перерахунку пенсії за віком, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №163750025952 від 06.06.2024 про відмову в перерахунку пенсії підлягає скасуванню як протиправне.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійне забезпечення осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проводиться на підставі Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року (далі - Тимчасова Угода).
Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди громадяни, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх проживання на території обох держав мають право на пенсію за віком, зокрема, чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років.
З 01 січня 2004 року при призначенні пенсії відповідно до Закону органи Пенсійного фонду України використовують поняття страховий стаж.
За приписами ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Тобто до 01.01.2004 страховий стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці, або на підставі документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637.
Зарахування до страхового стажу з 01 січня 2004 року періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та врахування заробітної плати за періоди роботи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилась трудова діяльність.
Згідно з записами трудової книжки № НОМЕР_3 від 29.06.1990 /а.с. 9-12/ підтверджено, що ОСОБА_1 працював:
- з 25.06.1990 по 01.04.1993 працював поваром 4 розряду ОРС НГДУ Ураннафта";
- з 01.04.1993 по 31.10.1993 в Уранському управлінні бурових робіт №2;
- з 01.11.1993 по 29.03.1994 в Торговому Домі АТ "Лукойл-Ураннафтогаз";
- з 04.03.2004 по 14.04.2005 працював поваром 4 розряду в ТОВ "Артель старателів Чукотка";
- з 16.07.2005 по 20.08.2012 працював на різних посадах в ЗАТ "Золотодобувна компанія "Полюс".
Факт належності трудової книжки позивачеві відповідачем не заперечується.
В оскаржуваному рішенні підставою для відмови в перерахунку пенсії слугувало те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 по 01.04.1993, з 02.04.1993 по 31.10.1993, з 01.11.1993 по 29.03.1994 та з 04.03.2004 по 20.08.2012, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, з аналізу наведеного слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах справи трудова книжка (завірена її копія) позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на покладену в основу спірного рішення від 06.06.2024 обставину, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №163750025952 від 06.06.2024 про відмову в перерахунку пенсії підлягає скасуванню як протиправне.
З метою ефективного поновлення прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області Рішення 163750025952 про відмову в перерахунку пенсії від 06.06.2024 з покладенням на відповідача обов'язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2024 про перерахунок пенсії, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.
Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі № 440/7088/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський