12 листопада 2024 р.Справа № 592/16072/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.10.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Алфьоров А.М., м. Суми, повний текст складено 10.10.24 року по справі № 592/16072/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати постанову СУ/1514/2024 від 19.09.2024 р., винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.10.2024 у справі № 592/16072/24 адміністративний позов адвоката Брайко Юлії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.10.2024 у справі № 592/16072/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що він з'явився 19.09.2024 року об 11 год 30 хв до ІНФОРМАЦІЯ_1 , але його не впустили, оскільки була повітряна тривога. Вважає, що відповідач мав з'ясувати причини неявки, але, не впустивши позивача до приміщення, не надавши можливість ознайомитися з матеріалами справи, скористатися правовою допомогою, виніс оскаржувану постанову під час повітряної тривоги.
Таким чином, позивач вважає, що порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, вважає, що наявні докази у справі спростовують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові, оскільки позивач оновив свої дані в застосунку «Резерв +». Положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. В даному випадку, у відповідача були всі дані позивача, що підтверджується повідомленням, а тому відповідальність до нього не може застосовуватися.
Відповідачем до суду подано клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому просить суд апеляційної інстанції рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.10.2024 у справі № 592/16072/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.04.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення СУ/1514/2024 від 19.09.2024 р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.
Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення СУ/1514/2024 від 19.09.2024 р., позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
Абзацом 2 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП виражається у порушенні Правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов'язку прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до розпорядження № 2/3492 від 09.07.2024 р. начальника другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено оповіщення ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку, про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечення його прибуття на 09 год. 00 хв. 12.07.2024 р (а.с. 30).
Наказом № 1-ОД від 10.07.2024 р. комунального закладу «Лебединський міський будинок культури» виконавчого комітету Лебединської міської ради здійснено оповіщення та вручено повістки військовозобов'язаним, зокрема, ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. 12.07.2024 р (зворотний бік а.с 30).
ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з наказом № 1-ОД від 10.07.2024 р. комунального закладу «Лебединський міський будинок культури» виконавчого комітету Лебединської міської ради, що підтверджується актом відмови від підпису про ознайомлення з наказом від 11.07.2024 р. № 01-06/16 (а.с. 31).
15.07.2024 р. начальником другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено до начальника відділу поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області звернення щодо доставлення ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення (зворотний бік а.с. 31).
13.09.2024 р. працівниками поліції був затриманий ОСОБА_1 та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, що підтверджується протоколом затримання АПЗ18 № 053201 від 13.09.2024 р. та актом від 13.09.2024 р. про доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП (а.с. 32-33).
13.09.2024 р. ОСОБА_1 було роз'яснені права передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд адміністративної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП відбудеться у ІНФОРМАЦІЯ_3 о 11 год. 30 хв. 19.09.2024 р., що підтверджується повідомленням про розгляд справи про адміністративне правопорушення СУ/1514/2024 від 13.09.2024 р (зворотний бік а.с. 33).
19.04.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення СУ/1514/2024 від 19.09.2024 р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн., у зв'язку з тим, що позивач не з'явився без поважних причин у призначений час для розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 8).
Спірні відносини також регулюються приписами ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Колегія суддів зазначає, що доказів повідомлення про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивачем до матеріалів справи не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зазначений у повідомленні час, однак через сигнал «повітряна тривога» його не впустили до приміщення та розглянули справу без його участі, чим порушили його права, зокрема, права на захист, колегія суддів не приймає, та зазначає наступне.
Дійсно, має місце загальновідомий факт того, що 19.09.2024 р. у період часу з 08 год. 43 хв. до 12 год. 05 хв. у м. Суми була оголошена повітряна тривога.
З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів.
Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв'язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога").
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач, будучи повідомленим 13.09.2024 р. про те, що відносно нього 19.09.2024 р. о 11 год. 30 хв. відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, мав можливість протягом періоду з 13.09.2024 р. по 19.09.2024 р. скористатися юридичною допомогою адвоката, ознайомитися з матеріалами справи, проте такою можливістю не скористався.
19.09.2024 р. навіть у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» ОСОБА_1 мав можливість заявити клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату або час, однак доказів того, що він вживав заходів повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 про неможливість бути присутнім під час розгляду адміністративної справи щодо нього, матеріали справи не містять.
Крім того, ОСОБА_1 після скасування сигналу «повітряна тривога» о 12 год. 05 хв. 19.09.2024 р., мав можливість зайти у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити про свою явку та за необхідністю заявити клопотання про відкладення розгляду справ, про те вказаних дій не вчинив.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані дії позивача свідчать про порушення позивачем обов'язків, передбачених Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Довід апеляційної скарги про те, що розгляд справи відносно ОСОБА_1 відбувся без його участі, чим порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів не приймає, оскільки позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Крім того, статтею 268 КУпАП встановлено вичерпний перелік справ про адміністративне правопорушення, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Стаття 210 КУпАП у вказаному переліку відсутня.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач надав правильну правову оцінку діям позивача, оскільки останній не прибув за викликом у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи належним чином повідомленим.
Також колегія суддів зазначає, що примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки дана норма стосується уточнення персональних даних військовозобов'язаних у встановлений строк. Доказів оновлення своїх даних в застосунку «Резерв +» позивачем не надано до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.10.2024 у справі № 592/16072/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.10.2024 року по справі № 592/16072/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський