11 листопада 2024 р. Справа № 520/18994/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 р. (ухвалене суддею Мороко А.С.) по справі № 520/18994/23
за позовом Головного уравління Держпродспоживслужби в Харківській області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення штрафу,
Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (в подальшому - ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення Закону України «Про рекламу» в розмірі 6783,00 грн. до Державного бюджету України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 р. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про рекламу», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що згідно із договором оренди від 01.04.2018 р. № 2 позивачка здійснює провадження господарської діяльності, за адресою АДРЕСА_1 .
Листом Харківської міської ради вих. № 5250/9-21 від 22.06.2021 р. до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області направлені звернення ОСОБА_2 про усунення порушень законодавства про мову у вигляді розміщення на території міста Харкова російськомовних вивісок, у тому числі, за адресою АДРЕСА_1 .
Департамент контролю Харківської міської ради листом від 16.09.2021 р. № 1411/0/172-21 повідомлено відповідача, що спеціальні конструкції зовнішньої реклами належать ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та розміщені з порушенням законодавства про рекламу та благоустрою населених пунктів.
Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області на адресу позивачки направлено вимогу від 04.10.2021 р. № 7.4-3724нс-21 про надання документів, усних/письмових пояснень необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а також інформації щодо вартості реклами, яку вона отримала 08.10.2021 р.
08.10.2021 р. посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області складено протокол № 348 про порушення законодавства про рекламу, яким зафіксовано розміщення зовнішньої реклами на спеціальній конструкції з інформаційним полем «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ», за адресою: АДРЕСА_1 з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про рекламу», оскільки мовою реклами має бути державна мова.
15.10.2021 р. відповідачем складено протокол № 393 про порушення законодавства про рекламу, в якому зазначено, що на вимоги органу державної влади, на якого законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, не надано документи, усні та/або письмові пояснення, а також інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю розміщення зовнішньої реклами, а саме: щиту на фасаді з інформаційним полем: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою: АДРЕСА_1 з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про рекламу».
03.11.2021 р. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області прийнято рішення № 351 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами не державною мовою.
08.11.2021 р. відповідачем складено повторну вимогу № 7.4-5192нс-21 про надання документів, усних/письмових пояснень необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а також інформації щодо вартості реклами та повідомлено позивачку, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відбудеться 23.11.2021 р. о 10:00 год., яка отримана позивачкою 12.11.2021 р.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 12.11.2021 р. № 407 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу", а саме: ненадання на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області документів, пояснень, інформації, необхідної для здійснення повноважень контролю стосовно розміщення зовнішньої реклами - щита на фасаді з інформаційним полем: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - АДРЕСА_1 .
22.11.2021 р. на адресу контролюючого органу від ФОП ОСОБА_1 надійшла відповідь на вимогу від 08.11.2021 р. № 7.4-5192нс-21, в якій позивачка повідомила, що з 01.04.2018 р. орендує приміщення у іншого суб'єкта господарювання та не має відношення до розміщеного рекламного плакату, соляріями та новими лампами не торгує, доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.
23.11.2021 р. відповідачем проведено розгляд справ про порушення законодавства про рекламу за недотримання позивачкою вимог ч. 1 ст. 6 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», за результатами якої складено протоколи № 367 та № 368.
Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області прийнято рішення № 343 від 23.11.2021 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким вирішено за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених Законом повноважень, відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» накласти на ФОП ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
Також 23.11.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області прийнято рішення № 344, яким за недотримання ч. 1 ст. 6 Закону України "Про рекламу", відповідно до ч. 7 ст. 27 «Про рекламу» на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно застосовнао до відповідача штраф за порушення вимог чинного законодасвтва.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил , що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про рекламу», мовою реклами є державна мова.
Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про рекламу" встановлено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про рекламу", відповідальність за дані порушення несе розповсюджувач реклами, який винний в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Згідно із ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693 (в подальшому - Порядок, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).
Відповідно до п. 2 Порядку, штрафи відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу" (далі - Закон) накладаються у таких розмірах, зокрема: сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.
Згідно із п. 20 Порядку, сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що штрафні санкції до порушників законодавства «Про рекламу» застосовуються на підставі рішення Держпродспоживслужби, яке приймається за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржила рішення позивача про накладення штрафу від 23.11.2021 р. № 343, № 344.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 р. по справі № 520/279/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 р., позов залишено без задоволення.
Згідно із ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, оскільки рішення щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 не скасовані та є чинними, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Головного управління Держпоживслужби в Харківській області про стягнення з відповідача штрафів, застосованих на підставі вищевказаних рішень.
Доводи апелянтки, що позивачем пропущено, передбачений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, трехмісячний строк звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки відповідачкою 05.01.2022 р. в судовому порядку оскаржені рішення позивача про стягнення штрафу, тобто, сума штрафу не була узгодженою.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 р. по справі № 520/18994/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін