08 листопада 2024 р. Справа № 520/18898/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., по справі № 520/18898/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФ України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії.
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань підготувати та надати до ГУ ПФ України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у відсотках не нижче, ніж у попередній виданій йому довідці про грошове забезпечення), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії, де загальну суму щомісячного грошового забезпечення визначити у розмірі не менше мінімального на 01.02.2023 - 20100,00 гривень згідно з Розпорядженням Командувача Національної гвардії України №Р-16 від 10.02.2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до помилкового висновку, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що справа розглянута судом за участі неналежного відповідача, оскільки повноваження видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій з 01.05.2024 покладено на регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) .
Відтак, висновки суду першої інстанції, що МВС є уповноваженим органом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій, в особі Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України не відповідає наказу ГСЦ МВС від 29 квітня 2024 року № 77 «Про затвердження змін до деяких положень регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС (філій ГСЦ МВС), Положенню про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 28.10.2015 № 878, що свідчить про необґрунтованість судового рішення.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262-XII обставиною, що обумовлює перерахунок пенсій колишніх військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, повинно бути підвищення розміру грошового забезпечення відповідної категорії осіб, а такого підвищення фактично не відбулось, то підстави для виготовлення нової довідки про грошове забезпечення станом на 01.02.2023 відсутні.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 13.06.2024, в якому просив надати офіційну інформацію щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФ України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у відсотках не нижче, ніж у попередній виданій йому довідці про грошове забезпечення), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії, де загальну суму щомісячного грошового забезпечення визначити у розмірі не менше мінімального на 01.02.2023 - 20100,00 гривень згідно з Розпорядженням Командувача Національної гвардії України №Р-16 від 10.02.2023 року. (а.с.19-20)
У відповідь на звернення листом від 19.06.2024 відповідач повідомив позивача, що підстав для виготовлення довідок про розмір грошового забезпечення, у тому числі і станом на 01.02.2023, немає. (а.с.23-24)
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що зазначений позивачем по справі відповідач - Міністерство внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань є належним.
Проте, такі висновки суду є помилковими з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Наказу № 129 від 25.02.2019 "Про призначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку пенсій) (в подальшому - Наказ № 129), зі змінами, внесеними Наказом № 291 від 16.04.2021 "Про внесення зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого МВС 2019 року № 129" (в подальшому - Наказ № 291), визначено в Міністерстві внутрішніх справ України територіальні медичні об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення з покладанням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально-гуманітарних питань цих державних установ.
Пунктом 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 № 259 "Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій" (в подальшому - Наказ № 259) визначено, що в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій є Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 2 Наказу № 259 (зі змінами, внесеними Наказом № 432), уповноважено Головний сервісний центр МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за їх зверненнями довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 219 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18, а також здійснювати відповідно до законодавства України розгляд звернень таких осіб про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди з покладанням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС).
Пунктом 3 Наказу № 259 визначено, що п. 2 наказу № 259 застосовується з 01.05.2024.
Таким чином, видача довідок до 01.05.2024 належала до повноважень Державної установи "Територіальне медичне об'єднання по Харківській області", а з 01.05.2024, згідно із п. 2 Наказу № 259 (зі змінами, внесеними Наказом № 432), повноваження по видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій покладено на Головний сервісний центр МВС, у зв'язку з чим в спірних правовідносинах належним відповідачем є Головний сервісний центр МВС, а не Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ.
Наказом Головного сервісного центру МВС від 29.04.2024 № 77 "Про затвердження змін до деяких положень регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС (філій ГСЦ МВС)" затверджено зміни до деяких положень про регіональні сервісні центри ГСЦ МВС (філії ГСЦ МВС) (в подальшому - Наказ № 77).
Пунктом 6 наказу № 77 визначено внести до Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 02.02.2024 № 15, зокрема, такі зміни: 1) пункт 1 розділу ІІ доповнити підпунктом 7 такого змісту: "7) організація забезпечення соціального захисту колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей, в частині видачі звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення."
Отже, з 01.05.2024 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) уповноважений видавати звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.
Згідно з пунктом 1 Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), затвердженого Наказом Головного сервісного центру МВС від 02.02.2024 №15, регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) є відокремленим структурним підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами.
Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковим доводи апелянта, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), який є структурним підрозділом Головного сервісного центру МВС та не є окремою юридичної особою, оскільки відповідно до ст. 43 КАС України, філія ГСЦ МВС не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності та не може виступати самостійним відповідачем у справі, а належним відповідачем, який уповноважений видавати звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій справі, є Головний сервісний центр МВС.
Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції за участі відповідача - Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань на який покладено обов'язок виготовити оновлену довідку.
Таким чином, у цій справі позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у цій справі є Головний сервісний центр МВС, який не був визначений ні позивачем, ні залученим судом першої інстанції в якості співвідповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.
Отже, на стадії апеляційного провадження апеляційний суд не має повноважень здійснити заміну відповідача на належного.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії не з'ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення з підстав та мотивів відмови в задоволенні позову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 826/12172/18.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 по справі № 520/18898/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій