12 листопада 2024 р. Справа № 440/912/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Кукоба О.О.) від 30.07.2024 року по справі № 440/912/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за жовтень, листопад 2022 року;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за жовтень, листопад 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану з 01.11.2022 по 17.11.2022 включно.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану з 01.11.2022 по 17.11.2022 включно.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково оскаржуване рішення, в частині відмови у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не проаналізовано та не прийнято до уваги, що в Дисциплінарному Статуті Збройних Сил України від 24.03.1999 № 551-ХІV відсутній такий вид відповідальності як "позбавлення додаткової винагороди, тому відповідач не мав законних підстав для позбавлення позивача додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ № 168. Вказує, що ані положенням Дисциплінарного статуту, ані положеннями Кримінального кодексу України, не передбачено прийняття до військовослужбовців такого виду дисциплінарного стягнення, як позбавлення додаткової грошової винагороди. Перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як позбавлення додаткових виплат до грошового забезпечення знаходиться поза межами правового поля. Вказує, що визнаючи своїм наказом позивача таким, що самовільно залишив місце служби та позбавлення його всіх видів забезпечення, відповідачем порушено положення ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ та Порядку № 260.
Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому апеляційну скаргу відповідач просить залишити без задоволення. Вказує, що позивачем пропущено строки визначені ст. 122 КАС України та ст. 233 КЗпП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач 2 посилається на те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 846-ОТ від 18.12.2023 про результати службового розслідування, службове розслідування завершено. Наказом встановлено, що за порушення військової дисципліни та вимог абз. 1, ст. 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути стрілець-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділуення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 ( відповідно до наказу 255 від 09.09.2022 року зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно пункту "в" статті 48 дисциплінарного статуту ЗС України та накладено дисциплінарне стягнення "Сувора Догана". Відповідно до п. 9 Наказу, наказано не виплачувати грошове забезпечення солдату ОСОБА_1 на підставі абз. 2 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260: з 20.09.2022 по 22.09.2022 включно; з 18.11.2022 по 17.12.2022 року включно; з 18.12.2022 до моменту повернення солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 17.05.2022 призваний у Збройні Сили України за мобілізацією на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", що підтверджено копією військового квитка серії НОМЕР_3 /а.с. 15, зі звороту/.
З 17.05.2022 позивач був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_2 /а.с. 16/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.09.2022 № 251 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув на лікування до Черкаського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни /а.с. 66/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.09.2022 № 15-РС солдата ОСОБА_1 з 09.09.2022 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , на час перебування у розпорядженні утримувати у списках та на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.09.2022 №255) /а.с. 66, зі звороту/.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2022 № 269 вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов'язків в районі виконання бойових завдань: з лікування: солдата ОСОБА_1 /а.с. 67/.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2022 № 343 вважати такими, що вибули з району виконання бойових завдань до 242 загальновійськового полігону оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для участі у навчаннях та відпрацювання завдань з бойової (навчально-бойової) підготовки в польових умовах, зокрема, солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти /а.с. 68/.
За змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.12.2022 № 346: вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов'язків до 242 загальновійськового полігону оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для участі у навчаннях та відпрацювання завдань з бойової (навчально-бойової) підготовки в польових умовах, зокрема, солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти /а.с. 68, зі звороту/.
19.11.2023 до командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт помічника командира батальйону з правової роботи військової частини, у якому останній з огляду на надходження адвокатського запиту адвоката Мандрика В.В. щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 05.09.2022 по 16.12.2022 та з метою встановлення причин і підстав не нарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 просив призначити службове розслідування /а.с. 65, зі звороту/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.11.2023 № 932 "Про призначення службового розслідування" наказано провести службове розслідування з метою уточнення причин та умов не нарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 05.09.2022 по 16.12.2022 /а.с. 65/.
Результати службового розслідування оформлені актом від 18.12.2023, у якому зазначено, що в ході службового розслідування встановлено факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , оскільки його доводи про перебування у відпустці за станом здоров'я з 18.11.2022 по 17.12.2022 не підтверджені документально /а.с. 58-64/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.12.2023 № 846-ОД "Про результати службового розслідування" наказано службове розслідування вважати завершеним, за порушення військової дисципліни та вимог абзацу першого статті 11, статей 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності згідно пункту "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та накласти дисциплінарне стягнення - сувора догана; вважати ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в період з 20.09.2022 по 22.09.2022, з 18.11.2022 по 17.12.2022, з 18.12.2022 по теперішній час (у зв'язку з відсутністю будь-яких медичних документів, які підтверджують законність перебування солдата ОСОБА_1 ); помічнику командира - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 не виплачувати грошове забезпечення солдату ОСОБА_1 на підставі абзацу другого пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 з 20.09.2022 по 22.09.2022, з 18.11.2022 по 17.12.2022, з 18.12.2022 до моменту повернення солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; не виплачувати додаткову винагороду в розмірі 100000 грн або 30000 грн за самовільне залишення військової частини, місця служби за вересень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року та за весь час самовільного залишення військової частини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 з урахуванням пункту 9.4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, у разі виплати - утримати з щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди /а.с. 54-56/.
Посилаючись на безпідставні не нарахування та невиплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період жовтень та листопад 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагорода передбаченої п. 1 Постанови КМУ №168 у розмірі 30000,00 грн., водночас з довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 суд встановив, що додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. позивачу за жовтень 2022 була виплачена.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України Закон № 2232-ХІІ.
Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст.2 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно зі ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п.п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі по тексту - Порядок № 260).
Згідно з п. 2 розд. І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 розд. І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до п. 17 розд. І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та діє на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова № 168), якою було запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. та до 100 000,00 грн.
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі по тексту - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно із ст. 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно зі ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту, серед іншого, передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 106 Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі по тексту - Статут внутрішньої служби).
Згідно зі ст. 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби передбачено, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
З аналізу наведених норм вбачається, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими ст.48 Дисциплінарного статуту. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
З матеріалів справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 846-ОД від 18.12.2023 "Про результати службового розслідування", за порушення військової дисципліни та вимог абз. 1 ст. 11, ст. 12, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно пункту "в" статті 48 дисциплінарного статуту Збройних Сил України та накладено адміністративне стягнення "Сувора Догана". Пунктом 9 наказу визначено:
- не виплачувати грошове забезпечення солдату ОСОБА_1 , на підставі абз. 2 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затв. наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 з 20.09.2022 по 22.09.2022 включно; з 18.11.2022 по 17.12.2022 включно; з 18.12.2022 до моменту повернення солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 . У разі здійснення виплат, утримати зайво перераховану у цей період суму з щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди.
- не виплачувати щомісячну премію за вересень, листопад, грудень 2022, січень 2023 року солдату ОСОБА_1 відповідно до абз. 2 пункту 5 розділу XVI Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року № 260 " Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами) у разі виплати, утримати з щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди;
- не виплачувати додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. за самовільне залишення військової частини, місця служби за вересень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року та за весь час самовільного залишення військової частини, солдату ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ № 168 з урахуванням п. 9.4. Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 у разі виплати, утримати з щомісячного грошового забезпечення та додаткових винагороди.
В даному випадку, відповідачем було враховано, що 23.06.2022 Міністром оборони України прийнято окреме доручення № 912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, зокрема, підпунктом 9.4 пункту 9 якого передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гри. або 30 000,00 грн. не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, в якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Колегія суддів зазначає, що позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі не заперечує вказані обставини та не висловлює незгоду із вищевказаним наказом командира Військової частини, а посилається лише на невиплату йому додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
З даного приводу колегія суддів зазначає, що порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі по тексту - Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
Пунктом 3 Окремого доручення передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Також, згідно з п. 5 Окремого доручення, виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 Окремого доручення).
Підпунктом 9.4 п. 9 Окремого доручення передбачено, що військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, в якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гри. або 30 000,00 грн.
Прийняття Міністром оборони України розпорядження від 23.06.2022 № 912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою № 168.
Так, зі змісту відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 вбачається, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
При цьому, позбавлення винагороди є наслідком накладення на позивача стягнення та передбачено окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.
Відповідно до ст. 110 Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Як зазначено вище, матеріали справи не містять доказів того, що накази командира Військової частини оскаржено позивачем чи скасовано в установленому порядку.
В межах даної справи позивачем також не оскаржуються вказані накази, тому судом не досліджується питання правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного статуту, суд зазначає, що за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 16 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на позивача накладено лише одне дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Водночас, відповідно до ст. 27 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відтак, в даному випадку позбавлення премії та додаткової винагороди військовослужбовця є похідними від накладення стягнення за вчинений проступок та не є накладенням подвійного стягнення, або ж накладенням стягнення, не передбаченого Законом.
Підсумовуючи все вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач в межах повноважень та порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на законних підставах не виплатив позивачу додаткову винагороду за спірний період. При цьому, позбавлення додаткової грошової винагороди не є окремим видом відповідальності згідно положень Дисциплінарного статуту та положень чинного законодавства, як на цьому помилково наголошує позивач.
Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 по справі № 440/912/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов