11 листопада 2024 року справа №200/4129/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/4129/24 (головуючий суддя І інстанції - Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.04.2024 № 104750000095 про відмову в переведені на пенсію по втраті годувальника,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести позивача з 10 квітня 2024 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком держслужбовця, дружини ОСОБА_2 , обчисленої на підставі статті 37 Закону України “Про державну службу».
В обґрунтування позову зазначив, що має право на призначення пенсії по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону України “Про державну службу» у зв'язку зі смертю дружини ОСОБА_2 , яка отримувала пенсію за віком як державний службовець.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Системний аналіз норм Закону № 3723 свідчить, що при наявності умов, передбачених ст. 37 Закону № 3723, зокрема, стажу державної служби особи, на утриманні якої перебував позивач, останній має право на пенсію по втраті годувальника, оскільки визначивши право особи на вислугу років, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті відповідно до ст. 37 Закону № 3723.
Крім того, суд першої інстанції не надсилав позивачу відзив відповідача на позовну заяву, чим порушив право позивача на надання відповіді на відзив.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка отримувала пенсію за віком як державний службовець, право на яку набула з 2023 року.
10 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перехід на інший вид пенсії: у разі втрати годувальника згідно Закону про державну службу (так зазначено в заяві).
15 квітня 2024 року Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 104750000095 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено в переході на інший вид пенсії, оскільки Законом України “Про державну службу» не передбачено призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що в зв'язку з набранням чинності Закону № 889, при призначенні пенсії по втраті годувальника норми статті 37 Закону № 3723 не застосовуються.
Оцінка суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
На підставі частини третьої статті 36 Закону № 1058 до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, до 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців регулювалося статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу» (далі - Закон № 3723).
Відповідно до частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723 було встановлено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 37 Закону № 3723 право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» (далі - Закон № 889).
Відповідно до статті 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підпунктом 1 пункту 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, з 01 травня 2016 року право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 мають:
а) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України,
б) особи, які на день набрання чинності Законом № 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, за якими зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як свідчать матеріали справи, дружина позивача - ОСОБА_2 на час набуття чинності Законом № 889 01.05.2016 не відносилася до осіб, визначених пунктом 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, оскільки не займала посад, визначених статтею 25 Закону № 3723.
Також на час набрання чинності Законом № 889 01 травня 2016 року дружина позивача ОСОБА_2 не мала права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, оскільки ще не мала 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Право на пенсію дружина позивача ОСОБА_2 набула тільки в 2023 році, в зв'язку з чим перейшла з пенсії по інвалідності, яку отримувала з 2002 року за Законом № 1058, на пенсію за Законом № 889 відповідно до заяви від 05.05.2023.
Оскільки з 01 травня 2016 року Закон № 3723 втратив чинність, в тому числі й щодо призначення пенсії по втраті годувальника за цим Законом, а Законом № 889 передбачено призначення пенсії по втраті годувальника за нормами Закону № 1058, тому пенсійним органом правильно прийнято рішення про відмову позивачу в переході на інший вид пенсії (пенсія по втраті годувальника) за його заявою від 10.04.2024.
Суд не приймає посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі № 569/10026/16-а, оскільки в зазначеній справі обставини є відмінними від обставини справи за позовом ОСОБА_1 .
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції права позивача на надання відповіді на відзив, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 317 КАС України таке порушення норм процесуального права не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/4129/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/4129/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 11 листопада 2024 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко