07 листопада 2024 року справа №200/3335/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В. розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 р. у справі № 200/3335/24 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка 27.05.2024р. звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2023 рік в сумі 188519,87 грн, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у березні 2023 року; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суми пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2023 рік в сумі 188519,87 грн, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у березні 2023 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року враховуючи положення ч. 13 ст. 171 КАС України залишено без руху позовну заяву з наданням строку для усунення недоліків, шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали суду позивачкою подано клопотання про поновлення строку звернення, яке обґрунтоване тим, що остання дізналася про порушення її права на виплату компенсації втрати частини доходів з листа відповідача від 27.11.2023 року №0500-0202-8/101653 та звернулася до суду в межах строку звернення. Позивачка також зазначала, що суд неодноразово в своїх рішеннях вказував про те, що вимоги компенсації є передчасними, оскільки немає можливості припускати, що відповідач порушить свої обов'язки.
Ухвалою суду від 21 серпня 2024р. клопотання позивачки про поновлення строку звернення залишено без задоволення. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов по справі №200/3335/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2023 рік в сумі 188519,87 грн, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у березні 2023 року; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суми пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2023 рік в сумі 188519,87 грн., які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у березні 2023 року - залишено без розгляду.
Приймаючи спірну ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було порушено встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду та відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач наголошує на тому, що саме з дня отримання листа відповідача від 27.11.2023 року №0500-0202-8/101653 вона дізналася про порушення її права на виплату компенсації втрати частини доходів, а тому з позовом звернулась з дотриманням шестимісячного строку звернення до суду. Про зарахування у березні 2023р. на її банківський рахунок суми 188519,97 грн. без отримання листа від відповідача від 27.11.2023 року позивачка не могла б знати, що ця сума не включає компенсацію втрати частини доходів. Судом не враховано, що до отримання листа відповідача від 27.11.2023 року позивачка не могла подати позов стосовно компенсації, з огляду на позицію Верховного суду, що була дійсною до 02.04.2024р.. Потім в період з 27.11.2023 року по 02.04.2024р. позивачка на підставі принципу правової визначеності мала бути впевнена в тому, що її позов до відповідача буде прийнятий до розгляду протягом 6 місяців з дня отримання відмови відповідача. Але одразу, після 02.04.2024р., після зміни позиції суду, вона в той же момент втратила право на звернення до суду. Більш того, її право, відповідно до зміненої позиції суду, припинилося ще в серпні 2023р., тобто тоді, коли відповідно до попередньої позиції суду, воно ще не виникло.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) , суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів на суми пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за період з 07.10.2009 року по 28.02.2023 рік в сумі 188519,87 грн, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у березні 2023 року.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), статтею 2 якого визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно положень статті 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, належні позивачці кошти в сумі 188519,87 грн. на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року у справі №200/3652/22 було виплачено відповідачем 09.03.2023р..
Відтак, позивачка повинна була дізнатись про порушення свого права наступного дня після здійснення остаточної виплати заборгованості 09.03.2023 року та саме з цього дня у позивачки виникло право на звернення до суду з даним позовом протягом шести місяців.
Разом з тим, позивачка звернулась із позовом до суду для захисту своїх прав 27.05.2024р., тобто з пропуском встановленого строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт звернення позивачки до відповідача із заявою про здійснення нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів, що мало місце в листопаді 2023 року та отримання відповіді відповідача від 27.11.2023 року, не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Вирішуючи питання щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16 березня 2023 року у справі №640/10639/22.
У постанові від 27 січня 2022 року справа №160/11673/20 Верховний суд також зазначив, що питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов'язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справи № 580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року).
Як встановлено в межах цієї справи, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Водночас, до прийняття цієї постанови Верховний Суд у постановах від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) дійшов протилежного висновку та зазначав, що саме з моменту отримання листа-відповіді, яким відмовлено позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання рішення суду, розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Окрім того, колегія суддів наголошувала, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. Відповідно, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Отже, виходячи із правової позиції Верховного Суду до 02.04.2024р. позивачка мала право на звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати тільки після розгляду відповідачем її заяви про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159.
Як встановлено судом, позивачка у відповідності до діючої правової позиції Верховного Суду звернулась до відповідача із заявою від 15.11.2023р., зокрема, щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати.
Листом від 27.11.2023 року відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для виплати компенсації, оскільки зобов'язання щодо виплати компенсації втрати частини доходів рішенням суду не передбачено.
Позивачка звернулась до суду з позовом 27.05.2024р., тобто в межах шестимісячного строку з дня відмови у виплаті їй компенсації втрати частини доходів.
Колегія суддів також враховує, що позивачка звернулась до суду з цим позовом через півтора місяці після зміни судової практики, а тому у колегії суддів відсутні підставі вважати, що позивачкою в межах цієї справи, було допущено необґрунтовані зволікання.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачкою було пропущено строк звернення до суду з поважних причин, а тому судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 р. у справі № 200/3335/24 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 р. у справі № 200/3335/24 та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 07 листопада 2024 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко