07 листопада 2024 року справа №200/1271/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року) у справі № 200/1271/24 (суддя в І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
05.03.2024 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просила:
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 24.05.2023 № 733 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 26.04.2023 №1041 в частині, що стосується ОСОБА_2
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 06.07.2023 № 1008 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 27.05.2023 №1437 в частині, що стосується ОСОБА_2
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 06.07.2023 № 1009 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 16.05.2023 № 1303 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 06.07.2023 №1010 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 28.04.2023 №1060 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 27.09.2023 №1492 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 09.06.2023 №1577 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 15.09.2023 №1460 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 16.06.2023 №1710 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13.09.2023 №1448 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 11.06.2023 №1645 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 14.09.2023 №1457 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 29.06.2023 №1834 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 6, 9, 11.7, 13.6, 13.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 31.10.2023 №1581 «Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму «Військовий стан» з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 » призначеного наказом «Про призначення службового розслідування» від 09.10.2023 №3047 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 утримані з її грошового забезпечення за період з 01.05.2023 по 31.12.2023 грошові кошти в загальній сумі 83266,12 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 утримані з її грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 грошові кошти в загальній сумі 5243,22 грн;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку в адміністративній справі № 200/1271/24.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, ухвалити нове рішення, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги фактично наведено доводи, аналогічні висловленим у заяві про поновлення строків на звернення до суду.
Представник зазначає, що запровадження на території України карантину, який діяв на дату ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом № 733 27.05.2023, та його скасування з 01 липня 2023 року, є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 122 КАС України, на строк дії такого карантину.
В оскаржуваному рішенні суд, відмовляючи у визнанні причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку в адміністративній справі, помилково зазначив, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до Дружківського міського суду Донецької області з позовами, що підтверджено рішеннями у справах: №229/6153/23; 229/5489/23; № 229/7048/23; № 229/6849/23;№ 229/6847/23; № 229/6845/23 та № 229/8596/23.
Суд не врахував, що у вказаних справах ОСОБА_2 не є позивачем.
Представник позивача зазначає, що захист ОСОБА_2 в суді своїх порушених відповідачем прав та законних інтересів, під час незаконних спроб притягти позивача до адміністративної відповідальності, може свідчити про пропуск ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду за захистом її прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених статтею 122 КАС України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка тривала в тому числі станом на 27.05.2023 (дата винесення першого оскаржуваного наказу № 733) по теперішній час, в тому числі у період з 17.11.2023 по 16.12.2023, коли позивач перебувала у основній щорічній відпустці, відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», життя та здоров'я ОСОБА_2 так само було під загрозою, як життя та здоров'я будь якої цивільної особи, яка перебуває на будь якій території України, так і під час виконання нею обов'язків військової служби, та може свідчити про те що ці обставини є надзвичайними та невідворотними, не залежали від волі позивача. Пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є значним та не є таким, що міг вплинути на достовірність наданих суду доказів або викликати сумніви у можливості встановлення об'єктивної істини.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою місцевого суду від 11.03.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду; уточнену позовну заяву, в якій усунути розбіжності в пункті 9 прохальної частини позову в частині наказу відповідача від 31.10.2023 №1581.
14.03.2024 представником позивача надано клопотання про поновлення строку звернення до суду в якому зазначав, що позивачка є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , видане 19.10.2023. Позивачка з 01.11.2021 по теперішній день проходить військову службу за контрактом, на посаді бойового медика військової частини НОМЕР_1 МОУ, яка входить до складу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. З 24.02.2022 по сьогоднішній день позивач приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення Позивачки до суду за захистом її прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених ч. 5 ст. 122 КАС України.
Ухвалою суду від 25.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін до судового засідання). Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, будуть вирішені судом після встановлення відповідних фактичних обставин на підставі наданих сторонами доказів. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України належним чином завірені копії матеріалів службових розслідувань, за якими ОСОБА_2 притягнена до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
05.04.2024 відповідачем на адресу місцевого суду були надані заперечення на клопотання (заяву) представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення строку звернення. В обґрунтування заперечення зазначав, що представник позивача, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилався на те, що позивач з 24.02.2022 по сьогоднішній день приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (перебуває на виконанні бойового завдання), але наведене не відповідає дійсності, оскільки останній період, коли позивач приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (перебувала на виконанні бойового завдання), тривав з 28.07.2023 по 17.11.2023. Позивачка після повернення з виконання бойового завдання 17.11.2023 повторно вибула у район ведення воєнних (бойових) дій тільки 16.12.2023. Вищенаведені обставини підтверджуються відповідними наказами командира військової частини НОМЕР_1 . Більше того, у період з 03.12.2023 по 14.12.2023 позивач перебувала у основній щорічній відпустці у м. Біла Церква, що підтверджується відповідними наказами командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідач зауважив, що позивач у період з 17.11.2023 по 16.12.2023 мала всі можливості звернутись за правовою (правничою) допомогою та/або до судових органів з відповідним позовом, але будучі обізнаною щодо видання оскаржуваних наказів, не вживала жодних заходів спрямованих на оскарження цих наказів.
Також відповідач зазначав, що представником позивача в якості доказу поважності причин пропуску строку надано копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.10.2023, що по своїй юридичній силі дає право позивачу на пільги, передбачені законодавством України, однак не має ніякої доказової сили в контексті поважності пропуску строку для звернення до суду, оскільки відповідно до положень КАС України само по собі посвідчення учасника бойових дій, так само як і контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку для звернення до суду. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що у постанові Верховного Суду у справі № 500/1912/22 від 29.09.2022, яку наводить представник позивача, обставини не є релевантними, оскільки неможливість звернутися до суду у період з 17.11.2023 по 16.12.2023, зокрема під час перебування у відпустці, позивачем не обґрунтовано. Наведені дії позивача, на думку відповідача, не свідчать про бажання та наміри, які спрямовані на звернення до суду для оскарження наказів. Відповідач зазначив, що після повернення з основної щорічної відпустки позивач вибула в район ведення воєнних (бойових) дій не з метою безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (перебуває на виконанні бойового завдання), як те зазначив представник позивача, а саме з метою забезпечення виконання бойового завдання, що підтверджується відповідним рапортом, що має дуже суттєву відмінність та вказує на неповажність причин пропуску строку для звернення до суду позивачем, оскільки вона мала можливість вживати заходи щодо звернення до суду.
Окрім цього, позивач з моменту винесення оскаржуваних наказів не зверталась до командування військової частини НОМЕР_1 з проханням отримати відпустку (звільнення) для отримання необхідних консультацій чи правничої допомоги з метою подальшого звернення до суду для оскарження наказів. Відповідач зауважив, що рапорти від 17.01.2024 та 18.01.2024, які містяться в матеріалах адміністративної справи № 200/1271/24, свідчать що позивач перебуваючи у районі ведення воєнних (бойових) дій з метою забезпечення виконання бойового завдання, мала можливість звертатись до командування з особистих питань.
З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважав клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду не обґрунтованим, надані докази недостатніми, а тому просив у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовити та залишити позов ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 без розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку в адміністративній справі № 200/1271/24, залишив без розгляду позов.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 200/1271/24 - скасовано, а справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 04.09.2024 прийнято до провадження судді Аляб'єва І.Г. адміністративну справу № 200/1271/24. Позовну заяву ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху. Встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, 5-ти денний строк від дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які вже надавались представником позивача, на усунення недоліків позовної заяви, відповідно до ухвали суду від 11.03.2024 та з урахуванням заперечень, наданих відповідачем по справі щодо строку звернення з даним адміністративним позовом.
Позивач отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 04.09.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (довідкою про доставку електронного листа), де відображено наступне: «документ доставлено до електронного кабінету: 04.09.2024 18:55».
Отже, позивач вважається таким, що отримав копію ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04.09.2024 - 05.09.2024.
09.09.2024 представником позивача на адресу суду надано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В якості надання до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, просив врахувати наступне: Відповідач, в період з 29.05.2023 по 02 листопада 2023 року звертався до Дружківського міського суду Донецької області зі складеними стосовно позивача дев'ятьма протоколами про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, які було складено в період: 29.05.2023, 31.07.2023, 31.07.2023, 31.07.2023, 30.09.2023, 20.09.2023, 20.09.2023, 20.09.2023, 02.11.2023, в рамках оскаржуваних наказів командира військової частини НОМЕР_1 : № 733 від 24.05.2023, № 1008 від 06.07.2023, № 1009 від 06.07.2023, № 1010 від 06.07.2023, № 1492 від 27.09.2023, № 1460 від 15.09.2023, № 1448 від 13.09.2023, № 1457 від 14.09.2023, № 1581 від 31.10.2023, з метою незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, які позивач не вчиняла.
Зазначені протоколи про адміністративні правопорушення були розглянуті Дружківським міським судом Донецької області в період з 08.09.2023 по 16.01.2024, за результатом розгляду яких судом винесені рішення у справах: №229/6153/23; 229/5489/23; №229/7048/23; №229/6849/23; №229/6847/23; №229/6845/23 та №229/8596/23, провадження у всіх справах закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідач в період з 20.06.2023 по 02.11.2023 звертався до Дружківського міського суду Донецької області з складеними стосовно позивача десятью протоколами про адміністративні правопорушення за ч.2 ст. 172-15 КУпАП, які було складено в період: 20.06.2023, 20.06.2023, 31.07.2023, 18.08.2023, 18.08.2023, 02.11.2023, 02.11.2023, 02.11.2023, 02.11.2023, 02.11.2023 в рамках оскаржуваних наказів командира військової частини НОМЕР_1 : №774 від 30.05.2023; №856 від 08.06.2023; №1011 від 06.07.2023; №1238 від 08.08.2023; №1285 від 16.08.2023; №1585 від 31.10.2023; №1580 від 31.10.2023; №1583 від 31.10.2023; №1582 від 31.10.2023; №1584 від 31.10.2023, з метою незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, які позивач не вчиняла.
Зазначені протоколи про адміністративні правопорушення були розглянуті Дружківським міським судом Донецької області в період з 16.08.2023 по 22.01.2024, за результатом розгляду яких судом винесені рішення у справах: №229/3335/23; 229/3022/23; №229/3699/23; №229/3647/23; №229/3645/23; №229/3643/23 та №229/8/24, провадження у всіх справах закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Захист позивачем в суді, протягом зазначеного періоду часу, своїх порушених Відповідачем прав та законних інтересів, під час незаконних спроб відповідача притягти позивача до адміністративної відповідальності, може свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених статтею 122 КАС України.
Наведені відповідачем у відзиві доводи про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, свідчать про намагання відповідача уникнути відповідальності за незаконне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом не є значним та не є таким, що міг вплинути на достовірність наданих суду доказів або викликати сумніви у можливості встановлення об'єктивної істини.
Місце проживання та місце проходження служби позивача знаходяться у місті Дружківка Донецької області. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами відповідно Наказу № 120 від 23.04.2024) Дружківська міська територіальна громада Донецької області відноситься до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (код UA14120030000057882).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка тривала в тому числі в період з 17.11.2023 по 16.12.2023, коли позивач перебувала у основній щорічній відпустці, відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», її життя та здоров'я так само було під загрозою, як життя та здоров'я будь якої цивільної особи, яка перебуває на будь якій території України, так і під час виконання нею обов'язків військової служби, може свідчити про те що ці обставини є надзвичайними та невідворотними, не залежали від волі позивача, свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин.
Розглянувши питання про порушення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, суд виходить з такого.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
За ч. ч. 1, 2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається з відповідною заявою, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно правових висновків в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 362/643/21 від 08.06.2022:
«47. Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв'язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).
48. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
49. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року).
50. Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів».
Спірні правовідносини пов'язані з проходженням позивачем військової служби, яка є публічною службою, місячний строк звернення з цим позовом до суду врегульовано ч.5 ст. 122 КАС України.
Позивачем оскаржуються пункти наказів командира Військової частини НОМЕР_1 : №733 від 24.05.2023, №1008 від 06.07.2023, №1009 від 06.07.2023, №1010 від 06.07.2023, №1492 від 27.09.2023, №1460 від 15.09.2023, №1448 від 13.09.2023, №1457 від 14.09.2023, №1581 від 31.10.2023.
Згідно наявних в матеріалах аркушах доведення спірних наказів судами встановлено, що позивач була з ними ознайомлена під особистий підпис: з наказом № 733 (дата ознайомлення 27.05.2023); з наказом № 1008 (дата ознайомлення 02.08.2023), з наказом №1009 (дата ознайомлення 02.08.2023), з наказом №1010 (дата ознайомлення 02.08.2023), з наказом №1492 (дата ознайомлення 28.09.2023), з наказом №1448 (дата ознайомлення 09.09.2023 року); з наказом 1457 (дата ознайомлення 19.09.2023).
Позов надіслано на адресу суду засобами поштового відправлення «Укрпошта» 29.02.2024 представником позивача згідно конверту № 8420703115959.
За ч. ч. 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
За практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Встановлені законом строки звернення до суду адміністративної юрисдикції, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
За матеріалами справи позивач ще у травні, серпні, вересні 2023 року знала про наявність всіх оскаржених наказів, що підтверджується відповідними аркушами про ознайомлення з відповідними наказами.
Позовна заява подана представником позивача суду 29.02.2024.
Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
При цьому, слід зауважити, що сам по собі факт того, що позивачка є військовослужбовцем, учасником бойових дій, яка проходить службу у воєнний період, не вказує на необхідність автоматичного поновлення строку звернення до суду у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні. Позивач приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (перебувала на виконанні бойового завдання) у період з 28.07.2023 по 17.11.2023, тобто у період з 17.11.2023 по 16.12.2023 позивачка мала всі можливості звернутись за правовою (правничою) допомогою та/або до судових органі з відповідним позовом. Доказів перебування у період листопада 2023 року у районах проведення бойових дій матеріали справи не містять і позивачем не надані.
Крім того, позивачка разом зі своїм представником приймала участь в розгляді справ Дружківським міським судом Донецької області, що підтверджено рішеннями у справах №229/6153/23; №229/5489/23; №229/7048/23; №229/6849/23; №229/6847/23; №229/6845/23 та №229/8596/23 за наслідками розгляду протоколів про адміністративні правопорушення складених на підставі спірних наказів №733 від 24.05.2023, №1008 від 06.07.2023, №1009 від 06.07.2023, №1010 від 06.07.2023, №1492 від 27.09.2023, №1460 від 15.09.2023, №1448 від 13.09.2023, №1457 від 14.09.2023, №1581 від 31.10.2023.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачка та її представник мали змогу звернутися до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про скасування пунктів наказів командира військової частини НОМЕР_1 : від 24.05.2023 №733, від 06.07.2023 №1008, 06.07.2023 №1009, від 06.07.2023 №1010, від 27.09.2023 №1492, від 15.09.2023 №1460, від 13.09.2023 №1448, від 14.09.2023 №1457 та від 31.10.2023 №1581.
Варто вказати, що позивачем не надано доказів існування обставин непереборної сили, які не залежали від її волі та унеможливлювали своєчасне звернення до суду чи інших об'єктивних перешкод для цього.
На переконання суду, позивач не довів та суд не встановив існування чинників та умов, які не залежали від волі позивача та реально перешкоджали їй реалізувати право на судовий захист у визначений процесуальним законом строк.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
За відсутності будь-яких переконливих та логічних з погляду стороннього спостерігача підкріплених доказами пояснень щодо пасивної поведінки ОСОБА_2 протягом досить тривалого часу від дня, коли вона дізналася про порушення її прав, суд не має підстав вважати поведінку позивача у контексті її мотивів про поновлення процесуальних строків раціональною, послідовною та добросовісною, а стверджуванні нею перешкоди в реалізації її прав - дійсними, реальними та доведеними.
Посилання представника позивача на запровадження карантину не можуть бути взяті до уваги.
Так, у зв'язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року, а представник позивача подав позов до суду 05.03.2024.
Аналогічний висновок про неповажність з такої підстави пропуску строку звернення до суду викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року в справі № 990/139/23.
Згідно ч. ч. 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ключове значення при вирішенні питання поважності причин пропуску звернення до суду має насамперед добросовісна і послідовна поведінка позивача за наявності об'єктивних чинників, що перешкоджали реалізації права на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк. Попри це, наведені представником позивача мотиви самі собою жодним чином не виправдовують пасивної поведінки позивача, безпідставності його тривалого зволікання зі зверненням до суду із цим позовом за відсутності будь-яких реальних перешкод для цього.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Стосовно посилання представника позивача на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанові Верховного суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, то судом не можуть бути прийняті посилання на ці висновки, оскільки обставини цієї справи виникли за різних фактичних обставин, ніж у справах, на які посилається апелянт.
Слід наголосити, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка не довела наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду протягом усього періоду такого пропуску, тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення про повернення позову.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Посилання апелянта на практику національних судів колегія суддів у світлі обставин цієї справи оцінює критично, оскільки ключове значення при вирішенні питання поважності причин пропуску звернення до суду має насамперед добросовісна і послідовна поведінка позивачки за наявності об'єктивних чинників, що перешкоджали реалізації права на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк. Попри це, наведені апелянтом мотиви самі собою жодним чином не виправдовують пасивної поведінки позивача, безпідставності її тривалого зволікання зі зверненням до суду із цим позовом за відсутності будь-яких реальних перешкод для цього.
Скаржниця не навела аргументів, які б переконливо вказували на те, що вона протягом майже року від часу звільнення дійсно не могла звернутися до суду, а зробила це одразу, отримавши таку змогу. З урахуванням такого надміру тривалого строку зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і доведеними, проте під час судового розгляду їх існування не підтвердилося.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржниці на запровадження на території України воєнного стану як самостійну підставу для визнання причин пропуску звернення до суду поважними.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Водночас саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, водночас, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 200/38/23.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала суду є обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 200/1271/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 07 листопада 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
Т. Г. Гаврищук
А. А. Блохін