про зупинення провадження по справі
07 листопада 2024 року справа №360/673/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 360/673/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року представник позивача Попов Артем Олегович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з такими позовними вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 243,67 грн у день за період з 27 грудня 2017 року по 27 червня 2018 року терміном 182 календарних дні у розмірі 44 347,94 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 26 червня 2013 року по 26 грудня 2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 грудня 2017 року № 139 позивача виключено зі списків особового складу. З 26 липня 2016 року, видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 360/7171/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 грудня 2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до довідки «ПриватБанк» відповідач 07 червня 2024 року виконав рішення суду та виплатив позивачу грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі 75 572,59 грн.
Представник позивача зазначав, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.
Проте вказані обставини свідчать, що позивачу у день звільнення не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 грудня 2017 року, що є порушенням вимог статті 116 КЗпП України, за яке статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З посиланням на положення пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, представник позивача стверджує, що виплата середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні має бути здійснена позивачу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 грудня 2017 року по 18 липня 2022 року у розмірі 53 019,96 грн, за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 45 765,30 грн, а всього у розмірі 98 785,26 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що відносини публічної служби як різновид трудових відносин повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як відповідальність за несвоєчасний розрахунок під час звільнення спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання роботодавця виконувати зобов'язання середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків службовцем.
Позивачем не конкретизована сума втраченого доходу, відсутнє правове обґрунтування такої суми.
Виплати за рішенням суду жодним чином не впливають на наявність/відсутність джерела доходу у позивача після звільнення зі служби та протягом всього часу судового спору, а тому не можуть бути враховані судом як встановлена підстава для нарахування та стягнення конкретних сум з відповідача.
З прийняттям судових рішень статті 116 та 117 КЗпП більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість з заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення, що не регулюються матеріальними нормами трудового права.
З посиланням на правові позиції щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу.
Дослідивши наявні у справі матеріали в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
Так, предметом спору у цій справі є питання стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.10.2024 передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справу № 440/6856/22 за позовом ОСОБА_2 до Полтавської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, колегія суддів касаційного суду визначила, що спірним та ключовим питанням у вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, якими визначено критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, на правовідносини, які регулюються ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ, якою обмежено строк виплати середнього заробітку у шість місяців.
Під час касаційного перегляду встановлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання.
Отже, підставою для передачі справи на розгляд Судової палати визначена необхідність забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах.
Враховуючи, що правовідносини у справі № 440/6856/22 є подібними до спірних відносин, колегія суддів зазначає, що рішення в адміністративній справі № 440/6856/22 має суттєве значення для вирішення нинішньої справи.
За правилами п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22 сприятиме повному та об'єктивному розгляду справи, відтак, провадження у цій справі необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Судової палати у вказаній справі.
Керуючись ст. ст. 236, 243, 325, 328 - 331 КАС України, суд
Зупинити апеляційне провадження у справі № 360/673/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22.
Роз'яснити учасникам справи, що провадження у справі буде поновлено після до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 440/6856/22.
Повне судове рішення - 07 листопада 2024 року.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук