07 листопада 2024 року справа №200/2217/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 200/2217/24 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо невиплати з 01.12.2019 по теперішній час частини пенсії по інвалідності у сумі 233975 грн. 89 коп.;
- зобов'язати здійснити виплату частини пенсії по інвалідності у сумі 233975 грн. 89 коп., не виплаченої з 01.12.2019 по теперішній час;
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, з 01.12.2019 по день фактичної виплати;
- зобов'язати виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2021 у справі №200/10420/21, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати пенсії, в сумі 101343 грн. 96 коп.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року закрито провадження в даній адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо невиплати з 01.12.2019 по теперішній час частини пенсії по інвалідності у сумі 233975 грн. 89 коп. та зобов'язання здійснити виплату частини пенсії по інвалідності у сумі 233975 грн. 89 коп., не виплаченої з 01.12.2019 по теперішній час.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
На обґрунтування скарги зазначено, що відповідач відмовляється нараховувати та виплачувати компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати пенсії з 01.12.2019 по 01.04.2024 в сумі 101,343 грн. 96 коп.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ПІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050- III та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону №2050-111, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050.
З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року по справі №460/786/20 адміністративне провадження №К/990/8239/22; від 27 липня 2022 року по справі № 460/783/20 адміністративне провадження № К/990/8618/22; від 18 серпня 2023 року по справі № 460/4166/20 адміністративне провадження № К/9901/47535/21; від 21 серпня 2023 року по справі №460/6767/20 адміністративне провадження № К/9901/10990/21; від 12 лютого 2019 року по справі №814/1428/18 адміністративне провадження №К/9901/67813/18; від 09 серпня 2022 року по справі № 460/4765/20 провадження № К/9901/8869/21; від 05 липня 2022 року по справі №420/7633/20 адміністративне провадження № К/9901/3575/21; від 01 травня 2024 року по справі № 280/978/23 провадження № К/990/40809/23; від 02 травня 2024 року по справі №120/8976/23 адміністративне провадження № К/990/6191/24; від 16 травня 2024 року по справі № 600/341/23-а адміністративне провадження № К/990/40905/23; від 10 серпня 2023 року по справі №160/4874/20 адміністративне провадження № К/9901/45325/21; від 31 травня 2024 року по справі №160/4874/20 адміністративне провадження №К/9901/45325/21 дійшли висновку, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю.
З огляду на вказане, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІП та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, а також маючи на меті його уточнити, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050 та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії); виплата нарахованих доходів.
При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу, право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року по справі №200/3591/23, в постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 24 січня 2023 року у справі 200/10176/19-а.
На виконання рішення суду від 05 листопада 2021 року у справі №200/10420/21 нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно рішення №200/10420/21, з урахуванням виплачених сум, за період з 01 грудня 2019 року по 28 лютого 2022 року склала 233975 гривень 89 копійок.
Виплата згідно рішення суду від 05 листопада 2021 року по справі №200/10420/21 за період з 01 грудня 2019 року по 28 лютого 2022 року у сумі 233975 гривень 89 копійок на даний час не проведена.
При цьому, позивач просить нарахувати компенсацію на не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Головне управління зазначає, що вказана вимога заявлена передчасно, оскільки вказану компенсацію наведене регулююче законодавство та нормативно-правові акти пов'язують з фактичним нарахуванням та виплатою пенсії, чого на час розгляду справи ще не відбулось. Отже, позовні вимоги цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 440/700/20, від 29 вересня 2022 року у справі №520/1001/19 та від 23 березня 2023 року у справі №520/2020/19.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі №200/10420/21 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а саме судом:
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 02 серпня 2021 року №125 “Про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ». Зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Донецькій області» від 02 липня 2021 року №33/25-1598 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі №200/10420/21 виправлено описку, допущену в пункті 3 резолютивної частини рішення від 05 листопада 2021 року, шляхом зазначення після фрази “Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії» слів “по інвалідності» замість помилково вказаних - “за вислугу років».
08 березня 2024 року позивачем до Головного управління ПФУ в Донецькій області подана заява про здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів.
Листом Головного управління ПФУ в Донецькій області від 04 квітня 2024 року №7694-5569/О-02/8-0500/24 позивача повідомлено, що виплата коштів на виконання рішення здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Зазначено, що будь-яких зобов'язань щодо нарахування та виплати індексації або компенсації втрати частини доходів з 01.12.2019 рішеннями суду на Головне управління не покладено, підстави для перегляду пенсії відсутні.
З автоматизованої системи розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №0503019631 ОСОБА_1 вбачається, що нарахована сума доплати за результатом перерахунку згідно рішення суду склала 233975,89 грн.
Так, станом на квітень 2024 року сума доплати до пенсії, нарахована на виконання рішення суду у справі №200/10420/21, Головним управлінням не виплачена.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі №200/10420/21, за весь період її невиплати, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи виплата позивачу пенсії на виконання рішення суду не відбулась, тому позовні вимоги позивача є передчасними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини 1 статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Як встановлено судами, нарахована сума доплати за результатом перерахунку згідно рішення суду склала 233975,89 грн.
Так, станом на квітень 2024 року сума доплати до пенсії, нарахована на виконання рішення суду у справі №200/10420/21, відповідачем не виплачена.
Позивач та відповідач підтверджують не виплату пенсії позивачу.
Отже, відповідні суми, які підлягають виплаті позивачу, не виплачені.
Колегія суддів наголошує, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (заборгованості з пенсії), отже, до виплати належних особі сум пенсії за рішенням суду, відсутня протиправність в діях відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсаційних виплат.
З огляду на викладене, ці вимоги є передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі № 220/11292/19-а, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20; від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19; від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, від 18 травня 2023 року у справі № 200/14129/19-а, від 20 квітня 2023 року у справі № 200/11746/19-а, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20, від 27 червня 2024 року у справі № 520/17342/18, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 200/2217/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 200/2217/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 07 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
І.В. Геращенко