08 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/6214/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути в дохід бюджету з ОСОБА_1 в погашення податкового боргу кошти в сумі 36 702 грн 52 коп. (тридцять шість тисяч сімсот дві грн 52 коп.) за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, що є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на бюджетний рахунок UA528999980314000512000025717, отримувач- ГУК у Черніг.обл/тг с-щ Берез/18010300, код отримувача 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету, а тому має податковий борг в сумі 36 702, 52 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав 10.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.25), правом подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Згідно з інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка №373482102 від 09.04.2024) відповідач є власником 1/2 частини овочесховища загальною площею 1285,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та комплексу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).
У зв'язку з наявністю у власності відповідача об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, контролюючий орган здійснив нарахування відповідачу податку за 2019-2022 роки. Загальна сума заборгованості з податку на нерухоме майно за вказані податкові періоди відповідно до довідки становить 36 702 грн 52 коп. (а.с. 6).
Оскільки податковий борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідач у відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України є платником податку та згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами.
Положеннями пункту 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений статтею 266 ПК України.
Так, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно із підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування.
На виконання вимог статті 266 ПК України податковим органом нараховано податкові зобов'язання та винесені податкові повідомлення-рішення №9271-2404-2512 від 17.12.2021 року на суму 13 415,15 грн за 2019 рік, №9261-2404-2512 від 17.12.2021 на суму 1 275,77 грн за 2020 рік, №9270- 2404-2512 від 17.12.2021 на суму 2 783,60 грн за 2020 рік, №0003400-2407-2512 від 05.09.2022 на суму 11 573,10 грн за 2021 рік, №0003399-2407-2512 від 05.09.2022 на суму 5 304,15 грн за 2021 рік, №0128344-2407-2512-UA74100010000063674 від 11.12.2023 на суму 957,69 грн за 2022 рік, №0128343-2407-2512-UA74100010000063674 від 11.12.2023 на суму 1 393,06 грн за 2022 рік (а.с. 8, 9, 10).
Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу за адресою реєстрації, ним отримані особисто, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, на момент розгляду справи в суді в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались (а.с. 8, 9, 10).
Таким чином, податкові повідомлення-рішення є узгодженими, проте не сплачені у строк, встановлений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України.
Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №821/1258/17.
Підстави нарахування та розмір податкового боргу підтверджується також інтегрованою карткою платника, що містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (а.с. 7)
Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вказаних норм позивачем надіслано на адресу реєстрації відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що передбачено приписами пункту 58.3 статті 58, пункту 42.2 статті 42 ПК України, податкову вимогу форми «Ф» №0000924-1305-2501 від 06.12.2022 (а.с. 11).
Зазначена податкова вимога вручена відповідачу особисто (а.с. 11 зворот.).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий борг у розмірі 36 702,52 грн виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.
Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Приписами підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Наведеними положеннями норм права чітко встановлений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, і контроль за дотриманням такого обов'язку платниками податків покладений на позивача.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Зважаючи на вимоги частини 2 статті 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути в дохід бюджету з рахунків ОСОБА_1 в банках, що обслуговують такого платника податків, в погашення податкового боргу кошти в сумі 36 702 грн 52 коп. (тридцять шість тисяч сімсот дві грн 52 коп.) за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, що є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на бюджетний рахунок UA528999980314000512000025717, отримувач- ГУК у Черніг.обл/тг с-щ Берез/18010300, код отримувача 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення суду складено 08 листопада 2024 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО