про відмову в забезпечені адміністративного позову
14 листопада 2024 р. м. Чернівці Справа №600/3386/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Боднар Павло Васильович до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
01.08.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Боднар Павло Васильович до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 02 травня 2024 року №7684/6/24-13-24-09;
зобов'язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області відновити з 01 січня 2024 року відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи.
Ухвалою суду від 02.08.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
14.11.2024 представником позивача дано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
зупинити дію індивідуального акта - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 02 травня 2024 року №7684/6/24-13-24-09.
В обґрунтування вказаної заяви, представник позивача посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 02 травня 2024 року №7684/6/24-13-24-09, як індивідуального акта, може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача не являється податковим повідомленням-рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а, відповідно, один тільки факт винесення судом ухвали про відкриття провадження по справі, - не зупиняє дію рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку та наслідки невиконання позивачем такого рішення.
Разом з цим, представник позивача вказував, що у випадку здійснення позивачем своєї підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, останній змушений буде сплачувати невиправдано надмірну кількість податків і зборів (у порівнянні зі спрощеної системою), які (суми податків і зборів), у разі задоволення судом позову, відповідачем позивачу повернуті не будуть.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів ч.ч.1, 4, 5, 6 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як зазначено вище законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими представник позивача обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких позивачу необхідно буде докласти значних зусиль.
При цьому, суд зазначає, що посилання представника позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав позивача, ґрунтується на припущеннях представника позивача, а підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.
Посилання представника позивача на можливий негативний фінансовий вплив на позивача у випадку здійснення ним підприємницької діяльності та сплати ним податків і зборів не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки відповідно до КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Окрім цього, стосовно тверджень представника позивача про можливі негативні фінансові наслідки для позивача у випадку сплати податків та зборів та неможливості їх повернення суд зазначає, що чинним законодавством встановлений механізми захисту особи у вигляді процедури повернення платникам податків надміру/помилково сплачених сум грошових зобов'язань, також відшкодування збитків, завданих Державою внаслідок прийняття посадовими особами державних органів незаконних рішень, з огляду на що не можна стверджувати про суттєве ускладнення відновлення порушеного права особи в разі невжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі.
При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може беззаперечно свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Таким чином, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення є фактичним ухваленням рішення у справі без розгляду справи по суті, а застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.
У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд приходить до висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд вважає доводи представника позивача в заяві про забезпечення позову, вказані в обґрунтування необхідності забезпечення позову у даній справі не є переконливими для цілей забезпечення позову, є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами, а тому такі суд не бере д уваги.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-
1. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Боднар Павло Васильович до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш