13 листопада 2024 р. м. Чернівці Справа №600/378/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Павалюк Галина Василівна до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним й скасування наказу та визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до військової частини НОМЕР_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону державної прикордонної служби України №1223-ОС від 14.10.2023 в частині, що стосується визначення розміру частки (50%), належної до виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди її загиблого чоловіка - головного сержанта ОСОБА_2 ;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 100 % нарахованих належних, але не отриманих сум грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, головного сержанта ОСОБА_2 , у розмірі 217196,26 грн;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 100 % нарахованих належних, але не отриманих сум грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, головного сержанта ОСОБА_2 , у розмірі 217 196,26 грн, а всього, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 108 548,13 грн, - 108 648,13 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув внаслідок політравми, яку отримав під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №894-ОС від 03.08.2023 ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю. У зв'язку зі смертю чоловіка, позивач, дружина ОСОБА_2 , 31.07.2023 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення її чоловіка (заробітної плати, додаткової грошової винагороди, допомоги на оздоровлення, допомоги на покращення житлових умов, компенсації за невикористану відпустку), до якої надала всі необхідні документи.
На виконання даної заяви, 19.10.2023 ОСОБА_1 було виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 - 108548,13 грн (50 грн утримано комісії) з призначенням платежу - виплата депонованого грошового забезпечення та грошова винагорода за 06.07.2023.
Таким чином, грошове забезпечення загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , було виплачено його дружині тільки у розмірі 50 % нарахованого та невиплаченого ГЗ у розмірі 108348,13 грн, замість належних до виплати 100 % у розмірі 217196,26 грн.
Вважаючи, що виплата грошового забезпечення її чоловіка повинна ділитися між дружиною та обома його дітьми, діючи в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_4 , позивач звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату сину загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , - ОСОБА_5 , належної йому частини грошового забезпечення його батька.
Проте, відповіддю військової частини НОМЕР_1 повідомлено про те, що грошове забезпечення повинно розподілятися між дружиною загиблого військовослужбовця та його однією дитиною ( ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Позивач вважає протиправним наказ відповідача про виплату їй грошового забезпечення її загиблого чоловіка в частині визначення розміру належного їх до виплати грошового забезпечення (частини 50 %), вважає, що їй належить до виплати 100 % грошового забезпечення її загиблого чоловіка, котре було нараховане, але не виплачене її чоловіку, у зв'язку з його загибеллю.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.02.2024 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, - задоволено та звільнено позивача від сплати судового збору. Відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на п.6 глави 6 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 вказував, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їхнього віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Вказував, що 19.10.2023 частина грошових коштів у розмірі 50% (108548,13 грн.) нарахованих, але не отриманих головним сержантом ОСОБА_2 , перераховано ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач зазначав, що частина (50%) нарахованих, але не отриманих сум грошового забезпечення та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру підлягає перерахуванню неповнолітній дитині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_7 . Дані кошти обліковуються на депонентному рахунку, розпорядником якого є військова частина НОМЕР_1 . Виплата зазначених коштів буде здійснена після надходження відповідної заяви законного представника неповнолітньої дитини.
Повідомив, що на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило письмової відмови від законного представника доньки ОСОБА_7 щодо частки грошового забезпечення у розмірі 50 % (108548,13 грн) грошового забезпечення.
Тому, відповідач вказував, що військова частина НОМЕР_1 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, у задоволенні яких просив відмовити.
Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому вказував, що грошове забезпечення, виплата якого передбачена дружині загиблого військовослужбовця згідно абз.6 глави 6 розділу V Інструкції 558 є заробітною платою військовослужбовця, а тому, в разі наявності дружини, належить тільки чоловіку та його дружині на праві спільної сумісної власності. Тому в разі загибелі військовослужбовця, - вказаними коштами належить розпоряджатися у повному обсязі саме дружині, як іншому співвласнику у справі спільної сумісної власності, частка померлого з якої виділена не була.
Позивач зазначала, що якщо зайняти правову позицію відповідача, як правильну, то їй, як дружині померлого чоловіка, належало б до виплати 33 % грошового забезпечення її загиблого чоловіка, малолітній доньці Ангеліні - також 33 %, як особі, що перебувала на утриманні загиблого та малолітньому сину Назару - також 33 %, як особі, що також перебував на утриманні загиблого. Натомість, відповідач наполягає на тому, що правильним у даному випадку є наступний розподіл виплати грошового забезпечення загиблого: дружині (Позивачці) належить до виплати 50 %, малолітній доньці Ангеліні - також 50 %, як особі, що перебувала на утриманні загиблого, а малолітньому сину Назару, як особі, що також перебувала на утриманні загиблого, - не належить до виплати жодних сум грошового забезпечення.
Із вказаним позивач не погоджується, тому звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.03.2024 в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, - відмовлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2022 №81-С "Про особовий склад" старшого сержанта ОСОБА_2 який прибув зі ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) 14.03.2022 на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - водія (сапера); інженерно-саперного відділення розвідки НОМЕР_3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування зараховано до списку особового складу загону на всі види забезпечення та призначено на посади (а.с. 7).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 25.07.2023, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що складено відповідний актовий запис №138 (а.с.9).
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.08.2023 №894-ОС "Про особовий склад" старшого сержанта ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - механіка відділення технічного забезпечення другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування, з 18.07.2023 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, у зв'язку зі смертю (а.с. 10).
Згідно довідки НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.08.2023 №12/1808 старший сержант ОСОБА_2 дійсно в період з 28.10.2022 по 12.01.2023 та з 22.04.2023 по 17.07.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України , перебуваючи в Донецькій області н.п. Серебрянка, н.п. Григорівка та загинув 17.07.2023 внаслідок політравми: чисельних зламів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, вибухової травми, ушкоджень внаслідок військових дій від вибухів та осколків (а.с. 8).
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця №307 від 31.10.2023, травма (поранення) головного сержанта ОСОБА_2 , 1982 року народження, який згідно біографічної довідки проходив військову службу в ДПСУ з 14.03.2022 по 17.07.2023, був звільнений у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , безпосередня причина смерті: "Політравма: чисельні злами кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів. Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків", поранення, яке призвело до смерті, так, пов'язане із захистом батьківщини (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 13.07.2018, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 13.05.2019 ОСОБА_8 , матір'ю зазначено ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_2 (а.с. 13).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 18.09.2013 ОСОБА_7 , матір'ю зазначено ОСОБА_9 , а батьком ОСОБА_2 (а.с. 14).
31.07.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виплатити їй, грошове забезпечення її чоловіка (заробітної плати, додаткової грошової винагороди, допомоги на оздоровлення, допомоги на покращення житлових умов, компенсації за невикористану відпустку), до якої надала: копію паспорту; копію ІПН; копію свідоцтва про шлюб; копію свідоцтва про смерть; витяг з банківськими реквізитами (а.с. 17).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону державної прикордонної служби України №1223-ОС від 14.10.2023 "Про окремі питання виплат" визначено частину (50 %) нарахованих належних, але не отриманих сум коштів посадового окладу, окладу за військовим званням, набавки за вислугу років та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру в сумі 8448,11 грн та додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в сумі 100000,00 грн за червень-липень 2023, що належать до виплати головному сержанту ОСОБА_2 - виплатити його дружині ОСОБА_1 з урахуванням всіх утримань шляхом перерахування на її особистий картковий рахунок, згідно реквізитів доданих до заяви (а.с. 23).
Згідно виписки з банку " ІНФОРМАЦІЯ_5 " від 22.01.2024 на рахунок ОСОБА_1 19.10.2023 виплачено 108598,13 грн (а.с. 18).
У зв'язку із надходженням зазначених вище коштів, представник позивача 10.11.2023 звернулась до відповідача з адвокатським запитом, в якому просила надати належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для виплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 108548,13 грн у жовтні 2023 року; надати інформацію та пояснення, з обов'язковим посиланням на прямі норми чинного законодавства, щодо причин та підстав виплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 108548,13 грн у жовтні 2023 року; надати інформацію стосовно залишку нарахованого та невиплаченого грошового забезпечення ОСОБА_2 у розмірі 108348,13 грн., а саме: на якому рахунку обліковуються дані кошти, та хто є держателем (розпорядником) вказаного рахунку; чи здійснено виплата даних коштів іншим особам, та якщо здійснена виплата, надати належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для такої виплати іншим особам; з метою усунення допущених порушень прав ОСОБА_1 , в найкоротший термін просила вжити заходів для виплати їй, як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , нарахованого та невиплаченого грошового забезпечення у розмірі 108348,13 грн (а.с. 19-20).
Листом від 10.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив представника позивача про те, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 18.09.2013 ОСОБА_7 , її батьком є ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 6 глави 6 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558, грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їхнього віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
За висновком відповідача, частина (50%) нарахованих, але не отриманих сум грошового забезпечення та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру підлягає перерахуванню неповнолітній дитині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дані кошти обліковуються на депозитному рахунку, розпорядником якого є військова частина НОМЕР_1 . Виплата зазначених коштів буде здійснена після надходження відповідної заяви законного представника неповнолітньої дитини (а.с. 21).
Окрім цього судом встановлено, що 05.01.2024 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , звернулась до відповідача з заявою, в якій просила вчинити передбачені законом дії щодо виплати ОСОБА_8 , як малолітній дитині (сину) загиблого, грошового забезпечення його батька, та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які мав право ОСОБА_3 , яке було йому нараховане та невиплачене (а.с. 24).
Не погоджуючись з виплатою грошового забезпечення її чоловіка у розмірі 50 %, а не 100 %, позивач звернувся до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зміст зазначених норм свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Статтею 1 Закону №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацом 3 ч. 6 ст. 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, зареєстровану в Міністерстві юстиції 23.07.2018 за №854/32306 (далі - Інструкція №588).
Ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (п.1 розд.1 Інструкції №588).
Пунктом 2 розділу 1 Інструкції №588 визначено, що у цій Інструкції термін "грошове забезпечення" означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Відповідно до п.3 2 розд.1 Інструкції №588 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Пунктами 5, 7 розділу 1 Інструкції №588 визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно п. 1 глави 6 розд. V Інструкції №588 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).
Відповідно до п. 3, 4 глави 6 розд. V Інструкції №588 виплата грошового забезпечення здійснюється із дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я, по батькові і реєстрацію місця проживання; довідка про реєстрацію місця проживання членів сім'ї (за відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (за наявності); копії свідоцтв про народження дітей (за наявності); копія свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати грошового забезпечення батькам; рішення районної, районної у місті Києві держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної в місті, сільської, селищної рад або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючий орган і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Начальник (командир) органу Держприкордонслужби розглядає подані документи протягом 15 днів та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Начальник (командир) органу Держприкордонслужби приймає рішення про відмову у виплаті в разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 6 цієї глави; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цієї глави; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим, сьомим пункту 5 цієї глави; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення органу Держприкордонслужби, місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до начальника (командира) органу Держприкордонслужби повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено в судовому порядку.
Пунктом 6 глави 6 розділу V Інструкції №558 унормовано, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їхнього віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від отримання грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Заява про відмову від отримання грошового забезпечення має бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.
Отже, відповідно до наведених вище норм права, належне, але не отримане військовослужбовцем до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення виплачується рівними частками:
1) дружині, а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку);
2) особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців або батькам військовослужбовців, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Тобто, Інструкцією №558 встановлено чіткий перелік осіб, яким виплачується грошове забезпечення військовослужбовця, а саме: його дружині (чоловіку). У разі якщо її (його) немає, то вказано перелік осіб, які мають право на таку виплату, та черговість. Словосполучення "а також" стосується інших членів сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні, тобто у разі відсутності дружини (чоловіка) військовослужбовця, а не разом з нею (ним).
Як встановлено судом, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону державної прикордонної служби України №1223-ОС від 14.10.2023 "Про окремі питання виплат" визначено частину (50 %) нарахованих належних, але не отриманих сум коштів посадового окладу, окладу за військовим званням, набавки за вислугу років та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру в сумі 8448,11 грн та додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в сумі 100000,00 грн за червень-липень 2023 року, що належать до виплати головному сержанту ОСОБА_2 - виплатити його дружині ОСОБА_1 з урахуванням всіх утримань шляхом перерахування на її особистий картковий рахунок, згідно реквізитів доданих до заяви.
Доводи позивача, викладені у позовній заяві зводяться до її незгоди з розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення її загиблого чоловіка, посилаючись, при цьому, на право виплати їй 100% грошового забезпечення її загиблого чоловіка, а не 50 %.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 13.07.2018, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
Враховуючи, визначену Інструкцією №558 черговість виплати грошового забезпечення військовослужбовця, належного, але не отриманого ним до дня смерті (загибелі), суд приходить до висновку, що грошове забезпечення померлого ОСОБА_2 в повній нарахованій йому сумі мала право отримати його дружина ОСОБА_1 , з якою військовослужбовець на день смерті перебував у офіційно зареєстрованому шлюбі.
Поряд з цим, суд зазначає, що подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №560/16370/23 (№К/990/23746/24).
Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для виплати ОСОБА_1 100 % нарахованих, але не отриманих належних померлому чоловіку ОСОБА_2 сум грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Посилання відповідача на виплату частини (50%) нарахованих, але не отриманих сум грошового забезпечення та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та перерахування неповнолітній дитині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_7 , суперечить Інструкції №558, оскільки така виплата дітям загиблого здійснюється у випадку відсутності дружини.
З огляду на наведені обставини та норми діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не дотримався вимог чинного законодавства.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону державної прикордонної служби України №1223-ОС від 14.10.2023 в частині, що стосується визначення розміру частки (50%), належної до виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди її загиблого чоловіка - головного сержанта ОСОБА_2 є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з підстав викладених у мотивувальній частині цього рішення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач, ухвалою суду від 01.02.2024 звільнений від сплати судового збору згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Павалюк Галина Василівна до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним й скасування наказу та визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону державної прикордонної служби України №1223-ОС від 14.10.2023 в частині, що стосується визначення розміру частки (50%), належної до виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди її загиблого чоловіка - головного сержанта ОСОБА_2 .
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 100 % нарахованих належних, але не отриманих сум грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, головного сержанта ОСОБА_2 , у розмірі 217196,26 грн.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 100 % нарахованих належних, але не отриманих сум грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, головного сержанта ОСОБА_2 , у розмірі 217196,26 грн, а всього, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 108548,13 грн, - 108648,13 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );
Представник позивача - адвокат Павалюк Галина Василівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №000156 від 28.07.2017, видане Радою адвокатів Чернівецької області на підставі рішення №82/32 від 19.05.2017);
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Суддя В.О. Григораш