13 листопада 2024 р. м. Чернівці cправа № 600/2591/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У поданому адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у зв'язку із ненаданням відповіді та документів ОСОБА_1 на його звернення від 21.03.2024 року щодо отримання копій документів про підтвердження фактів його участі у бойових діях в період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у тому числі про підтвердження отримання ним травм, поранень, контузій, каліцтв у зв'язку із цим;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.03.2024 року та надати документи, що витребовуються цим зверненням, а саме про підтвердження фактів його участі у бойових діях в період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у тому числі про підтвердження отримання ним травм, поранень, контузій, каліцтв, у зв'язку із цим.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що направив звернення до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо отримання копій документів про підтвердження фактів його участі у бойових діях в період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у тому числі про підтвердження отримання ним травм, поранень, контузій, каліцтв, у зв'язку із цим. Однак, станом на дату звернення з позовом, ОСОБА_1 відповіді від військової частини НОМЕР_1 не отримав, вимоги звернення від 21.03.2024 не виконано, Міністерством оборони України не проінформовано позивача з цього питання та вжитих ними заходів. Позивач, посилаючись на положення Закону України "Про звернення громадян", а також Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735, вважає, що відповідачем приписи зазначених нормативно-правових актів не дотримано. У зв'язку з цим, вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіді та документів на його звернення.
Ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що позовні вимоги не визнає. Пояснив, що законодавством не передбачено надання довідки про безпосередню участь особи у бойових діях не з метою оформлення статусу учасника бойових дій, що спростовує протиправність дій відповідача. Також, повідомив, що позивачу та його представнику були надані відповіді, у яких роз'яснено які саме документи необхідні для надання довідки про безпосередню участь у бойових діях, яка в свою чергу необхідна для оформлення статусу учасника бойових дій, який у позивача наявний. Виходячи із зазначеного, відповідач заперечує неправомірність своїх дій по відношенню до позивача та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
У поданій відповіді на відзив, позивач наполягав на тому, що доводи відповідача у відзиві є не обґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України та обставинам справи.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили ІНФОРМАЦІЯ_1 за призовом по мобілізації з лютого 2022 року та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивачу 27 листопада 2023 року видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .
Позивач 21.03.2024 на підставі ст.40 Конституції України звернувся до військової частини НОМЕР_1 із зверненням, у якому просив надати завірені копії документів:
- що свідчать про його прибуття та вибуття в зону ведення бойових дій за період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, зокрема витяги з наказів, бойових розпоряджень;
- що підтверджують факт виконання ним особисто або у складі військової частини, підрозділу, бойової групи, тощо, бойових (службових) завдань за період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, зокрема витяги з бойових розпоряджень (наказів), донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
Крім того, просив надати довідку за формою згідно з додатком 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 за період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року та довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, отримані ним під час проходження військової служби та захистом Батьківщини, за кожен із таких фактів окремо. У разі відмови у наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, просив надати завірені копії відповідних наказів, розпоряджень та актів, висновків службових розслідувань, якими відмовлено у наданні такої довідки.
У відповідь на звернення позивача від 21.03.2024 листом від 06.09.2024 №1848/7/9808 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що у військовій частині 17.02.2024 позивачу особисто видано посвідчення серії НОМЕР_2 , яким йому надано статус учасника бойових дій. Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, військовослужбовцям не видається після отримання останніми статусу учасника бойових дій.
У матеріалах справи також наявна відповідь командування військової частини на адвокатський запит від 07.05.2024, направлений в інтересах позивача, адвокатом Чорненьким В.М., надана листом від 08.06.2024 №1848/11/7228. У листі зазначено, що у відповідності до змін у постанові Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №413 для виготовлення та надання підтверджуючих документів про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, необхідно надати наступні документи:
1. Копії сторінок паспорта громадянина України, що містять відомості про прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, або лицьового і зворотного боку паспорта громадянина України у формі картки.
2. Копію чи оригінал документа, що підтверджує задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування).
3. Копію документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону).
4. Копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності).
5. Номер контактного телефону.
6. Адреса електронної пошти (за наявності).
Що стосується надання спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв ОСОБА_1 повідомлено, що запитуваних розслідувань у військовій частині НОМЕР_1 не проводилось, факти поранень в Журналі бойових дій військової частини не зафіксовано, первинної медичної документації (форма 100) не надано. Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 не видавались. Що стосується, витягів із вахтових журналів та польотних листів, то у військовій частині НОМЕР_1 така документація не ведеться в силу перебування частини в складі Сухопутних військ Збройних Сил України. Що стосується інших запитуваних документів, то вони мають гриф обмеження «Для службового користування», тому не можуть бути надані.
Згідно доданих до відповіді на відзив медичних документів, судом також встановлено, що 29.07.2022 медичною ротою військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із отриманою травмою надано первинну медичну картку (ф.100) та евакуйовано до медичного закладу. 05.08.2022 медичною ротою військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із отриманою акубаротравмою надано первинну медичну картку (ф.100) та евакуйовано до підрозділу.
У відповідності до постанови ВЛК ОКНП "ЧОКЛ" від 07.10.2022 року, прийнятій щодо позивача, "діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): двобічна сенсоневральна приглухуватість: зліва ІІ-ІІІ ст, глухота справа (акуботравма)....Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми на момент медичного огляду відсутня)". Позивачу видано довідку ВЛК від 07.10.2022 року №307, у якій аналогічно зазначено: "Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми на момент медичного огляду відсутня)".
Згідно з довідкою ВЛК від 21 лютого 2023 р. №575, виданої ОСОБА_1 , останньому проведено медичний огляд ВЛК військової частини НОМЕР_3 , "діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки перенесених вибухових травм (15.06.2022; 05.08.2022): акуботравми вух у вигляді хронічної двобічної післятравматичної нейросенсорної приглухуватості другого ступеня....Зміцнілі післяопераційні рубці лівого колінного суглоба після операції (15.09.2022): артроскопічної резекції пошкодженої частини внутрішнього меніска лівого колінного суглоба....Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми на момент медичного огляду відсутня)".
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не наданні документів за його зверненням. Така бездіяльність, за твердженням позивача, перешкоджає реалізації його прав як військовослужбовця, що обумовило його звернення до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.1 ст.55 Конституції України).
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. врегульовані Законом України №393/96-ВР "Про звернення громадян" від 02.10.1996 (далі - Закон №393/96-ВР).
Наведені вище конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема до суб'єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов'язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Частиною 1 статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності (частина друга статті 1 Закону №393/96-ВР)
Відповідно до статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
За положення частини 1 статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
При цьому частинами 3-4 статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Згідно частини 1 статті 14 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (частини 1 статті 15 Закону №393/96-ВР).
За змістом частин 3-4 статті 15 Закону №393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За приписами статті 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно із статтею 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до положень статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов'язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі №813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі - Інструкція №735), визначено порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Згідно пункту 3 розділу І Інструкції №735 розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи органів військового управління, військових частин, дієвим засобом отримання інформації про недоліки в роботі цих органів, однією з форм зміцнення і розширення зв'язків з широкими верствами населення, участі в управлінні державними справами громадян України.
У роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням (пункт 4 розділу І Інструкції №735)
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції №735 усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №735 визначено, що посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Положеннями пунктів 4, 5 розділу ІІІ Інструкції №735 встановлено що термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача про надання копій документів від 21.03.2024 отримано військовою частиною 27.03.2024. При цьому, відповідь на нього датована 06.09.2024, вже після звернення позивача до суду, що свідчить про те, що розгляд звернення позивача відбувся з порушенням строків, встановлених Законом №393/96-ВР та Інструкцією №735.
Зважаючи на наведений висновок суд погоджується з доводами позову щодо така бездіяльність військової частини є протиправною.
Щодо суті наданої відповіді, зважаючи на необхідність належного її обґрунтування та вирішення поставлених у зверненні питань, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (застосовується у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі - Порядок №413).
Абзацом 2 пункту 2 Порядку №413 (в редакції, чинній станом на дату надання позивачу статусу учасника бойових дій) передбачено, що статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій, зокрема, для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
В додатку 6 Порядку №413 наведена форма довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
В довідці, форма якої наведена в додатку 6 до Порядку №413, прямо вказано, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Позивачем не отримана довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Зазначена обставина не заперечувалась та не спростована відповідачем в ході судового розгляду. При цьому, останнім у поданому відзиві та у відповіді на звернення зазначено, що така довідка не видається після отримання особою статусу учасника бойових дій.
Суд звертає увагу, що таке твердження не підтверджене відповідачем належним обґрунтуванням, в свою чергу будь-яких заборон з цього приводу ні Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ні Порядок №413 не містять.
Позиція відповідача фактично зводиться до того, що довідка за формою згідно з додатком 6 Порядку №413 необхідна виключно у випадку вирішення питання надання статусу учасника бойових дій, відповідно, на його думку, оскільки позивач уже отримав такий статус, підстави її видачі відсутні.
Суд не може погодитись з таким підходом, оскільки, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України є підставою для реалізації інших соціальних прав військовослужбовців (або колишніх військовослужбовців).
До прикладу, статтею 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком, з-поміж інших категорій осіб мають, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків).....
В свою чергу, відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 Порядку 22-1, який встановлює правила подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема, особам, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів, військовозобов'язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 20, 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації).
Зазначені вище обставини свідчать про те, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України необхідна не виключно для надання особі статусу учасника бойових дій, а є одним із засобів, що необхідний для реалізації інших соціальних прав військовослужбовців.
У поданому зверненні позивач, окрім довідки за формою згідно з додатком 6 Порядку №413 також просив надати йому довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, а також документи:
- що свідчать про його прибуття та вибуття в зону ведення бойових дій за період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, зокрема витяги з наказів, бойових розпоряджень;
- що підтверджують факт виконання ним особисто або у складі військової частини, підрозділу, бойової групи, тощо, бойових (службових) завдань за період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, зокрема витяги з бойових розпоряджень (наказів), донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
Поданий відповідачем відзив, а також відповідь на звернення позивача від 06.09.2024 не містить доводів та обґрунтувань з приводу вимоги, викладеної у зверненні про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Інші зазначені питання, порушені позивачем у зверненні, відповідачем не тільки не вирішені, а проігноровані. Суд у даному спорі позбавлений можливості надати оцінку підстав, з яких відповідач не вважав за необхідне надати зазначені документи або прокоментувати обставини щодо них у своїй відповіді. При цьому, відповідь на адвокатський запит, у якій відповідач наводить доводи з цього приводу, не може вважатись відповіддю на питання порушені у зверненні, оскільки відносини між адвокатом і суб'єктом, що розглядає його запит, врегульовані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", на які не поширюються положення Закону України "Про звернення громадян".
Попри це, докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про те, що довідка про обставини травми на момент медичних оглядів позивача була відсутня.
Так, згідно доданих до відповіді на відзив медичних документів, судом встановлено, що 29.07.2022 медичною ротою військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із отриманою травмою надано первинну медичну картку (ф.100) та евакуйовано до медичного закладу. 05.08.2022 медичною ротою військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із отриманою акубаротравмою надано первинну медичну картку (ф.100) та евакуйовано до підрозділу.
У відповідності до постанов ВЛК, що наявні у матеріалах справи зазначено, що довідка про обставини травми на момент медичних оглядів відсутня.
Вирішуючи позов згідно заявлених вимог, в тому числі визначаючись щодо способу поновлення порушеного права, суд констатує, що відповідачем не розглянуто звернення позивача у строк, встановлений законом. Відповідь на звернення позивача, неналежний розгляд якого є предметом спору, надано вже після звернення позивача з даним позовом до суду. Крім того, така відповідь не містить обґрунтованих пояснень щодо кожного з порушених у зверненні питань.
Поряд із цим, зважаючи на заявлений спосіб захисту свого порушеного права та виходячи з принципу диспозитивності, суд вважає, що порушене право підлягає відновленню шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.03.2024 року та надати документи, що витребовуються за цим зверненням, а саме про підтвердження фактів його участі у бойових діях в період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у тому числі про підтвердження отримання ним травм, поранень, контузій, каліцтв, у зв'язку із цим.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у зв'язку із ненаданням відповіді та документів ОСОБА_1 на його звернення від 21.03.2024 року щодо отримання копій документів про підтвердження фактів його участі у бойових діях в період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у тому числі про підтвердження отримання ним травм, поранень, контузій, каліцтв, у зв'язку із цим.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.03.2024 року та надати документи, що витребовуються цим зверненням, а саме про підтвердження фактів його участі у бойових діях в період часу з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у тому числі про підтвердження отримання ним травм, поранень, контузій, каліцтв, у зв'язку із цим.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
Суддя В.О. Кушнір