14 листопада 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1033/24-а
Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів речового майна,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , МФО - АДРЕСА_2 , р/р - UA788201720313291002204087772), вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, на загальну суму 21231,40 гривень.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби позивач був забезпечений предметами однострою, строк носіння яких не закінчився, в сумі 21231,40 грн та які підлягають відшкодуванню внаслідок звільнення зі служби.
Відповідач не подав відзив на позов.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до наказів Військової частини НОМЕР_1 встановлено, що відповідач з 0505.2021 р. по 31.05.2023 р. проходив військову службу. Згідно наказу від 12.12.2023 р. №356 про звільнення з військової служби, вказано вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, на загальну суму 21231,40 гривень. (а.с. 5, 8).
Також матеріали справи містять картку обліку військового майна особистого користування позивача. (а.с. 9).
Згідно з довідкою-розрахунком на утримання грошових коштів за інвентарне речове майно яке було втрачене №85 від 25.10.2023 р. вказано суму 7509,26 гривень. (а.с. 9).
Відповідно до довідки розрахунку грошових засобів за недоніс речового майна №82 від 25.10.2023 р. вказано загальну суму 13722,14 гривень. (а.с. 10).
Мотивувальна частина
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, серед іншого, обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Згідно з ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з п.2 Розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №23 (далі - Інструкція), основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Відповідно до абз.12 п.4 Розділу III Інструкції у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Як встановлено судом відповідач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та під час служби відповідачем отримано предмети однострою особистого користування, на момент звільнення яких строк експлуатації не закінчився.
На підставі матеріалів справи підтверджено, що вартість отриманих відповідачем предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації), яких не закінчився становить 13722,14 грн, що підтверджується довідкою розрахунку грошових засобів за недоніс речового майна №82 від 25.10.2023 р.
Таким чином, суд зазнає, що відповідно до положень Розділу III Інструкції, у разі звільнення з військової служби визначено обов'язок відповідача відшкодувати вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. Однак, станом на день розгляду даної справи відповідачем добровільно не відшкодована вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатація) яких не закінчився, чим порушено вимоги передбачені чинним законодавством.
Що стосується доводів позивача про стягнення вартості виданих відповідачу предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися в решті суми - 7509,26 грн, суд вважає позов необґрунтований, оскільки вказана сума підлягає стягненню з відповідача у порядку відшкодування шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Суд наголошує, що підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року.
Однак, у поданому позові позивач просить суд стягнути з відповідача лише вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, а не й матеріальну шкоду за втрачене майно. При цьому, суд у спірних правовідносинах не може виходити за межі позовних вимог на користь суб'єкта владних повноважень та стягувати матеріальну шкоду за інвентарне речове майно яке було втрачене в сумі 7509,26 грн, без належного обґрунтування та заявлення відповідної вимоги.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач довів суду правомірність заявлених вимог щодо стягнення вартості виданих відповідачу предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися в сумі 13722,14 гривень. Водночас, позивачем неналежно сформовано позовні вимоги щодо стягнення решти коштів в сумі 7509,26 грн, а саме матеріальної шкоди за інвентарне речове майно яке було втрачене, як і належних обґрунтувань позову в цій частині.
З вказаних підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку із тим, що позивач не поніс таких витрат, питання судових витрат не вирішується.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 262 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , МФО - АДРЕСА_2 , р/р - UA788201720313291002204087772), вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися в сумі 13722,14 гривень.
3. В решті позову відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування сторін:
позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Т.М. Брезіна