15 листопада 2024 р. м. Чернівці справа № 600/371/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У поданому до суду позові ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.08.2023 року №241670026161 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні стажу на території Російської федерації та призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15 липня 1977 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Трест Росспеценергомонтаж" на території РФ: з 07.06.2008р. по 24.02.2010р., з 24.02.2010р. по 04.04.2011р., з 05.04.2011р. по 18.03.2012р., з 02.04.2012р. по 19.02.2013р., з 20.02.2013р. по 24.12.2013р., в представництві Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Росспеценергомонтаж" (Російська федерація) в Республікі Білорусія з 17.01.2014р. по 09.04.2020р.;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 9 липня 2023 року, з дня, наступного за днем досягнення 63 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійним органом відмовлено за його заявою у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки, воно порушує його права на належне пенсійне забезпечення. На його думку, пенсійним органом неправомірно не зараховано до його загального стажу: період роботи згідно трудової книжки з 01.04.1997 по 01.10.2001 - відсутня назва підприємства куди прийнятий; періоди роботи згідно довідок №72 від 01.07.2014, №19-53/67 від 15.07.2020, №334-05/1424 від 15.07.2020 - оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 26.09.2024 до участі у справі залучено в якості відповідача 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третій особі встановлено 10-денний строк з моменту отримання даної ухвали на подання відзиву та усіх доказів, які пов'язані з обставинами, що стали підставою для звернення позивача до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач-1) подало до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначило, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, яка розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві за принципом екстериторіальності прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач-1, посилаючись на положення пенсійного законодавства щодо призначення пенсії, в тому числі підтвердження трудового стажу, вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства, отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не виконані умови призначення пенсії за віком (відсутність страхового стажу для призначення пенсії за віком - не менше 20 років).
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві у поданому до суду відзиві зазначило, що позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими. Відповідач-2 пояснив, що відповідно до частини 2 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 20 років. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, військовий квиток, диплом, довідки про підтвердження трудової діяльності) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж склав 14 років 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Хотинським РВ УМВС України в Чернівецькій області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач досягнувши 60 років 19.08.2020 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності органом розгляду заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17.08.2023 року №241670026161 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 20 років.
Рішення від 17.08.2023 року №241670026161 обґрунтоване наступним.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 20 років.
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, військовий квиток, диплом, довідки· про підтвердження трудової діяльності) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж склав 14 років 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
До загального стажу не зараховано:
- періоди робота згідно трудової книжки з 01.04.1997 по 01.10.2001 - відсутня назва підприємства куди прийнятий;
- період роботи згідно довідок №72 від 01.07.2014, №19-53/67 від 15.07.2020, №334-05/1424 від 15.07.2020, - оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом. При цьому, суд звертає увагу на те, що не зарахування періоду роботи згідно трудової книжки з 01.04.1997 по 01.10.2001 не є спірним у цій справі.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
В силу ч.2 ст.26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частинами 2 та 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004. До 01.01.2014 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України №1788-XII та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм законодавства дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
За змістом оскаржуваного рішення відповідач, зокрема, не зарахував періоди роботи згідно довідок №72 від 01.07.2014, №19-53/67 від 15.07.2020, №334-05/1424 від 15.07.2020, - оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
За даними трудової книжки НОМЕР_3 у періоди:
- з 07.06.2008р. по 24.02.2010р. - позивач працював на посаді слюсаря-монтажника вентиляційних систем і обладнання 4 розряду Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрРосспеценергомонтаж" (Російська федерація);
- з 24.02.2010р. по 04.04.2011р. - позивач працював на посаді слюсаря по збірці металоконструкцій 5 розряду в ТОВ "Трест Росспеценергомонтаж" (Російська федерація);
- з 05.04.2011р. по 18.03.2012р. - позивач працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду в ТОВ "Трест Росспеценергомонтаж" (Російська федерація);
- з 02.04.2012р. по 19.02.2013р. - позивач працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду в ТОВ "Трест Росспеценергомонтаж" (Російська федерація);
- з 20.02.2013р. по 24.12.2013р. - позивач працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду в ТОВ "Трест Росспеценергомонтаж" (Російська федерація);
- з 17.01.2014р. по 09.04.2020р. - позивач працював на посаді слюсаря по збірці металоконструкцій 5 розряду та монтажника будівельних конструкцій 5 розряду (з 30.12.2014) в представництві Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Росспеценергомонтаж" (Російська федерація) в Республіці Білорусь.
Записи про відповідні періоди роботи містять реквізити рішень (їх дату та номер) про призначення на посаду, переведення з посади та звільнення з посади того органу, який їх видав, та завірені його печаткою та не містять виправлень чи інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Попри те, що законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, позивачем надано довідки №72 від 01.07.2014, №19-53/67 від 15.07.2020, №334-05/1424 від 15.07.2020.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 «Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (далі - Угода) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 названої Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до вимог статті 1 «Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні вказаного вище періоду роботи до стажу відповідач посилався на припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992.
Однак, суд переконаний, що такі доводи пенсійного органу є неприйнятними, адже в силу пункту 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Оскільки позивач працював у Російській Федерації та в Республіці Білорусь в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача немає підстав не зараховувати такий стаж роботи позивача.
Суд також наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Факт роботи позивача на території Російської Федерації у заявлених позивачем періодах був підтверджений копією трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, доводів щодо недоліків в частині внесених записів відповідачем не наведено.
Отже стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про протиправність не зарахування пенсійним органом періодів роботи до страхового стажу позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Трест Росспеценергомонтаж" на території РФ з 07.06.2008р. по 24.02.2010р., з 24.02.2010р. по 04.04.2011р., з 05.04.2011р. по 18.03.2012р., з 02.04.2012р. по 19.02.2013р., з 20.02.2013р. по 24.12.2013р., та в представництві Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Росспеценергомонтаж" (Російська федерація) в Республіці Білорусь з 17.01.2014р. по 09.04.2020р.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17.08.2023 року №241670026161. Відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
З урахуванням викладеного, виходячи з положень ст.ст. 9, 245 КАС України суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання зарахувати спірні періоди до стажу позивача на підставі записів трудової книжки та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2023р. саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві.
Зобов'язуючи повторно розглянути заяву позивача саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві суд виходить з наступного.
На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.02.2021 року за №339/35961, якою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 грудня 2005 року за №1566/11846, органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.
Принцип екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій та прийняття відповідних рішень структурними підрозділами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Згідно п.1.1 розділу І Порядку заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Після прийняття рішення про призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передасться до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов'язок лише здійснення виплати пенсії.
Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню частково, оскільки оскаржуване рішення прийнято не ГУПФУ в Чернівецькій області, як помилково вважав позивач, відповідно вимоги щодо необхідності виконання зобов'язальної частини рішення територіальним органом ПФУ в Чернівецькій області є безпідставними.
Позов в частині зобов'язання пенсійного органу призначити пенсію не підлягає задоволенню. Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача складає 14 років 8 днів, про що вказано в оскаржуваному рішенні. Додатково до зарахування до страхового стажу підлягають спірні періоди.
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 20 років - у суду відсутній розрахунок такого стажу, а такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів Пенсійного фонду, відтак суд не може підміняти собою пенсійний орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Питання призначення пенсії без втручання у дискреційні повноваження та виключну компетенцію пенсійного органу, на переконання суду, можливе лише у випадку, якщо після обчислення стажу (в тому числі після зарахування спірних періодів) орган пенсійного фонду не здійснить призначення пенсії при наявності необхідного для цього стажу.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з мотивів, викладених вище.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20грн. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, в силу ч.3 ст.139 КАС України, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 605,60грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, оскаржуване рішення якого визнано протиправними та скасовано.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17.08.2023 року №241670026161 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15 липня 1977 року: в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Трест Росспеценергомонтаж" на території РФ з 07.06.2008р. по 24.02.2010р., з 24.02.2010р. по 04.04.2011р., з 05.04.2011р. по 18.03.2012р., з 02.04.2012р. по 19.02.2013р., з 20.02.2013р. по 24.12.2013р., в представництві Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Росспеценергомонтаж" (Російська федерація) в Республіці Білорусь з 17.01.2014р. по 09.04.2020р.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2023р. про призначення пенсії.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60грн.
6. У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл.Центральна, 3, м. Чернівці, 58002; код ЄДРПОУ 40329345) Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42098368)
Суддя В.О. Кушнір