11 листопада 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2029/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області, в особі Кіцманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною дію Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Кіцманського відділу, а саме відмову щодо вклеювання фотокартки по досягненню 45-річного віку в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 07 квітня 1997 року Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Кіцманського відділу вклеїти фотокартку в паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 07 квітня 1997 року Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій область у зв'язку із досягненням 45 - річного віку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України», форма якої не заборонена діючим законодавством України, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних, без передачі будь-яких даних про заявника до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про протиправність відмови Кіцманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області вклеїти в паспорт громадянина України ОСОБА_2 фотокартку при досягненні 45 річного віку, з підстав ненадання рішення суду про зобов'язання відповідача вклеїти фотокартку до паспорта позивача. Позивач вказує про необґрунтованість вказаної відмови та відсутність законодавчих обмежень щодо вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України. Також позивач зазначив, що вказана відмова порушує його право на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні обробки персональних даних, на ім'я, честь і гідність, навчання, здоров'я, працю та заробітну плату, розвиток особистості та інші гарантовані Конституцією України права громадянина України, оскільки фактично змушує до оформлення паспорта у формі безконтактного носія.
Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Кіцманського районного відділу (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач вказує, що позивач звернувся із заявою для вклеювання в паспорт громадянина України серія фотокартки при досягненні 45 річного віку, після спливу тридцятиденного строку, встановленого законом. З вказаних підстав відповідач стверджує, що вклеювання в паспорт громадянина України фотокартки при досягненні 45 річного віку, після спливу тридцятиденного строку, можливе на підставі рішення суду або шляхом обміну на паспорт у формі картки.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до паспорта громадянина України НОМЕР_2 ОСОБА_1 вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 6).
11.04.2024 р. позивач звернувся до Кіцманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області із заявою про вклеєння в паспорт КР187177 фотокартки при досягненні 45 річного віку. В додатках до заяви вказано: копія паспорта; дві фотокартки. (а.с. 7).
30.04.2024 р. відповідачем надано відповідь на заяву позивача, в якій відмовлено вклеїти в паспорт громадянина України фотокартку позивача при досягненні 45 річного віку, після спливу тридцятиденного строку, у зв'язку із відсутністю рішення суду, яким зобов'язано міграційну службу вклеїти фотокартки при досягненні 45 річного віку. (а.с. 8-9).
Мотивувальна частина
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині 1 ст.13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-V (далі - Закон №5492-VI) визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
До документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України віднесено паспорт громадянина України.
Згідно з п.1 ст. 5 Закону України “Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема: паспорт громадянина України.
Відповідно до чч. 1, 2, 4 та 5 ст.14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (далі - Положенням №2503-XII) до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 року №302 (далі - Порядок №302) затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно із п. 2 Порядку №302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою № 2503-XII; з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пп. 6 п. 6 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Аналіз правових норм надає підстави стверджувати, що жодною нормою законодавства не передбачено такої підстави для відмови у вклеюванні фотокартки до паспорта зразка 1994 року при досягненні особою 45-річного віку, як прострочення місячного строку звернення до компетентного органу для вчинення такої дії.
При цьому пп. 6 р. 6 Порядку №302 визначає підстави для обміну паспорта зразка 1994 року, але не містить імперативної заборони щодо вклеювання фотокартки до такого паспорту при досягненні особою 45-річного віку.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року, ухваленого у зразковій справі № 806/3265/17, відповідно до якого зроблено висновки про те, що особі гарантується право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до вищенаведених норм, тоді як відповідач у спірних правовідносинах (правове регулювання яких не змінилося після прийняття наведеного судового рішення) фактично спонукає до отримання позивачкою паспорту у формі паспортної картки.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до ч. 6 ст.6 Закону № 2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Разом з тим, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушування людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Суд наголошує, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом») не було “необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у ч. 7 ст. 21 Закону № 5492-VI, у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
За таких обставин суд вважає, що застосування відповідачем норми пп. 6 п. 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням позивача до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить її релігійним переконанням, а, отже, обмежує її права й свободи.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було “встановлене законом»), не є “необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року зазначено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи про пропущення позивачем строку для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку із досягнення 45-річного віку без поважних причин і це є порушенням вимог пп. 6 п. 6 Порядку № 302. В той же час, за це порушення позивача може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.
Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, разом з тим, у даному випадку такі обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання фотокартки до такого паспорта, законодавством не передбачена, натомість діюче законодавством визначено процедуру та порядок отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання до нього фотокартки у відповідних випадках.
Отже, відсутність у позивача дійсного паспортного документу суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров'я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45 років.
Аналогічну правову позицію застосовано Верховним Судом у постанові від 05.12.2019 р. №420/270/19 та у постанові від 21.08.2020 року у справа №240/3660/19 (адміністративне провадження №К/9901/35704/19).
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у вклеюванні фотокартки до паспорта громадянина України, тому саме з цих підстав порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача вклеїти фотокартку до паспорта позивача зразка 1994 року, а адміністративний позов задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною дію Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Кіцманського відділу, а саме відмову щодо вклеювання фотокартки по досягненню 45-річного віку в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 07 квітня 1997 року Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області.
3. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Кіцманського відділу вклеїти фотокартку в паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 07 квітня 1997 року Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій область у зв'язку із досягненням 45 - річного віку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України», форма якої не заборонена діючим законодавством України, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних, без передачі будь-яких даних про заявника до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
4. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн відповідно до квитанції від 09.05.2024 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач: Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області, в особі Кіцманського районного відділу (58000, м. Чернівці, вул. Шептицького, 25, код ЄДРПОУ 37767440).
Суддя Т.М. Брезіна