Справа № 560/16470/24
08 листопада 2024 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 204 869,45 грн.
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Позивач просить стягнути з відповідача податковий борг, строки та порядок стягнення якого визначаються нормами Податкового кодексу України.
Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.
Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року по справі №1340/5767/18 сформулював такий правовий висновок: положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Таким чином, строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з боржника - платника податків.
Cума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та нарахованої, але не погашеної пені є податковим боргом (п.п. 14.1.175 ПК України).
Тобто, суд вказує, що з моменту виникнення узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків, у контролюючого органу виникає право на його стягнення в межах строків, визначених статтею 102 ПК України.
З матеріалів, доданих до позову суд встановив, що одне з податкових повідомлень-рішень, на підставі яких контролюючим органом нараховані податкові зобов'язання прийняте 27.03.2018 року та направлялось відповідачу у 2018 році, однак поштове відправлення не вручене з причин "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з пунктом 58.3. статті 58 Податкового кодексу України (у редакції до внесення змін Законом №466-IX від 16.01.2020) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, за правилами ПК України податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник спірний податковий борг вважаються врученими платнику податків.
Отже, з позовом про стягнення податкового боргу на нараховані податкові зобов'язання в 2018 році позивач мав звернутися у межах 1095 днів після закінчення строку, встановленого ПК України протягом якого платник податків мав би сплатити такі зобов'язання. Натомість позов до суду подано у лише в листопаді 2024 року, відтак, позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог.
Суд також враховує, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13.05.2020 № 591-IX внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 52-2 встановлено: "На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року N651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд встановив, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Разом з тим, заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску суду не надано.
Згідно з ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків через подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення та із наданням відповідних доказів на підтвердження.
Керуючись частиною 1 статті 123, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяВ.К. Блонський