Іменем України
14 листопада 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/956/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області (далі - ГУПФУ в Луганській області, відповідач), в якій просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо протиправної відмови ОСОБА_1 у наданні на підставі Закону України №2939-6 від 13.01.2011 «Про доступ до публічної інформації» інформації про номери судових рішень, які обліковуються у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідному Реєстрі, і по яким було виплачено суми заборгованості з пенсійних виплат у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки на підставі коштів, що були виділені цьому територіальному пенсійному органу у ці періоди Кабінетом Міністрів України з Державного бюджету України за бюджетною програмою «погашення заборгованості за судовими рішеннями», а також інформації щодо даних черговості виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області судових рішень, які надійшли до цього територіального Пенсійного органу у період з 2018 по 2023 роки, в тому числі і щодо черговості виконання судового рішення у справі №180/1811/17;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області на підставі Закону України №2939-6 від 13.01.2011 «Про доступ до публічної інформації» негайно надати ОСОБА_1 інформацію про номери судових рішень, які обліковуються у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідному Реєстрі, і по яким було виплачено суми заборгованості з пенсійних виплат у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки на підставі коштів, що були виділені цьому територіальному пенсійному органу у ці періоди Кабінетом Міністрів України з Державного бюджету України за бюджетною програмою «погашення заборгованості за судовими рішеннями», а також інформацію щодо даних черговості виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області судових рішень які надійшли до цього територіального Пенсійного органу у період з 2018 по 2023 роки, в тому числі і щодо черговості виконання судового рішення у справі №180/1811/17.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із запитами від 20.03.2024 та від 30.06.2024 про надання на підставі Закону України №2939-6 від 13.01.2011 «Про доступ до публічної інформації» інформації про номери судових рішень, які обліковуються у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідному Реєстрі, і по яким було виплачено суми заборгованості з пенсійних виплат у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки на підставі коштів, що були виділені цьому територіальному пенсійному органу у ці періоди Кабінетом Міністрів України з Державного бюджету України за бюджетною програмою «погашення заборгованості за судовими рішеннями», а також інформації щодо даних черговості виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області судових рішень, які надійшли до цього територіального Пенсійного органу у період з 2018 по 2023 роки, в тому числі і щодо черговості виконання судового рішення у справі №180/1811/17.
29.03.2024 та 16.07.2024 відповідчем надано відповіді на запити позивача, проте позивач вважає, що ГУ ПФУ в Луганській області без належного обрунтування та всупереч положенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надано запитувану інформацію.
Ухвалою суду від 26.08.2024 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 17.09.2024 відкрито провадження у справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позову, оскільки відповіді на запити позивача надані із дотриманням положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до відповідача із запитами від 20.03.2024 та від 30.06.2024 про надання на підставі Закону України №2939-6 від 13.01.2011 «Про доступ до публічної інформації» інформації про номери судових рішень, які обліковуються у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідному Реєстрі, і по яким було виплачено суми заборгованості з пенсійних виплат у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки на підставі коштів, що були виділені цьому територіальному пенсійному органу у ці періоди Кабінетом Міністрів України з Державного бюджету України за бюджетною програмою «погашення заборгованості за судовими рішеннями», а також інформації щодо даних черговості виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області судових рішень, які надійшли до цього територіального Пенсійного органу у період з 2018 по 2023 роки, в тому числі і щодо черговості виконання судового рішення у справі №180/1811/17.
29.03.2024 за вих. №1200-0505-8/8157 та 16.07.2024 за вих. №1200-0901-8/18299 відповідчем надано відповіді на запити позивача, які обумовлені тим, що відповідач, як розпорядки публічної інформації зобов'язаний керуватися низкою законодавчих актів таких як: Конституція України, Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі -Закону №2939), Закон України «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297), Закон України «Про інформацію» (далі -Закон №2657).
За змістом позову вбачається, що позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що за номерами судових справ персональні дані є знеособленими та підлягають оприлюдненню. На підставі цього позивач вважає неправомірними відмови відповідача у наданні запитуваної інформації.
Суд зазначає, що інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номерами судових справ є знеособленою та розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 (далі - Порядок №20-1, що втратив чинність 23.04.2021 на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 23.03.2021 №13-1) Пенсійний фонд веде реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі- Реєстр).
Ведення Реєстру здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів з автоматичним присвоєнням рішенню суду реєстраційного номера, який формується за принципом календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника, а в межах однієї дати - за прізвищами стягувачів в алфавітному порядку. Відповідно пункту 8 Порядку 20-1 до Реєстру на підставі відомостей електронної пенсійної справи вносяться також :прізвище, ім'я, по батькові стягувача, дату його народження реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); період, за який стягувачу нараховано пенсію на виконання рішення суду; суму нарахованої на виконання рішення суду пенсії, що залишається невиплаченою, із зазначенням акта законодавства, згідно з яким проведено таке нарахування; виплату коштів на підставі рішення суду: виплачена сума; місяць та рік, у якому кошти виплачені.
Таким чином, Пенсійний фонд є розпорядником інформації в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, інформація в даному реєстрі не є знеособленою, а тому відомості з реєстру можуть надаватися лише стягувачу щодо нього у вигляді витягу чи представнику стягувача на підставі документа, що підтверджує його повноваження, відповідно до пункт 10 Порядку №20-1.
Тобто, законодавцем чітко визначено коло осіб, яким надається інформація з відповідного реєстру. Так, зокрема, такі відомості можуть надаватись лише стягувачу щодо нього у вигляді витягу чи представнику стягувача на підставі документа, що підтверджує його повноваження.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон №2939 визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Відповідно до ст. 3 Закону №2939 право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідно до ст 5. Закону №2939 доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 6 Закону №2939 до публічної інформації з обмеженим доступом відноситься конфіденційна інформація.
Згідно зі ст. 7 Закону №2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч.3 ст.10-1 Закону №2939 публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 2) фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом. Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону №2939 розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, тощо), а також інформацію, зазначену в частині п'ятій статті 6 цього Закону; 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інформацію,
З аналізу ст. 15 Закону №2939 слідує, що відомості з Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою не підлягають обов'язковому оприлюдненню розпорядником інформації.
Згідно ст. 2 Закону №2297 обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем. Знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону №2297 мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб'єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону №2297 обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону №2297 не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Також, відповідно до ст. 21 Закону №2657 інформацією з обмеженим доступом є, зокрема, конфіденційна, до якої відноситься інформація про фізичну особу, яка може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 до конфіденційної інформації про фізичну особу віднесено, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані. За таких обставин склад відомостей, які містяться в пенсійній справі, на підставі яких формується Реєстр, свідчить про їх належність до персональних даних та конфіденційної інформації про особу, поширення яких з урахуванням частини другої статті 32 Конституції України, частини другої статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Оскільки судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач при зверненні до відповідача з запитами про надання інформації від 20.03.2024 та від 30.06.2024 згідно положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надав ГУПФУ в Луганській області доказів в підтвердження того, що він є стягувачем або представником, наділеним відповідними повноваженнями щодо запиту інформації в інтересах стягувача, у зв'язку з чим відповідачем правомірно, в межах повноважень та з дотриманням положень Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про інформацію» надано позивачу обрунтовані та повні відповіді від 29.03.2024 за вих. №1200-0505-8/8157 та 16.07.2024 за вих. №1200-0901-8/18299. Відтак позовні вимоги визнаються судом необгунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не прийнято до уваги беззаперечну відповідь ГУ ПФУ в м. Києві від 07.04.2023 на заяву ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в м. Києві від 03.04.2023 з практично аналогічного питання, у зв'язку з чим протиправно відмовлено у задовленні запитів позивача, суд зазначає, що вказане вище звернення та відповідь Пенсійного фонду на заяву ОСОБА_2 зовсім не стосується предмету позову, тому до уваги не приймається та не визнається судом як належний доказ у справі.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного, суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки рішення прийнято не на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова