Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 листопада 2024 року № 520/12537/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати противоправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.03.2024 року про непризначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту “а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону №2262- ХІІ ОСОБА_1 з врахуванням вислуги 27 років 04 місяці 14 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято протиправне рішення від 13.03.2024 року щодо відмови йому в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки, на думку позивача, він має право на призначення пенсії за вислугу років. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову. Відповідач зазначив, що відповідно до матеріалів, наданих уповноваженим органом для призначення пенсії, на дату звільнення ОСОБА_1 зі служби (06.11.2015) вислуга років в календарному обчисленні складала 19 рік 02 місяці 10 днів, в пільговому обчисленні - 08 років 02 місяці 04 дні). Відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Таким чином, право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме в календарному обчисленні. Відповідач зазначив, що календарна вислуга років позивача становить менше 22 календарних роки, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, тому позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років на умовах пункту “а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач проходив службу в органах МВС України з 1996 року по 2015 рік. 06 листопада 2015 року позивача було звільнено зі служби у зв'язку з скороченням штатів на підставі наказу ГУ МВС України у Луганській області від 06.11.2015 року №402о/с.
Згідно розрахунку вислуги років позивача, складеного Міністерством внутрішніх справ України, вислуга років заявника на день звільнення складає: у календарному обчисленні 19 років 02 місяці 10 днів, у пільговому обчисленні 08 років 02 місяці 04 дні, загальна 27 років 04 місяці 14 дні.
Міністерством внутрішніх справ України скероване до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення позивачу пенсії та документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 13.03.2024 відмовило в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та вважаючи, що є всі законні підстави для призначення пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
У межах спірним правовідносин підлягає з'ясуванню питання щодо правомірності чи протиправності оскаржуваного рішення відповідача від 06.03.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та щодо права позивача на призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. “а» ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, відповідач виходив з того, що календарна вислуга років позивача становить менше 22 роки, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, а тому дійшов висновку про відсутність у позивача вислуги років, достатньої для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби з 06.11.2015.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року за № 393, зі змінами “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року за № 119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», чинній на момент звернення позивача із заявою щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення пенсії за вислугу років (далі Постанова № 383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б» - “д», “ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пункт 3 вищезгаданої Постанови визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Таким чином за приписами п. 3 Постанови КМУ № 393 пільгова вислуга років враховується для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
Як убачається з матеріалів справи, вислуга років позивача складає: в календарному обчисленні - 19 років 02 місяці 10 днів; у пільговому обчисленні - 08 років 02 місяці 04 дні, загальна 27 років 04 місяці 14 дні.
Зважаючи на вищезазначені законодавчі норми та обставини даної справи, суд зазначає, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 22 роки (19 років 02 місяці 10 днів), а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то позивач не набув право на призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. “а» ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 480/4827/22.
Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року за № 119 “Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», і стаття 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року за № 119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393, календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди служби підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Отже, згідно із законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність саме календарної вислуги років.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 380/10714/22 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 360/17/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у справі №805/3923/18-а та № 480/4241/18, оскільки вони сформовані на підставі іншого правового регулювання, до внесення змін до Порядку № 393 від 16.02.2022.
Таким чином, позивачем у межах спірних правовідносин не доведено протиправності оскаржуваного рішення чи дій відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 1349 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.