Справа № 500/199/24
13 листопада 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни III групи, щорічної грошової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 27 лютого 2020 року № З-р/2020, положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину вказаної грошової допомоги шляхом перерахунку за наступними реквізитами:
Найменування банку - ПриватБанк.
МФО 305299,
Одержувач: ОСОБА_1 ,
Рахунок № НОМЕР_1
IB AN НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни третьої групи має право на щорічне отримання грошової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Однак, відповідач виплату такої допомоги здійснив у розмірі 2700 грн, чим на переконання позивача порушив його права, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 19.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30.01.2024 до суду від Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань" №754 від 21.07.2023, а дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2023 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою № 754 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій. Вказує, що головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати). Зазначає, що повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №754, органам Пенсійного фонду України не надано.
Ухвалою суду від 28.02.2024 провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23.
Ухвалою суду від 13.11.2024 провадження у справі №500/199/24 поновлено.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Листом від 02.01.2024 відповідач повідомив позивача про те, що Порядок №754 визначає механізм здійснення ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" та виокремлює чотири групи отримувачів разової грошової виплати до Дня Незалежності України. Відповідно до пункту 3 Порядку №754 грошова допомога виплачується до 24 серпня, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни III груші в розмірі 2700,00 гривень. Тому, у виплатну відомість на серпень поточного року включено у пенсійну виплату за серпень та щорічну разову грошову допомогу у розмір 2700,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно абзацу другого статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Статтею 13 Закону встановлені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-XIV від 25.12.1998 статтю 13 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносин пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" №79-VIII від 28.12.2014 визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначена норма діяла з 01.01.2015.
Разом з тим, 27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має застосовуватись у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Відтак, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком
Водночас, 15.04.2023 набрав чинності Закон України від 20.03.2023 №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", яким частину п'яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частини третьої статей 6-1-6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і ";Про жертви нацистських переслідувань" (надалі Порядок).
Згідно підпункту 1 пункту 3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24.08.2023 (Дня Незалежності України) в такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Порівняння зазначених редакцій частини 5 статті 13 Закону №3551-XII та Порядку №754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону.
Так, у ситуації позивача, який є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, внаслідок внесених Законом №2983-IX змін до частини 5 статті 13 Закону №3551-XII та передачі повноважень з визначення розміру допомоги Кабінету Міністрів України, щорічну разову грошову допомогу визначено в розмірі 2700,00 грн.
При цьому, виходячи зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати грошової винагороди ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" законодавець не пов'язував зменшення розміру допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни із запровадженням воєнного стану, фінансовими можливостями чи іншими винятковими обставинами.
Натомість, переслідуючи мету підняття патріотичного духу Закон №2983-IX скасував раніше визначені на законодавчому рівні розміри допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, а уряд встановив їх розмір на рівні значно нижчому того, що раніше передбачав Закон, що очевидно не сприятиме досягненню мети прийняття цього Закону.
До того ж, за змістом статті 13 Закону №3551-XII як до внесення змін Законом №2983-IX, так і після, спірна допомога визначена законодавцем саме як "грошова", відтак розмір такої допомоги є ключовим параметром для її адресатів.
Порівнюючи дві редакції частини 5 статті 13 Закону №3551-XII з одного боку видається, що разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України, що передбачена чинною частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №2983-ІХ, за своєю назвою, тобто суто за формальним критерієм, є новим видом соціального забезпечення.
З іншого боку, за своїм змістом та ознаками (щорічна системність; разовий характер; обов'язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) вона є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ.
Оскільки частина цієї статті "у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" не є новою у правовому регулюванні питання застосування згаданої пільги для ветеранів війни, то наявні підстави вважати, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України є зміненою за умовами та підставами виплати щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ (а не через бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій).
Отже, за своєю природою передбачена частиною 5 статті 13 №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає стаття 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також статтям 17, 22 Конституції України.
Спірна у справі, яка розглядається, допомога не належить до тих прав, які відповідно до статті 92 Конституції України можуть визначатись виключно законами.
Крім того, безпосередньо Законом №2983-IX, яким частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, розмір спірної допомоги не визначено, а лише делеговано право з його визначення Кабінету Міністрів України.
Водночас, закріплення розмірів грошової допомоги на законодавчому рівні за своєю юридичною силою та ієрархічною підпорядкованістю нормативно-правових актів є ознакою високого рівня досягнутих соціальних гарантій у цій сфері.
Відтак, скасування визначення розміру спірної допомоги на рівні закону та делегування повноважень з його визначення Кабінету Міністрів України також не може вважатись рівноцінною заміною раніше встановлених пільг в розумінні статті 2 Закону №3551-XII і свідчить також про звуження змісту та обсягу існуючих соціальних прав та невідповідність з цих підстав положень Закону №2983-IX статті 22 Конституції України.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, враховуючи висновки викладені Верховним Судом у рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23, вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Обраний спосіб захисту порушеного права позивача є достатнім та належним для його ефективного відновлення.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи у меншому розмірі, ніж сім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.