Справа № 500/5970/24
08 листопада 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди:
з 16.04.1991 по 01.06.1991, з 01.08.1991 по 16.04.1992, з 15.10.1992 по 16.04.1993 - роботу в Пробіжнянській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі,
з грудня 1987 року по грудень 1990 року - роботу в ТзОВ “Надзбруччя», колгоспі “Ленінським шляхом», колгоспі “Надзбруччя»,
з травня 1992 року по березень 2000 року - роботу в ТзОВ “Сидорівське», колгоспі “Прогрес», селянській спілці “Прогрес»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.07.2024.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся 30.07.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 06.08.2024 №192550009374 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи в Пробіжнянській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі, оскільки у трудовій книжці при прийняті на роботу відсутні назва організації, чим порушено вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників; періоди роботи в ТзОВ «Надзбруччя», колгоспах «Ленінським шляхом» та «Надзбруччя», в ТзОВ «Сидорівське», колгоспі «Прогрес», селянській спілці «Прогрес» не зараховані, бо відомості про цей період (вказані у довідках, трудовій книжці колгоспника) містять прізвище, ім'я, по батькові (далі - ПІБ) “ ОСОБА_2 », що суперечить паспортним даним “ ОСОБА_1 ».
Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та стверджує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, заповнення трудової книжки. При цьому вважає, що надав усі необхідні документи, що підтверджують його трудову діяльність, а відповідачем протиправно позбавлено його права на соціальний захист.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У строк, встановлений судом, надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглядалася ГУ ПФУ в Полтавській області. Рішенням відповідача від 06.08.2024 №192550009374 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
Відповідно до наданих до заяви документів про стаж, до страхового стажу не зараховано: записи трудової книжки з 16.04.1991 по 01.06.1991, з 01.08.1991 по 16.04.1992, з 15.10.1992 по 16.04.1993, оскільки при прийнятті на роботу відсутні назви організацій, чим порушено вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників; трудову книжку колгоспника, оскільки прізвище, ім'я, по батькові власника документу « ОСОБА_2 » суперечить паспортним даним « ОСОБА_1 »; роботу в колгоспі згідно уточнюючої архівної довідки від 17.07.2024 №376 з грудня 1987 року по грудень 1990 року, оскільки довідка видана « ОСОБА_2 » (скорочена форма ПІБ), що суперечить паспортним даним; роботу в колгоспі згідно уточнюючої архівної довідки від 17.07.2024 №377 з травня 1992 року по березень 2000 року, оскільки довідка видана « ОСОБА_2 », що суперечить паспортним даним. Загальний страховий стаж заявника складає 13 років 05 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
Відповідач з посиланням на пенсійне законодавство та порядок ведення трудових книжок вважає, що прийняв правомірно рішення, відтак просить відмовити у задоволенні позову (а.с.44-46)
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 61 року, 30.07.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні (а.с.56-57).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого від 06.08.2024 №192550009374 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.75).
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 13 років 05 місяців 22 дні, що додатково підтверджується розрахунком стажу (а.с.74).
За змістом оскаржуваного рішення за доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
записи трудової книжки з 16.04.1991 по 01.06.1991, з 01.08.1991 по 16.04.1992, з 15.10.1992 по 16.04.1993, оскільки при прийнятті на роботу відсутні назви організацій, чим порушено вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників;
трудову книжку колгоспника, оскільки прізвище, ім'я, по батькові власника документу « ОСОБА_2 » суперечить паспортним даним « ОСОБА_1 »;
роботу в колгоспі згідно уточнюючої архівної довідки від 17.07.2024 №376 з грудня 1987 року по грудень 1990 року, оскільки довідка видана «Карпук Зеновію» (скорочена форма ПІБ), що суперечить паспортним даним;
роботу в колгоспі згідно уточнюючої архівної довідки від 17.07.2024 №377 з травня 1992 року по березень 2000 року, оскільки довідка видана « ОСОБА_2 », що суперечить паспортним даним « ОСОБА_1 » (а.с.10, 75).
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку, видану ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , дата заповнення 12.09.1983, яка містить такі записи щодо спірних періодів:
Пробіжнянська середня школа,
запис №8, 15.10.1990, прийнятий на роботу сезонним кочегаром котельні, підстава: наказ №12 від 23.10.1990,
запис №9, 16.04.1991, звільнений з роботи у зв'язку з закінченням сезону, підстава: наказ №88-а від 15.04.1991,
запис про звільнення засвідчений підписом директора школи та скріплений печаткою.
Цей період роботи не є спірним. Відповідачем заперечується наступні записи трудової книжки, які не містять заголовку організації, де працював позивач. Проте такі наступні записи, з огляду на їх засвідчення тим самим директором школи та скріпленням печаткою тієї ж школи, стосуються трудової діяльності саме в Пробіжнянській середній школі, а саме:
запис №10, 16.04.1991, призначений на посаду робітника по обслуговуванню, поточному ремонту будівель, споруд і обладнання, тимчасово на час хвороби основного працівника, підстава: наказ №30 від 16.04.1991,
запис №11, 01.06.1991, звільнений з посади робітника по обслуговуванню, поточному ремонту будівель, споруд і обладнання за власним бажанням, підстава: наказ №48-а від 03.06.1991,
запис №12, 01.08.1991, призначений на посаду робітника по обслуговуванню і поточному ремонту будівель, споруд і обладнання, підстава: наказ №64 від 03.08.1991,
запис №13, 01.11.1991, переведений на посаду сезонного кочегара котельні, підстава: наказ №114 від 31.10.1991,
запис №14, 16.04.1992, звільнений з роботи в зв'язку із закінченням сезону, підстава: наказ №18 від 15.04.1992,
запис №15, 15.10.1992, прийнятий на посаду кочегара котельні, підстава: наказ №105 від 15.10.1992,
запис №16, 16.04.1993, звільнений з роботи в зв'язку із закінченням сезону, підстава: наказ №37 від 15.04.1993.
Кожен з записів про звільнення, як вже зазначав суд, засвідчений підписом директора школи та скріплені печаткою Пробіжнянської середньої школи (а.с.11-12, 66-70).
Додатково вказані періоди роботи підтверджуються копіями наказів про призначення на роботу та звільнення з роботи (а.с.17, 19-25). Разом з тим, такі накази не подавалися разом з заявою про призначення пенсії, про що свідчить перелік документів, вказаний у розписці-повідомленні (а.с.56-57).
Наведені вище періоди роботи з 16.04.1991 по 01.06.1991, з 01.08.1991 по 16.04.1992, з 15.10.1992 по 16.04.1993 відповідач не враховує до страхового стажу, бо при прийнятті на роботу у трудовій книжці відсутні назви організацій.
Суд уже зазначав, що враховуючи попередню роботу в цій же Пробіжнянській середній школі, наявність відтиску печатки організації на підписі уповноваженої особи при звільненні по закінченні строкових трудових договорів, відповідач мав достатньо відомостей про організацію, де працював позивач.
Крім того, на момент внесення у трудову книжку позивача записів про прийняття на роботу та звільнення (1991) була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), яка діяла до 29.07.1993, відповідно до якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1 Інструкції №162).
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін., виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Аналогічні вимоги передбачені також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
А порядок заповнення трудової крижки наведений в абзацах першому-третьому пункту 2.14 Інструкції №162, які вказують, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Пунктом 8.1. Інструкції № 162 було встановлено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (далі - Постанова № 656).
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене відсутність у трудовій книжці назви організації перед прийняттям позивача на роботу, при наявності відтиску печатки організації у записі про звільнення, що дає достатньо інформації про місце роботи особи, не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Інших недоліків цієї трудової книжки, зокрема, в частині неправильних чи неточних записів про вказаний період роботи ГУ ПФУ в Полтавській області при розгляді заяви позивача не встановлено та у рішенні не зазначено. Крім того, як вже зауважував суд, запис стосовно назви організації “Пробіжнянська середня школа» був зазначений при першому прийнятті на роботу в цю школу, а далі відбувалися записи в хронологічному порядку стосовно трудової діяльності в цій же організації. Відтак, суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що містить відомості про стаж позивача.
Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до його страхового стажу періодів трудової діяльності, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними. Тож періоди роботи позивача з 16.04.1991 по 01.06.1991, з 01.08.1991 по 16.04.1992, з 15.10.1992 по 16.04.1993 в Пробіжнянській середній школі (в подальшому перейменована на Пробіжнянську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу, а.с.63) підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Щодо періодів роботи в колгоспі з грудня 1987 по грудень 1990 року та з травня 1992 по березень 2000 року, то на його підтвердження позивачем надано трудову книжку колгоспника №20 видану « ОСОБА_2 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також архівні довідки №377 та №376, видані 17.07.2024 трудовим архівом Гусятинської селищної ради, про трудову діяльність « ОСОБА_3 » у колгоспах «Ленінським шляхом», “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », село Суходіл Гусятинського району та про трудову діяльність « ОСОБА_2 » у колгоспі “Прогрес», селянській спілці «Прогрес», ТзОВ «Сидорівське», село Сидорів Гусятинського району (а.с.14-15).
У трудовій книжці колгоспника містяться відомості стосовно роботи у колгоспі «Прогрес», ТзОВ «Сидорівське» у період з 1992 року по 2000 роки з відомостями про трудову участь в громадському господарстві, встановлений мінімум трудоднів та про виконання встановленого мінімуму трудової участі за рік, заробітну плату (а.с.13, 71-72). Додатково ці відомості підтверджуються архівною довідкою №377, виданою 17.07.2024 трудовим архівом Гусятинської селищної ради.
Про трудову діяльність у колгоспах «Ленінським шляхом», “Надзбруччя» відомості містяться в архівній довідці №376, виданій 17.07.2024 трудовим архівом Гусятинської селищної ради.
Трудова книжка колгоспника та архівні довідки, надані відповідачу на підтвердження стажу роботи в колгоспі, місять розбіжності в написанні даних позивача, а саме трудова книжка колгоспника та довідка №377 від 17.07.2024 видана « ОСОБА_2 », а в довідці №376 від 17.07.2024, крім невідповідності правильності паспортним даним імені також зазначена скорочена форма ПІБ « ОСОБА_2 » (без по батькові).
Суд зазначає, що відомості зазначені на титульній сторінці трудової книжки колгоспника позивача щодо дати народження відповідають даним ОСОБА_1 , які зазначені у паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданому 17.03.1999 Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області (а.с.6). Щодо некоректного написання імені позивача та по батькові, то такі недоліки з урахуванням зроблених вище судом висновків, ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 .
Також суд враховує, що Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити, що за змістом пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Отже, неналежне заповнення відомостей про колгоспника у трудовій книжці, а також допущення неправильного чи неповного написання відомостей про прізвище, ім'я та по батькові працівника/колгоспника у документи первинного обліку господарства (підприємства) про стаж та заробітну плату працівника не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права, бо покладається саме на власника підприємства або уповноважений ним орган/особу.
Відтак періоди трудової діяльності позивача з грудня 1987 року по грудень 1990 року у колгоспі “Ленінським шляхом», колгоспі “Надзбруччя», ТзОВ “Надзбруччя» та з травня 1992 року по березень 2000 року у колгоспі “Прогрес», селянській спілці “Прогрес», ТзОВ “Сидорівське» підлягають зарахуванню до страхового стажу з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 30.07.2024, то суд зазначає таке.
За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 60 років 20.01.2023, тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж ОСОБА_1 складає 13 років 05 місяців 2 дні (а.с.74), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.10).
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 30 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 30.07.2024 про призначення пенсії за віком. Позовна вимога підлягає задоволенню частково.
При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.
Щодо дати, з якої позивачу могла б бути призначена пенсія за віком, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У спірних правовідносинах позивач набуде право на пенсію з дати звернення, тобто з 30.07.2024.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком. Разом з тим, у цьому випадку права позивача порушенні не діями, а рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 06.08.2024 №192550009374, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а тому належний спосіб захисту порушених прав має стосуватися саме визнання протиправним та скасування цього рішення.
З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області, від 06.08.2024 №192550009374 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2024 про призначення з 30.07.2024 пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу трудову діяльність з 16.04.1991 по 01.06.1991, з 01.08.1991 по 16.04.1992, з 15.10.1992 по 16.04.1993 в Пробіжнянській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі, з грудня 1987 року по грудень 1990 року у колгоспі “Ленінським шляхом», колгоспі “Надзбруччя», ТзОВ “Надзбруччя», з травня 1992 року по березень 2000 року у колгоспі “Прогрес», селянській спілці “Прогрес», ТзОВ “Сидорівське».
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Полтавській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 02.10.2024 (а.с.36).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.08.2024 №192550009374 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2024 про призначення з 30.07.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу такі періоди трудової діяльності:
з 16.04.1991 по 01.06.1991, з 01.08.1991 по 16.04.1992, з 15.10.1992 по 16.04.1993 в Пробіжнянській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі,
з грудня 1987 року по грудень 1990 року у колгоспі “Ленінським шляхом», колгоспі “Надзбруччя», ТзОВ “Надзбруччя»,
з травня 1992 року по березень 2000 року у колгоспі “Прогрес», селянській спілці “Прогрес», ТзОВ “Сидорівське».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вулиця Гоголя, 34, місто Полтава, 36000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13967927).
Повний текст рішення складено та підписано 08 листопада 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.