Справа № 500/5274/24
08 листопада 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Нюня Олександр Ігорович, звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправною відмову командира Військової частини НОМЕР_1 в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 16 липня 2024 року та видачі наказу про звільнення його з військової служби згідно з абзацом 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок i військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з утриманням військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю II групи;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами згідно з абзацом 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок i військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з утриманням військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю II групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у заявах по суті справи вказує, що проходить військову службу за мобілізацією в період дії воєнного стану у військовій частині НОМЕР_1 . 16.07.2024 подав рапорт на звільнення командиру військової частини НОМЕР_1 за сімейними обставинами у зв'язку із утриманням повнолітньої дочки, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, до якого додав всі підтверджуючі документи. Однак, відповідач листом від 21.08.2024 йому відмовив у задоволенні рапорту, у зв'язку з поданням його не по команді та не долученням оригіналів документів. Таку відмову вважає протиправною, оскільки подані з рапортом копії документів належним чином, повністю, вичерпно та однозначно підтверджують підставу для звільнення. Відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість чи заборону звернення із рапортом безпосередньо до командира в/ч НОМЕР_1 , який є єдиною посадовою особою уповноваженою на прийняття такого рішення та розгляду рапорту. У відповіді на відзив додатково вказав, що чальник в/ч НОМЕР_1 є його єдиним, прямим та безпосереднім керівником, оскільки позивач виведений поза штат та знятий з усіх видів забезпечення.
З урахуванням викладеного просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позовну заяву вказує, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Рапорт про звільнення подано одразу командирові військової частини НОМЕР_1 , а не прямому командиру згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що свідчить про порушення вимог п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008. Крім того, в порушення Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, до рапорту позивачем не надані оригінали документів, що підтверджують підстави звільнення. З огляду на це вважає, що відмовляючи позивачу у задоволенні рапорту про звільнення його з військової служби відповідач діяв правомірно, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 03.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 02.09.2024 відповідач отримав 03.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
Ухвалою суду від 20.09.2024 повернуто позивачу заяву про уточнення позовних вимог з підстав недотримання вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 20.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів з підстав недотримання вимог статті 80 КАС України, оскільки ним не зазначено які заходи він вжив для того, щоб самостійно отримати у відповідача відповідні докази та не наведено обґрунтувань, що у нього така можливість відсутня чи відповідач йому відмовив у наданні запитуваних документів.
Ухвалою суду від 24.09.2024 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову та встановлено відповідачу строк для подання пояснень з приводу змінених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з частиною першою статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи, що сторонами у заявах по суті справи (позивачем у позові, а відповідачем у відзиві) визнається обставина проходження позивачем військової служби за мобілізацією в період дії воєнного стану у військовій частині НОМЕР_1 , суд вважає цю обставину встановленою.
З аналогічних підстав суд вважає встановленою обставиною подання позивачем рапорту про звільнення безпосередньо командиру військової частини НОМЕР_1 .
Як слідує з матеріалів справи рапорт про звільнення з військової служби позивач до військової частини НОМЕР_1 направив 16.07.2024 засобами поштового зв'язку з м.Тернополя, що підтверджується фіскальним чеком ПН 215600426655 (а. справи 21).
Із наданої відповідачем копії рапорту позивача від 16.07.2024 встановлено, що він просив командира військової частини НОМЕР_1 звільнити його з військової служби відповідно до абзацу 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із утриманням військовослужбовцем повнолітньої дитини з інвалідністю І чи II групи, а саме його дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства довічно, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 439770 від 24.02.2022р. та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а. справи 21).
В тексті рапорту зазначено, що претензій до командування військової частини НОМЕР_1 позивач не має. На військово-лікарську комісію просить його не направляти. Проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю не бажає. Просить направити його на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України повідомив, що має оригінали вказаних у рапорті документів та може пред'явити їх за необхідності.
До рапорту долучено: копію військового квитка ОСОБА_1 ; копії паспортів громадян України та РНОКПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копії довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 439770 від 24.02.2022р. та пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копії Висновків ЛКК № 080-4/о від 08.08.2023; копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 23.01.2017 справа №598/1496/16-ц, свідоцтва про зміну імені (прізвища) НОМЕР_4 ; копію Довідки Збаразької міської ради від 30.11.2022 №09/8-886 та Акту №09/8-485 від 11.08.2023 (а. справи 36-46 зворот).
Командиром військової частини листом від 21.08.2024 №16500 відмовлено позивачу у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби, оскільки рапорт подано не по команді та не долучено оригінали документів, по підтверджують підстави звільнення (а. справи 22).
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі є відмова відповідача, яка оформлена листом від 21.08.2024 №16500, щодо звільнення позивача з військової служби згідно з абзацом 8 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок i військову службу", у зв'язку із утриманням повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю II групи.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і до сьогодні.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач 16.07.2024 засобами поштового зв'язку звернувся з письмовим рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення його з військової служби відповідно до абзацу 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із перебуванням на його утриманні повнолітньої дитини з інвалідністю ІІ групи.
Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.
Разом з тим, оскільки відповідач стверджує що, рапорт подано не по команді та без надання оригіналів документів, спірним у цій справі є питання, чи дотримано позивачем порядок подання рапорту про звільнення з військової служби, з огляду на що, суд зазначає таке.
Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. (далі - Інструкція).
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п.14.10 Інструкції).
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п.14.10 Інструкції (в редакції до 02.10.2024) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. N 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту.
При цьому, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Отже, військовослужбовець, подаючи рапорт про звільнення з військової служби, має обов'язок подати/направити такий рапорт у спосіб, у порядку та з дотриманням вищенаведеного чинного законодавства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач доводив право подання рапорту про звільнення безпосередньо командиру військової частини.
У подальшому, у відповіді на відзив вказував на те, що у зв'язку із виведенням позивача поза штат його безпосереднім командиром є командир військової частини НОМЕР_1 , а тому він вважає, що рапорт подано «по команді».
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження обставин виведення позивача у розпорядження (поза штат) до відповіді на відзив чи позовної заяви не додано, як і не наведено обґрунтувань неможливості їх здобуття, в тому числі через відмову відповідача у їх наданні.
Натомість, судом встановлено, що рапорт подано засобами поштового зв'язку командиру військової частини НОМЕР_1 . Із змісту рапорту слідує, що у ньому відсутні відмітки безпосередніх командирів позивача з відповідним клопотанням, чи вказівки на його не прийняття чи не розгляд, або ж що у позивача відсутні такі командири, втому числі і через виведення його у розпорядження (поза штат).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рапорт подано не «по команді», що у свою чергу унеможливлює його розгляд за встановленою процедурою.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення з рапортом про звільнення з військової служби за встановленим Положення №1153/2008 порядком.
При цьому суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що відповідач не обґрунтував неможливість чи заборону звернення з рапортом про звільнення безпосередньо до командира військової частини, оскільки, як суд уже вище зазначав, розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою. Крім того, в силу положень Дисциплінарного статуту ЗСУ дотримання військовослужбовцем порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством, є складовою військової дисципліни.
Однак, суд вважає безпідставними доводами представника відповідача щодо не надання позивачем оригіналів документів, оскільки п.14.10 Інструкції, в редакції до 02.10.2024, передбачав наявність у військовослужбовця оригіналів документів, а не обов'язок їх долучення до рапорту про звільнення з військової служби. Як слідує із змісту рапорту позивача, він зазначає про наявність у нього оригіналів документів на готовність їх за необхідності пред'явити.
Разом з тим, оскільки позивач не дотримався встановленого Пунктом 233 Положення №1153/2008 порядку подання рапорту, суд приходить до переконання, що відмова відповідача з цих підстав не була протиправною, а право на звільнення з військової служби не порушено.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.