Справа № 500/5529/24
11 листопада 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 27.06.1978, згідно свідоцтва №794137 від 27.06.1978 року; періоду роботи з 16.05.1977 по 15.09.1977, згідно трудової книжки б/н, заповнену 20.05.1977; періоду роботи з 04.05.1982 по 01.05.1985, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1977 по 27.06.1978, згідно свідоцтва №794137 від 27.06.1978; період роботи з 16.05.1977 по 15.09.1977, згідно трудової книжки б/н, заповнену 20.05.1977; період роботи з 04.05.1982 по 01.05.1985 в Хмельницькому ПТП МС 12864, згідно запису в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в березні 2024 року позивач звернулася із письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обчислення страхового стажу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.03.2024 відмовило у перерахунку пенсії та повідомило позивачку про те, що при обчисленні її страхового стажу не взято до уваги свідоцтво про навчання від 27 червня 1978 року №794137 та записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25 серпня 1980 року; записи трудової книжки від 20 травня 1977 року б/н, оскільки вказані документи не відповідають паспортним даним. Також до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 16 травня 1977 року по 15 вересня 1977 року, згідно довідки від 03.06.2019 №01-942/01-12, оскільки в ній зазначено по батькові " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
Ухвалою судді від 17.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
04.10.2024 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що при обчисленні страхового стажу не може бути взято до уваги свідоцтво про навчання від 27.06.1987 №794137, записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1980 (по батькові вказано " ОСОБА_4 "), записи трудової книжки від 20.05.1977 б/н (по батькові - " ОСОБА_5 "), оскільки зазначене не відповідає паспортним даним " ОСОБА_6 ".
Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.05.1977 по 15.09.1977 згідно довідки від 03.06.2019 №01-942/01-12, оскільки в ній зазначено по батькові " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
09.10.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що період навчання позивача з вересня 1977 року по червень 1978 року в Тернопільській обласній рахунково-бухгалтерській школі УПК ЦСУ УРСР, згідно свідоцтва №794137 від 27 червня 1978 року виданого ОСОБА_7 (дівоче прізвище) ОСОБА_8 , підтверджується архівною довідкою виданою Тернопільською міською радою від 10 травня 2024 року №320/26-63. В довідці міститься інформація про те, що у документах архівного фонду "Тернопільської обласної рахунково-бухгалтерської школи УПК ЦСУ УРСР в книгах наказів з основної діяльності та протоколах засідання кваліфікаційної комісії випуску учнів Тернопільської обласної рахунково-бухгалтерської школи УПК ЦСУ УРСР ОСОБА_9 зарахована в групу № НОМЕР_2 підготовки бухгалтерів сільськогосподарського обліку з 01 вересня 1977 року (наказ №29 параграф 2 п.30 від 01 вересня 1977), та закінчила навчання згідно з протоколом засідання кваліфікаційної комісії №12 від 27 червня 1978 п.30 (протокол №12 засідання кваліфікаційної комісії від 27 червня 1978 п.30) та наказу №15 параграф 1 п.30 від 28 червня 1978 року.
Вказано, що зміна дівочого прізвища позивача " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_10 " підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 17 листопада 1984 року, з якого слідує, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Забойки Тернопільського району Тернопільської області і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Почапинці Тернопільського району Тернопільської області уклали шлюб 17 листопада 1984 року та після шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_10 ". Також, паспортом громадянина серії НОМЕР_4 виданий Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області 23 квітня 1997 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці села Почапиці Тернопільського району Тернопільської області.
Зазначено, що спірний період роботи з 16.05.1977 по 15.09.1977 підтверджений наказом по управлінні сільського господарства Тернопільського райвиконкому №37-к від 16.05.1977 про тимчасове прийняття ОСОБА_9 , на посаду секретар - друкарки управління сільського господарства Тернопільського райвиконкому з 16.05.1977 та наказом по управлінні сільського господарства Тернопільського райвиконкому №102-к від 13.03.1977 про звільнення ОСОБА_9 з займаної посади секретар - друкарки управління сільського господарства Тернопільського райвиконкому з 15.09.1977. Однак, в наказі №37-к та в наказі №102-к не вірно вказано по батькові позивача " ОСОБА_2 " замість вірно " ОСОБА_3 ", згідно паспорта.
Вказано, що спірні періоди роботи позивача з 04.05.1982 по 01.05.1985 в Хмельницькому АТП МС 12864 не вдалося підтвердити документально, оскільки у виданій довідці Головного управління статистки у Хмельницькій області "14-22/Г-8-24/9-24 від 25.04.2024 повідомляється про те, що інформації трудових відносин (особових справ) Хмельницького ПАП НОМЕР_5 в них немає, тому надати довідку про підтвердження трудового стажу вони не можуть.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надіслало позивачці лист № 3200-2226/Г-02/8-1900/24 від 22.03.2024, яким повідомило позивача про відмову у перерахунку пенсії.
Крім того, у даному листі зазначило, що при обчисленні страхового стажу не може бути взято до уваги свідоцтво про навчання від 27.06.1987 №794137, записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1980 (по батькові вказано " ОСОБА_4 "), записи трудової книжки від 20.05.1977 б/н (по батькові - " ОСОБА_5 "), оскільки зазначене не відповідає паспортним даним " ОСОБА_6 ". Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.05.1977 по 15.09.1977 згідно довідки від 03.06.2019 №01-942/01-12, оскільки в ній зазначено по батькові " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом д) ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Як слідує із оскаржуваного рішення, відповідачем при обчисленні страхового стажу не взято до уваги свідоцтво про навчання від 27.06.1987 №794137, записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1980 (по батькові вказано " ОСОБА_4 "), записи трудової книжки від 20.05.1977 б/н (по батькові - " ОСОБА_5 "), оскільки зазначене не відповідає паспортним даним " ОСОБА_6 ". Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.05.1977 по 15.09.1977 згідно довідки від 03.06.2019 №01-942/01-12, оскільки в ній зазначено по батькові
" ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
Як встановлено судом, у зв'язку із вищевказаними розбіжностями (по батькові позивачки) у документах, позивач зверталася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту належності документів та зарахування до страхового стажу періоду роботи з 04.05.1982 по 01.05.1985 в Хмельницькому обласному АТП МС 12864, проте ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.06.2024 у справі №607/12153/24 відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено, що спір заявника з приводу наявності підстав для призначення пенсії за віком і встановлення необхідних для призначення пенсії юридичних фактів належить до юрисдикції адміністративного суду.
Так, згідно свідоцтва № НОМЕР_6 від 27 червня 1978 року позивач з вересня 1977 року по червень 1978 року навчалася в Тернопільській обласній рахунково-бухгалтерській школі УПК ЦСУ УРСР, проте її по батькові вказано " ОСОБА_4 ".
Поряд із цим суд зауважує, що наявність недоліків в оформленні свідоцтва (допущення помилки в по батькові позивача) не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання уповноваженою особою порядку заповнення диплому та не може нести негативні наслідки за окремі його недоліки, при цьому, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив.
Доказів на підтвердження недостовірності відомостей свідоцтва №794137 від 27 червня 1978 року матеріали справи не містять.
Також, як встановлено судом та не заперечується сторонами, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.08.1980 по батькові позивачки вказано " ОСОБА_4 ", у трудовій книжці позивачки від 20.05.1977 б/н по батькові вказано " ОСОБА_5 " та у довідці від 03.06.2019 №01-942/01-12 зазначено по батькові позивача " ОСОБА_2 ".
Щодо наведеного суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Крім цього, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки свідоцтва про навчання від 27.06.1987 №794137, трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1980, трудової книжки від 20.05.1977 б/н та довідки від 03.06.2019 №01-942/01-12, оскільки на переконання суду останні повинні бути взяті до уваги при обчисленні страхового стажу позивачки.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про противність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, враховуючи те, що при розрахунку страхового стажу позивача не бралися до уваги свідоцтво про навчання від 27.06.1987 №794137, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 25.08.1980, трудова книжка від 20.05.1977 б/н та довідка від 03.06.2019 №01-942/01-12, суд приходить до висновку, що з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії взявши до уваги свідоцтво про навчання від 27.06.1987 №794137, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25.08.1980, трудову книжку від 20.05.1977 б/н та довідку від 03.06.2019 №01-942/01-12 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Слід зазначити, що суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для зарахування чи не зарахування до страхового стажу позивачки періодів зазначених у свідоцтві про навчання від 27.06.1987 №794137, трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.08.1980, трудовій книжці від 20.05.1977 б/н та довідці від 03.06.2019 №01-942/01-12, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
А тому, прийняття судом рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1977 по 27.06.1978, згідно свідоцтва №794137 від 27.06.1978 року, періоду роботи з 16.05.1977 по 15.09.1977, згідно трудової книжки б/н, заповнену 20.05.1977, періоду роботи з 04.05.1982 по 01.05.1985, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 без перевірки наявності чи відсутності усіх для цього підстав є передчасним.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати противними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії взявши до уваги свідоцтво про навчання від 27.06.1987 №794137, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25.08.1980, трудову книжку від 20.05.1977 б/н та довідку від 03.06.2019 №01-942/01-12 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.