вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
12 листопада 2024 року Справа № 480/9737/24
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) відомостей про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з військового обліку на підставі п. 6 пп.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» відповідно до даних, що містяться в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) військово-облікові дані ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 .
Також представником позивача подано заяву про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, в якій просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Заява обгрунтовується тим, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 виключений з військового обліку та з 16.08.2023 року є невійськовозобов'язаним. Однак, оновлюючи дані через застосунок «Резерв+» заявником було виявлено, що в ньому невірно зазначена інформація щодо його перебування на військовому обліку, а саме відповідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку. У зв'язку з вказаними невідповідностями, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де отримав повістку на проходження ВЛК на 31.10.2024 року. Отже, оскільки на даний час, позивачу вручено повістку про проходження ВЛК, в разі придатності його до військової служби та подальшого призову, в його військово-обліковий документ будуть внесені відповідні відомості щодо перебування його на військовому обліку та придатності до військової служби. Однак, оскільки в позовній заяві ставляться питання про зобов'язання відповідача привести у відповідність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) військово- облікові дані ОСОБА_1 згідно тимчасового військового посвідчення № НОМЕР_2 , то в разі задоволення позову, виконання рішення буде неможливим, оскільки протягом розгляду справи у військово-обліковий документ можуть бути внесені зміни у зв'язку з призовом на військову службу позивача. При цьому представник позивача наголосив, що в даному випадку, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд, аналізуючи заяву позивача/представника позивача про забезпечення позову, доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23, від 11.12.2023 року по справі № 802/112/18-а, від 18 червня 2024 року по справі № ЗП/620/6/23, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Водночас Верховний Суд у постановах від 17.05.2022 у справі № 240/16158/21, від 14.02.2024 у справі № 600/3430/23-а, від 19.09.2024 у справі № 440/3038/24, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21 та інших справах, сформував сталу правову позицію щодо того, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
При цьому, необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що оскільки в позовній заяві ставляться питання про зобов'язання відповідача привести у відповідність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) військово-облікові дані ОСОБА_1 згідно тимчасового військового посвідчення № НОМЕР_2 , то в разі задоволення позову, виконання рішення буде неможливим, оскільки протягом розгляду справи у військово-обліковий документ можуть бути внесені зміни у зв'язку з призовом на військову службу позивача.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок № 560).
Відповідно до п. 1 Порядку № 560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
В свою чергу, згідно з приписами пунку 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно до п. 29 Порядку №560 у повістці зазначаються, зокрема, мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Суд зазначає, що повістка, на яку посилається заявник, є лише засобом оповіщення позивача для прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування для проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період, та не має обов'язкового наслідку залучення позивача до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
При цьому до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем (або іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки) на час звернення позивача до суду з цим позовом дій, щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (вручення позивачу повістки з відповідною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, в свою чергу мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений заявником, в цьому випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника заявника для забезпечення позову суд на даний час не вбачає.
Враховуючи зазначене, виходячи зі змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек