12 листопада 2024 р. Справа №480/10718/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Поліське Київської області, де проживала до 14.04.1993, тобто до відселення з зони відчуження. Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106, смт Поліське Київської області віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення. У зв'язку з цим вона є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. 16.08.2023 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". До заяви було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію, однак рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 25.08.2023 № 184050003170 їй відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю належного підтвердження періоду роботи (проживання) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що факт реєстрації та проживання, та факт зайнятості у зоні безумовного (обов'язкового) відселення підтверджується оригіналами відповідних письмових документів. У зв'язку з цим відмова призначити пенсію є протиправною та такою, що порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати їй з 16.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що необхідною умовою призначення позивачу пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є наявність документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. При цьому у наданих документах є розбіжність у періодах та адресах проживання/реєстрації в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що унеможливлює визначення права позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Крім того, за результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 03.09.1984 по 25.06.1986, оскільки цей період роботи належним чином не підтверджений. Вважає, що відмовивши позивачу в призначенні пенсії, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області - про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку йому копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в електронний кабінет, але у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Поліське Київської області, де проживала до 14.04.1993 - до відселення з зони відчуження. З 23 липня 1993 року по теперішній час її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7 на звороті, а.с.17-18,22).
24.06.1989 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , після шлюбу узяла прізвище ОСОБА_3 (а.с.16).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106, смт Поліське Київської області віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення. У зв'язку з цим позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.8).
16.08.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 25.08.2023 № 184050003170 позивачці відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю належного підтвердження періоду роботи (проживання) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення (а.с.9-11).
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачці пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі - Закон).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
При цьому на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, пенсійний вік зменшується на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Відповідно до примітки до абзацу четвертого пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Отже, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсі за віком зі зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна зайнятість у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період дає особі право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не може перевищувати 9 років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Матеріалами справи підтверджується, що факт зайнятості позивача у період з 1986 року по 1993 рік (27.07.1993 звільнена з Поліського комбінату комунальних підприємств) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення підтверджується даними трудової книжки, архівними довідками Комунальної установи Поліської районної ради Поліський районний трудовий архів від 23.08.2019 № 148 та від 14.08.2023 № 194, архівною довідкою Архівного відділу Вишгородської районної військової адміністрації від 31.07.2023 № 05-07/382 (а.с.12-15,19,20,21).
Отже, позивач набула право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
На час звернення до відповідача за призначенням пенсії вік заявниці становить 54 роки 03 місяці 14 днів.
54 роки позивачці виповнилося 02 травня 2023 року.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на 7 років.
На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком як особі, яка постійно проживала чи постійно працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, її страховий стаж становив 36 років 00 місяців 16 днів.
Отже, беручи до уваги, що на час звернення до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком як особі, яка пропрацювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення (16.08.2023) позивачці було більше, ніж 54 роки, та враховуючи зменшення її пенсійного віку на 7 років та наявність страхового стажу понад 15 років, позивач набула право на призначення та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, період роботи позивача у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, підтверджений належними та допустимими доказами, що, у свою чергу доводить протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні їй такого виду пенсії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, відмовивши позивачці у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, не дотримався вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплатити з 16.08.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
У свою чергу, що стосується вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплачувати надалі пенсію з 16.08.2023, суд зазначає, що суд не вирішує вимоги на майбутнє. Суд вирішує спори щодо вже порушених прав, тому така вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 1073,60 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.24).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області від 25 серпня 2023 року № 184050003170 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 16.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах