11 листопада 2024 року Справа № 480/6277/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Бондаря С.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6277/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.06.2024 №184250011644 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 21 травня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона 19.06.2024 звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.06.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком, з посиланням на п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 50 років. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
ГУ ПФУ в Харківській області не надало відзиву на позовну заяву без поважних причин.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.06.2024 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.06.2024 №184250011644 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку - 50 років. При цьому, в рішенні зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 29 років 09 місяців 17 днів; пільговий стаж за Списком № 1 становить 8 років 10 місяців 24 дні.
Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Пунктами 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 (далі - Рішенням № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
У той же час, пунктом 1 частини другої статті 114 розділу XIVІ Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.08.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років у жінок і не менше 20 років страхового стажу, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням викладеного, у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла віку 45 років, її загальний страховий стаж складає 29 років 09 місяців 17 днів; пільговий стаж за Списком № 1 становить 8 років 10 місяців 24 дні.
Суд звертає увагу на те, що пільговий стаж позивача розпочався до 01.04.2015, у зв'язку з чим на позивача розповсюджується положення Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 (п. 3 резолютивної частини).
Відтак, ОСОБА_1 має право на пільгову пенсію відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII.
Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на п. 1 ч. 2 статтю 114 Закону № 1058-IV є безпідставним, оскільки при вирішені питання призначення пенсії позивачу застосуванню підлягає пункт "а" статті 13 Закону № 1788-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
З огляду на викладене, рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 27.06.2024 №184250011644 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати таке рішення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №1) відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
У спірних правовідносинах, за наявності встановлення факту досягнення особою трьох визначених пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 умов (вік, загальний і спеціальний стаж) орган пенсійного фонду зобов'язаний прийняти рішення про призначення такій особі пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, в даному випадку, чинне законодавство не передбачає іншого варіанту поведінки відповідача, крім призначення пенсії.
Щодо позовних вимог призначити позивачу пенсію з 21.05.2024, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вбачається з копії паспорта позивачки, 45 років вона досягла 20.05.2024, а з заявою про призначення пенсії звернулася до пенсійного органу 19.06.2024.
Таким чином, оскільки позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у межах встановленого ст. 45 Закону №1058-VI тримісячного строку після досягнення пенсійного віку, тому пенсію їй має бути призначено з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 21.05.2024.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 19.06.2024.
У зв'язку із задоволенням позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, сплачених за чеком від 10.07.2024.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 27.06.2024 №184250011644.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 21 травня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар