14 листопада 2024 року м. Рівне №460/10658/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.05.2024 № 172850026006, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 08.05.2024 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період роботи з 21.02.2018 по 14.03.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після виходу на пенсію звернулася із заявою до пенсійного органу про отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії згідно з пунктом 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем було відмовлено у виплаті вказаної допомоги. Позивач вважає, що має право на отримання одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком та відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Вказує, що доданими до заяви документами належним чином підтверджено, що в період з 21.02.2018 по 14.03.2024 вона працювала на посадах, робота на яких дає їй право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а як наслідок і набула право отримання одноразової грошової допомоги. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позов.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначає, що робота на 0,5 чи 0,25 ставки зараховується в стаж для призначення пенсії при умові, що це є основна робота. Зарахування до спеціального стажу періодів роботи за сумісництвом не передбачено. При розгляді наданих документів для перерахунку пенсії, встановлено що в довідці № 214 від 14.03.2024 виданій Комунальним некомерційним підприємством «Пологовий будинок» Рівненської міської ради, зазначено, що гр. ОСОБА_1 працює на 0,5 ставки посади лікаря-офтальмолога (за зовнішнім сумісництвом). Отже, відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи вище зазначене, ОСОБА_1 правомірно відмовлено у перерахунку пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою від 08.05.2024, в якій просила нарахувати та виплатити їй грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.05.2024 №13864/03-16 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. На обґрунтування рішення відповідач зазначив, що робота на 0,5 чи 0,25 ставки зараховується в стаж для призначення пенсії при умові, що це є основна робота. Зарахування до спеціального стажу періодів роботи за сумісництвом не передбачено. При розгляді наданих документів для перерахунку пенсії, встановлено що в довідці № 214 від 14.03.2024 виданій Комунальним некомерційним підприємством «Пологовий будинок» Рівненської міської ради, зазначено, що гр. ОСОБА_1 працює на 0,5 ставки посади лікаря-офтальмолога (за зовнішнім сумісництвом). Враховуючи викладене, відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в перерахунку пенсії відмовлено.
Вважаючи відмову у виплаті грошової допомоги протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV), відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень якого, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1788-XII), закріплено перелік окремих категорій працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, до яких віднесено працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців (пункт "е").
За правилами статті 2 Закону №1788-XII пенсія за вислугу років відноситься до трудових пенсій.
Статтею 3 Закону №1788-XII передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до положень статті 52 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Відповідно до записів трудової книжки позивача, яка в силу приписів статті 48 Кодексу законів про працю України та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є основним документом, що підтверджує, стаж роботи, позивач працювала на наступних посадах:
запис №3 від 01.08.1987 зарахована для проходження інтернатури по терапії в Рівненській міській лікарні;
запис №4 від 02.11.21987 переведена в обласну лікарню для проходження інтернатури;
запис №5 від 02.11.1987 прийнята на посаду лікаря-інтерна для подальшого проходження інтернатури по офтальмології в Рівненську обласну лікарню;
запис №6 від 28.07.1988 звільнена з займаної посади у зв'язку з закінченням строку інтернатури;
запис №7 від 01.08.1988 прийнята на посаду лікаря окуліста Рівненської міської лікарні (на 0,5 ставки лікаря окуліста у міську лікарню м. Рівне та на 0,5 ставки лікаря-офтальмолога кабінету водійської комісії);
запис №8 від 01.03.1994 призначена на посаду зав. Офтальмологічним відділенням поліклініки №1 Рівненської міськлікарні;
запис №9 від 04.01.1997 переведена на посаду лікаря-офтальмолога поліклініки №1 в зв'язку зі змінами в штатному розписі;
запис №10 від 01.03.2008 дозволено працювати на 1 ст. постійно: 0,5 ст. лікарем офтальмологом поліклініки №1 та 0,5 ст. лікарем-офтальмологом офтальмологічного відділення;
запис №11 від 28.08.2018 центральну міську лікарню м. Рівне з 28.08.2018 реорганізовано шляхом перетворення та перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство “Центральна міс ка лікарня» Рівненської міської ради;
запис 12 від 28.08.2018 назву структурного підрозділу поліклініка №1 перейменовано на поліклініка;
запис №13 від 01.10.2020 звільнено із займаної посади за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України;
запис №14 від 02.10.2020 прийнята на посаду лікаря офтальмолога до ФОП ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів,
особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з довідкою №83 від 11.03.2024 Комунального підприємства “Рівненська обласна клінічна лікарня імені Семенюка» Рівненської обласної ради ОСОБА_1 з 02.11.1987 прийнята на посаду лікаря-інтерна для проходження однорічної інтернатури зі спеціальністю “Офтальмологія»; з 28.07.1988 звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням терміну проходження інтернатури.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства “Рівненська міська лікарня» Рівненської міської ради №99/2-26 від 13.03.2024 ОСОБА_1 з 02.11.1987 переведена в обласну лікарню для проходження інтернатури;
з 01.08.1988 прийнята на посаду лікаря - офтальмолога на 0,5 ставки лікаря окуліста у міську лікарню м. Рівне та на 0,5 ставки лікаря-офтальмолога кабінету водійської комісії;
з 01.03.1994 призначена на посаду зав. офтальмологічним відділенням поліклініки №1 Рівненської міськлікарні;
з 04.01.1997 переведена на посаду лікаря-офтальмолога поліклініки №1 в зв'язку зі змінами в штатному розписі;
з 01.03.2008 дозволено працювати на 1 ст. постійно: 0,5 ст. лікарем офтальмологом поліклініки №1 та 0,5 ст. лікарем-офтальмологом офтальмологічного відділення;
з 01.10.2020 звільнено із займаної посади за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України.
Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства “Пологовий будинок» Рівненської міської ради №214 від 14.03.2024 ОСОБА_1 з 10.05.2006 по 08.06.2006 працювала в Пологовому будинку №2 на 0,5 ставки посади лікаря-офтальмолога (за зовнішнім сумісництвом);
з 28.09.2009 по 11.10.2009 працювала в Пологовому будинку №2 на 0,5 ставки посади лікаря-офтальмолога (за зовнішнім сумісництвом);
з 21.02.2018 по теперішні час (14.03.2024) працює в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок» Рівненської міської ради працювала в Пологовому будинку №2 на 0,5 ставки посади лікаря-офтальмолога (за зовнішнім сумісництвом).
Зі змісту оскаржуваного рішення та відзиву на позовну заяву судом встановлено, що підставою для невиплати грошової допомоги позивачу визначено те, що зарахування до спеціального стажу періодів роботи за сумісництвом не передбачено, а в довідці № 214 від 14.03.2024 виданій Комунальним некомерційним підприємством «Пологовий будинок» Рівненської міської ради, зазначено, що гр. ОСОБА_1 працює на 0,5 ставки посади лікаря-офтальмолога (за зовнішнім сумісництвом), а тому призначити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV немає можливості.
Вказані аргументи пенсійного органу, на переконання суду, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до таких віднесено, зокрема, лікарняні заклади - посади: лікарі.
В примітках до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналізуючи наведені норми законодавства Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 (справа №462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Суд зауважує, що чинне законодавство не містять жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров'я за сумісництвом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 456/1310/17, від 17.06.2020 у справі 357/11458/17, від 21.10.2019 у справі №295/8391/15-а.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період роботи позивача за сумісництвом зазначений в довідці №214 від 14.03.2024 входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років, а відтак відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу зазначенні періоди.
Враховуючи викладене рішення від 16.05.2024 №13864/03-16, яким відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки судом встановлена протиправність незарахування відповідачем до спеціального стажу позивача періодів роботи зазначених в довідці від 14.03.2024 №214, наслідком встановлення такої протиправності є зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача зазначені періоди роботи.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.05.2024, з врахуванням висновків суду.
Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
За наведеного у сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.05.2024 №13864/03-16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2024 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період роботи з 21.02.2018 по 14.03.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16,м. Київ,04053. ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368)
Повний текст рішення складений 14.11.2024.
Суддя Олег ГРЕСЬКО