Рішення від 11.11.2024 по справі 460/9455/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Рівне №460/9455/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 щодо не здійснення за заявою від 03.05.2024 нарахування та виплати ОСОБА_1 за останньою штатною посадою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31.07.2017 по 05.09.2017 у відповідності до норм частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889, з урахуванням правових висновків, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17;

зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за останньою штатною посадою щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 31.07.2017 по 05.09.2017 у відповідності до норм частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889, з урахуванням правових висновків, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17, та раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови відповіддю від 27.05.2024 за №39/794 на заяву від 03.05.2024 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за останньою штатною посадою, щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31.07.2017 по 05.09.2017 у відповідності до норм частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889, з урахуванням правових висновків, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17;

зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за останньою штатною посадою щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 31.07.2017 по 05.09.2017 у відповідності до норм частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889, з урахуванням правових висновків, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17, та раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся 03.05.2024 із заявами до відповідачів, у яких просив нарахувати та виплати йому щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), та постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 за період з 31.07.2017 по 05.09.2017 з урахуванням правових висновків, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17 з дотриманням норм ст.3, ст.8, ст.19, ст.22, ст.55 Конституції України. Наголосив, що згідно усіх нормативно - правових актів в Україні за відсутності порушень позивачем непередбачено жодної можливості зняти з нього щомісячну додаткову грошову винагороду. Однак, у нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди позивачу було відмовлено. Позивач зазначає, що вказана відмова є безпідставною та необґрунтованою. А тому, з підстав наведених у позові просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

На адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив суд закрити провадження у справі вказує, що судовими рішеннями в справі №817/1578/17, №460/3502/19, №460/4474/19, №460/8257/22 за позовом ОСОБА_1 до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », було відмовлено позивачу в задоволенні його позовних вимог, які опосередковано є предметом спору у даній справі. Крім того, позивач неодноразово подавав заяви про перегляд судових рішень у справах №817/1578/17, №460/3502/19 за нововиявленими обставинами, проте у задоволенні таких заяв позивачу було відмовлено. Відповідач 1 заперечив проти позову звернув увагу, що постановою Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №460/4474/19 судові рішення залишено без змін та зазначено, що матеріалами справи встановлено, що з 31.07.2017 посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку позивач обіймав, було скорочено, що в свою чергу, унеможливило виконанням позивачем обов'язків за такою посадою. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.08.2017 №397 «Про виплату щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в частині встановлення 30.07.2017 як кінцевої дати періоду виплати щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення за липень 2017 року старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони підполковнику ОСОБА_1 є правомірним. З наведених підстав просив суд закрити провадження в частині вимог до відповідача 1, та відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

Позиція відповідача 2 щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначив на обґрунтування такої позиції, що позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 03.05.2024 у якій просив нарахувати та виплати йому щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 31.07.2017 по 05.09.2017 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 . Починаючи з 01.01.2020 військова частина НОМЕР_2 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована лише на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.12.2019 №821. Крім того у відповіді від 27.05.2024 №39/794 військова частина НОМЕР_1 зазначила: «На підставі наявних документів, які передані військовою частиною НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 на зберігання встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу відповідно до наказу МОУ від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Згідно пункту 9.1 наказу МОУ №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Крім того повідомлено, що порушене питання щодо щомісячної додаткової грошової винагороди уже було предметом судових розглядів в справі №817/1578/17, №460/3502/19, №460/4474/19. Зазначено що норми Закону №393/96-ВР відповідачем 2 дотримано. З наведених підстав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Не погоджуючись із твердженнями наведеними у відзиві на позов, позивач подав відповідь на відзив відповідача 1. Позивач зазначив, що відповідач 1 по суті позовних вимог жодних заперечень не надав, а лише вказав на судові рішення, які були за іншого предмету, підстав, та обставин, за відсутності доказів, які прийняті на користь відповідача 1. Крім того позивач зазначив, що відповідач 1 замовчує про подібні судові рішення, які прийнято на користь позивача, проігноровано норми ст.2, ст.9 Закону №2011-ХІІ, Постанов №1294, №889, надані до суду докази, та правові висновки, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17. Крім того, позивач наголосив, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню правила виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби, які встановлено у розділі XXXVII Інструкції №260, пункти 4, 5, 6, 10 Інструкції №550, які не застосовані до позивача на даний час, із застосуванням цих норм відповідач 1 не мав жодного права зняти з позивача щомісячну додаткову грошову винагороду, і згідно норм Інструкцій №260, №550. Позивач зазначив, що для закриття провадження згідно п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) необхідна наявність всіх умов тотожності спору: підстав позову, предмета позову, та сторін, проте такі є відмінними, що свідчить про відсутність необхідних умов для закриття провадження у справі №460/9455/24, у зв'язку з чим просив суд відмовити відповідачу 1 у закритті провадження. Також, позивачем, зазначено правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які наведено у постанові від 19.04.2023 у справі №910/15551/20 про те, що він не позбавлений права звернутись до суду в тому числі з такими самими вимогами, зазначивши інші обставини для їх задоволення. Поряд з тим, вказує на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які наведено у постанові від 27.10.2022 у справі №9901/496/21 про те, що в адміністративному процесі, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення, а також зазначає, що справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу, що узгоджується із правовими висновкам, які викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №234/1116/16-а, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16, від 23.06.2020 у справі № 826/15785/17. Крім того, позивач наполягає на врахуванні пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу, а також що ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Не погоджуючись із твердженнями наведеними у відзиві на позов, позивач подав відповідь на відзив відповідача 2. ОСОБА_1 зазначив, що відповідач 2 по суті позовних вимог заперечень не надав, проігнорував норми ст.3, ст.8, ст.17, ст.19, ст.22, ст.55, ст.92, ст.129-1 Конституції України, ст.2, ст.9 Закону №2011-ХІІ, ст.2 Закону № 2232-XII, пунктів 12, 15 Положення № 1153/2008, пункту 8 Інструкції №88, пункту 2.3.3 Інструкції №124, пунктів 9.1, 9.2, 10.4, 37.1, 37.2, 37.5, 37.7 Інструкції №260, пунктів 4, 6, 10 Інструкції №550, Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладеного між позивачем та Міністерством оборони України, наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318, накази відповідача 1 від 31.03.2015 №1, від 21.09.2017 №215, від 22.04.2020 №95, витяг з послужного списку позивача про проходження ним військової служби від 21.09.2017 №357. Зазначено, що за цих обставин відповідач 2 не має права обмежити позивача у виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до норм Закону №2011-ХІІ та Постанов №1294, №889, в тому числі норми Інструкцій №260, №550 зобов'язують відповідачів нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду. Крім того, зазначено, що згідно п.1 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, також згідно ст.2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Зазначено, що з 01.01.2020 відповідач 1 не є розпорядником бюджетних коштів, тому відповідач 2 є належним відповідачем у цій справі.

Ухвалою суду від 22.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Встановлено відповідачам п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвалою суду від 10.10.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 послужний список старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », підполковника ОСОБА_1 ; витяг з наказу на підтвердження обставин, що з 31.07.2017 посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку підполковник ОСОБА_1 обіймав, було скорочено; копії наказів про припинення нарахування та виплати старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », підполковнику ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за липень, серпень, вересень 2017 року.

Ухвалою суду від 11.10.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 копію наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.08.2017 №397 щодо виплати щомісячної додаткової грошової винагороди старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », підполковнику ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 11.10.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 перелік змін до штату № 01/132 - Управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який став підставою для прийняття наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 04.08.2017 № 397.

Ухвалою суду від 11.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 1 про закриття провадження у справі №460/9455/24.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.03.2015 №129 майора ОСОБА_1 призначено на посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.03.2015 №1 майор ОСОБА_1 справи та посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 17.08.2015 №120 відповідно до пункту 8 ст.23 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ), продовжено дію контракту понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації з 17.08.2015 підполковнику ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 07.07.2017 №151 підпунктом 2.3 пункту 2 підполковник ОСОБА_1 старший офіцер відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 07.07.2017 вибув у військову частину НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.07.2017 №172 відповідно до спільних директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.04.2017 №Д-322/1/5дск, від 25.05.2017 №Д-322/1/6дск, від 30.06.2017 №Д-322/1/8дск, переліків змін до штату №01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 31.07.2017 введено їх дію.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318 відповідно до частини шостої ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням частини восьмої цієї ж статті звільнено у запас за пунктом «б» за станом здоров'я підполковника ОСОБА_1 старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.09.2017 №213 підпунктом 1.1 пункту 1 прибув і приступив до виконання службових обов'язків з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , підполковник ОСОБА_1 старший офіцер відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.09.2017 №213 пунктом 4 підполковника ОСОБА_1 старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виведено поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.09.2017 №213 пунктом 5 підполковнику ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби надано три дні з 19 по 21.09.2017 для здавання справ на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 21.09.2017 №215 підполковник ОСОБА_1 справи та посаду здав, з урахуванням наданої при звільненні другої частини щорічної основної відпустки за 2017 рік строком на 6 діб з 22 по 27.09.2017. З 28.09.2017 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 400% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 21.09.2017.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 22.04.2020 №95 пунктом 3 внесено зміни в наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 21.09.2017 №215 та викладено в наступній редакції, підполковник ОСОБА_1 справи та посаду здав, з урахуванням наданої при звільненні другої частини щорічної основної відпустки за 2017 рік строком на 6 діб з 22 по 27.09.2017. З 28.09.2017 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 400% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 28.09.2017.

03.05.2024 позивач звернувся із заявами до відповідачів 1, 2 у яких просив нарахувати та виплати йому щомісячну додаткову грошову винагороду згідно норм ст.9 Закону №2011-ХІІ, та Постанови №889 за період з 31.07.2017 по 05.09.2017 з урахуванням правових висновків, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17 з дотриманням норм ст.3, ст.8, ст.19, ст.22, ст.55 Конституції України зазначив, що згідно усіх нормативно - правових актів в Україні за відсутності порушень позивачем непередбачено жодної можливості зняти з нього щомісячну додаткову грошову винагороду.

Судом встановлено, що на звернення позивача відповідач 1 листом від 15.05.2024 №501/26/232 повідомив, що військовою частиною НОМЕР_2 розглянуто заяву позивача від 03.05.2024 щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31.07.2017 по 05.09.2017, зазначено визначення позивачем у цій заяві періоду з 31.07.2017 по 05.09.2017 охоплює період, визначений в інших заявах, отже заява є повторною згідно вимог ст.8 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), спричиняє припинення її розгляду.

На звернення позивача відповідач 2 листом від 27.05.2024 №39/794 повідомив, що командир військової частини НОМЕР_1 жодним чином не може надавати правову оцінку та впливати на діяльність військової частини НОМЕР_2 . На підставі наявних документів, які передані військовою частиною НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 на зберігання встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу відповідно до наказу МОУ від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Згідно пункту 9.1 наказу МОУ №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Крім того повідомлено, що порушене питання щодо щомісячної додаткової грошової винагороди було предметом судових розглядів.

Не погоджуючись із бездіяльністю та діями відповідачів щодо не здійснення нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31.07.2017 по 05.09.2017, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.

Відповідно до положень ст. 1 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до положень ст. 2 цього Закону, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

В силу вимог ч.1 ст. 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно із ч.ч. 2, 3 та 4 ст. 9 цього Закону передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до Постанови №1294 наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 пунктом 1 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, пунктом 2 установлено, що цей наказ застосовується з 1 січня 2008 року (далі - Інструкція №260).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №260, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 34.3 Інструкції №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цією Інструкцією, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 (далі - Постанова №889) установлено щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

Відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Відповідно до Постанови №889 наказом Міністерства оборони України від 15.11.2010 №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 за №1194/18489 пунктом 1 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, та пунктом 3 установлено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 1 жовтня 2010 року. Наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550.

Відповідно до Постанови №889 наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за №1470/29600 пунктом 1 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, та пунктом 3 установлено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування (далі - Інструкція №550).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №550 ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Підпунктом 2 пункту 2 Інструкції №550 передбачено, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 3 Інструкції №550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

Відповідно до пункту 4 Інструкції №550 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття: на лікування - за час перебування на лікуванні (за період, коли їм виплачувалося грошове забезпечення) та за час звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою.

Відповідно до пункту 5 Інструкції №550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 6 Інструкції №550 передбачено, що військовослужбовцям, які вибувають із військової частини раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу частини.

Згідно із пунктом 9 Інструкції №550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до пункту 10 Інструкції №550 командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб.

Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.

Так, згідно правових висновків, що сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №910/15551/20 в пунктах 117-118, суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

Разом із тим, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та не повинен відшукувати та досліджувати всі інші можливі обставини для задоволення позову, про які не заявляв позивач.

У свою чергу, позивач, який заявив позовні вимоги, обґрунтував їх певними обставинами, і суд вирішив такий спір, не позбавлений права звернутись до суду з такими самими вимогами, проте зазначивши інші обставини для їх задоволення.

У постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №826/15785/17 в пункті 55 колегія суду звертає особливу увагу не те, що ст.78 КАС України визначає підстави звільнення від доказування лише певних фактичних обставин, але не обов'язковість правових висновків суду в іншій справі.

У постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16, від 23.06.2020 у справі №826/15785/17 колегія суду наголошує водночас, передбачене ч.4 ст.78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №9901/496/21 в пунктах 12-13 Велика Палата зазначає, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства, принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов'язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і у випадку необхідності, захистити порушене право позивача.

Відповідно до пункту 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (Далі - Положення №1153/2008) між позивачем і Державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України в особі командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Далі - Контракт).

Пунктом 2 Контракту Міністерство оборони України зобов'язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України позивачем:

- з додержанням його особистих прав і свобод та прав членів його сім'ї, включаючи надання пільг, гарантій і компенсацій, установлених законами та іншими нормативно - правовими актами України;

- призначення його на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово-облікової спеціальності, присвоєння військових звань, просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей;

- навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, в інших вищих навчальних закладах України, відповідних підрозділах з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців, навчальних закладах іноземних держав, без відриву від служби;

- охорону здоров'я його та членів його сім'ї, які мають право на отримання медичної допомоги у закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України;

- встановлену тривалість службового часу, крім періоду військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

- вільне пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні, крім періоду військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

- надання відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові і неробочі дні;

- належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби;

- харчування за встановленими нормами військовослужбовців рядового складу, сержантського та старшинського складу, осіб офіцерського складу під час військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

- виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена його сім'ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби;

- виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій;

- безоплатну соціальну і професійну адаптацію в разі звільнення з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів, за станом здоров'я;

- жиле приміщення йому та членам його сім'ї або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ним житлового приміщення;

- пенсійне забезпечення, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- інші соціальні виплати йому та членам його сім'ї, визначені законами та іншими нормативно - правовими актами.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 17.08.2015 №120 відповідно до пункту 8 ст.23 Закону №2232-ХІІ, продовжено дію контракту понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації з 17.08.2015 підполковнику ОСОБА_1 , старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

З системного аналізу вище зазначених нормативно-правових актів та обставин справи, судом встановленог, що позивач тимчасово вибув з військової частини НОМЕР_2 з 07.07.2017 у військову частину НОМЕР_3 на лікування зі збереженням штатної посади за місцем служби, та без здачі справ та посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони - коли виплата цієї винагороди не припиняється відповідно до пункту 4 Інструкції №550.

Відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 10.12.2008 №1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та з метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Збройних Сил України, пунктом 1 наказу Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Збройних Сил України.

У відповідності до пункту 11.1 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України (далі - Інструкція №333) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням №1153/2008 і наказами Міністерства оборони надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.

Пунктом 11.2. цієї Інструкції №333 визначено, наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу: укладення контракту, продовження строку контракту; присвоєння і поновлення у військовому званні; призначення на посади (у тому числі при зміні найменування посади, військово-облікової спеціальності, військового звання за штатом, посадового окладу), переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах; направлення за кордон у відрядження з увільненням від займаних посад; направлення до інших військових формувань з виключенням їх зі списків особового складу Збройних Сил; відрядження до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на військовій службі; залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі; звільнення з військової служби; прийняття до Збройних Сил із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил з інших військових формувань, присвоєння особистих номерів; прийняття (призов) на військову службу; зарахування слухачами військових навчальних закладів, ад'юнктами, докторантами, закінчення військових навчальних закладів, ад'юнктури, докторантури; виключення зі списків особового складу Збройних Сил (померлих, загиблих і позбавлених військового звання); присвоєння особистих номерів.

Крім того, наказами по особовому складу оголошуються: посадове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу у зв'язку зі зміною нумерації або дійсного найменування військової частини, з'єднання, у тому числі при присвоєнні гвардійського найменування. У режимних (закритих) частинах, в яких офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу призначаються на посади за умовним найменуванням, при зміні умовного найменування (зміні номерів) наказом по особовому складу оголошується посадове становище тільки офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу управління з'єднання; нагородження (заохочення) Міністром оборони України, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командувачами видів Збройних Сил України; зміна прізвища, імені, по батькові і дати народження; закінчення курсів перепідготовки і підвищення кваліфікації; закінчення навчальних закладів заочної форми навчання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (Далі - Інструкція №170), для встановлення, зміни або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, установах, організаціях, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів (далі - військові частини), оформляються: 1) Подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади - на всіх військовослужбовців, крім тих, які проходять строкову військову службу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік, направлення у складі військових підрозділів для участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки як національний контингент, як національний персонал, що не входить до складу національного контингенту, до багатонаціональних органів військового управління, до закордонних дипломатичних установ України й інших міжнародних організацій, для проходження служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України, відрядження до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевих рад із залишенням на військовій службі, а також подання на громадян при прийнятті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Згідно із абзацом 1 пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Абзацом 2 пункту 12 Положення №1153/2008 передбачено, що право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що директива Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України не може бути доказом для зміни службового становища позивача, оскільки на її виконання відповідно до пункту 118 Положення №1153/2008 відповідач 1 був зобов'язаний завчасно оформити відповідні документи, та надати їх до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів з пропозиціями щодо його дальшого службового використання.

Отже, для встановлення змін або припинення правових відносин відповідач 1 за два місяці до 30.07.2017 був зобов'язаний подати відповідні документи до кадрового органу номенклатури призначення (в даному випадку до кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України), для призначення позивача на іншу посаду, та/або звільнення з посади, зарахування у розпорядження за наявності підстав, переміщення по службі, звільнення з військової служби, тощо.

Відповідно повинен був бути виданий наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу), тобто прийняти організаційно - розпорядчий документ стосовно змін в умовах служби позивача.

Таким чином, службове становище військовослужбовця залишається незмінним до видання відповідного наказу посадової особи (по особовому складу).

Відповідно до пункту 1 ст.6 Закону №2232-ХІІ, військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.07.2017 №172 введено в дію переліки змін до штату №01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 31.07.2017.

Відповідно крайнім днем перебування позивача на військовій (штатній) посаді є 30.07.2017, що підтверджує відповідач №1 листом від 14.05.2022 №501/361.

Разом з тим, відповідач №1 листом від 02.04.2020 №501/934 підтвердив, що накази командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про звільнення позивача з посади 31.07.2017 - відсутні.

Отже, в силу норм пункту 12 Положення №1153/2008 позивач не був звільненим з посади 31.07.2017 залишився на тій же посаді, яка з 31.07.2017 є не штатною посадою.

Суд наголошує, що в наказі командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.07.2017 №172 - відсутній позивач, отже змін у правових відносинах для позивача даний наказ не здійснює.

Тому суд приходить до висновку, що за відсутності наказу (по особовому складу) відповідної посадової особи, службове становище позивача є незмінним.

Суд звертає увагу, що Закон №2232-ХІІ, Положення №1153/2008, Інструкція №170, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правові акти не передбачали позбавлення військовослужбовців військової (штатної) посади, із залишенням військовослужбовця на тій же не військовій (не штатній) посаді.

Тобто факт невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків та не визначення службового становища позивача у встановленому законодавством порядку не може бути підставою для позбавлення його права на отримання грошового забезпечення за посадою, яку він займав, у розмірі, встановленому відповідними нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок нарахування та виплати такого грошового забезпечення.

Більше того, на реалізацію змін у правових відносинах щодо позивача видано наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318 яким підполковника ОСОБА_1 відповідно до ч.6 ст.26 Закону №2232-ХІІ з урахуванням ч.8 цієї ж статті звільнено у запас за пунктом «б» за станом здоров'я з військової служби з посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони, що не заперечують відповідачі.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.09.2017 №213 підполковник ОСОБА_1 прибув і приступив до виконання службових обов'язків з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , перебуваючи на посаді старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що не заперечують відповідачі.

Пунктом 4 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.09.2017 №213 підполковника ОСОБА_1 старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виведено у поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Разом з тим, вказаний наказ не охоплює період у цій справі з 31.07.2017 по 05.09.2017.

Пунктом 5 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.09.2017 №213 підполковнику ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби надано три дні з 19 по 21.09.2017 для здавання справ на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318.

Згідно пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 11 Положення №1153/2008 передбачено, що проходження військової служби військовослужбовцем відображається в його особовій справі, яка ведеться у порядку та за формою, встановленими Міністерством оборони України.

Оскільки в силу норм пункту 12 Положення №1153/2008 відсутній наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) яким би було звільнено позивача до 30.07.2017 з посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони, тому позивач перебував на даній посаді з 05.03.2015 по 28.09.2017 по день виключення зі списків особового складу частини, із незмінним службовим становищем, про що свідчить витяг з послужного списку про проходження військової служби позивачем, який надано відповідачем 1 на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2024.

Вказана обставина в свою чергу згідно пункту 116 Положення №1153/2008 виключає одночасне перебування позивача на посаді та зарахування його наказами по особовому складу (які відсутні) в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.

А також виключає одночасне перебування позивача на посаді та у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду) - тобто є неможливим за відсутності наказу посадової особи (по особовому складу) про звільнення позивача з посади з 31.07.2017, що також підтверджує відповідач №1 листом від 09.06.2020 №501/1414/19.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи довідки військової частини НОМЕР_2 від 16.09.2021 №501/361 станом на 31.07.2017 лише в управлінні територіальної оборони де проходив військову службу позивач було в наявності 6 вакантних посад.

Разом з тим, такі зміни у правових відносинах, як одночасне перебування на посаді, звільнення з посади та зарахування у розпорядження є взаємовиключними діями існування одне одного.

Судом встановлено, що згідно з витягом з послужного списку про проходження військової служби від 21.09.2017 №357 позивач перебував на посаді старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони з 05.03.2015 по 28.09.2017.

Інших даних щодо проходження військової служби позивачем у його послужному списку не відображено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач у цей період з 05.03.2015 по 28.09.2017 перебував лише на цій посаді.

На виконання ухвал суду від 10.10.2024, від 11.10.2024 відповідач 1 надав витяг з послужного списку підполковника ОСОБА_1 , витяг з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.07.2017 №172, витяг з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 04.08.2017 №397 Про виплату щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за липень 2017 року.

Зазначено, що запитувані накази за серпень та вересень 2017 року щодо припинення (зменшення розміру) винагороди позивачу в управлінні оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - відсутні.

Зазначено, що відповідно до пункту 5 Інструкції №550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації).

Зазначено, що відповідно до пункту 10 Інструкції №550 командир (начальник) військової частини (установи, організації) мав право зменшувати розміри винагороди військовослужбовцям, про що оголошувалось у відповідному наказі, а оголошення наказом про припинення виплати винагороди Інструкцією №550 не передбачалось.

Суд виходить з того, що військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття: на лікування - за час перебування на лікуванні за період, коли їм виплачувалося грошове забезпечення, про що свідчить пункт 4 Інструкції №550.

Крім того, відповідно до пункту 5 Інструкції №550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини.

Місцем штатної служби позивача була військова частина НОМЕР_2 .

Також, відповідно до пункту 6 Інструкції №550 військовослужбовцям, які вибувають із військової частини раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу частини.

Крім того, відповідно до пункту 10 Інструкції №550 командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за виключний перелік порушень.

Таким чином, зменшення розміру винагороди (припинення) можливе згідно із наказами командира військової частини, які відсутні.

Відповідно до пункту 10 Інструкції №550 у серпні та у вересні 2017 позивач порушень не вчиняв, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині щодо не нарахування та не виплати позивачу винагороди за період з 01.08.2017 по 05.09.2017 є обгрунтованими.

Крім того, зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Подібні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №520/21428/21.

Разом з тим, суд враховує, що постановою від 24.05.2023 у справі №460/4474/19 Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.08.2017 №397 «Про виплату щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в частині встановлення 30.07.2017 як кінцевої дати періоду виплати щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення за липень 2017 року старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони підполковнику ОСОБА_1 є правомірним.

Суд зазначає, що наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.08.2017 №397 щодо виплати винагороди - за липень 2017 року.

Накази командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за серпень та вересень 2017 року щодо виплати, зменшення розміру (припинення) винагороди - відсутні, таким чином слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати винагороди за 31.07.2017.

Суд зазначає, що з 31.07.2017 посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони, яку позивач обіймав, було скорочено, що в свою чергу, унеможливило виконанням позивачем обов'язків за такою посадою.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач не виконував обов'язків за такою посадою починаючи з 07.07.2017, оскільки перебував на лікуванні у іншій військовій частині НОМЕР_3 вибувши тимчасово з військової частини НОМЕР_2 без здачі справ та посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони - коли виплата цієї винагороди не припиняється відповідно до пункту 4 Інструкції №550.

Щодо тверджень відповідача 2, що грошове забезпечення позивачу обчислювалося згідно пункту 9.1 Інструкції №260, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), то суду слід зазначити наступне.

Так, як встановлено судом, наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) яким би було звільнено позивача до 30.07.2017 з посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони - відсутній, тому позивач перебував на даній посаді з 05.03.2015 по 28.09.2017 по день виключення зі списків особового складу частини, із незмінним службовим становищем, про що свідчить витяг з послужного списку про проходження військової служби позивачем, який надано відповідачем 1. Таким чином, позивач не був звільненим з посади 31.07.2017.

При цьому, згідно пункту 9.1 Інструкції №260 протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади.

З 31.07.2017 по 28.09.2017 двох місяців не пройшло відповідно позивачу виплачується грошове забезпечення, яке він отримував за штатною посадою в даному випадку за тією ж самою посадою.

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Як зазначено вище Інструкція №260 не містить порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, а лише Інструкція №550, про що свідчить пункт 1 Інструкції №550, та пункт 34.3 Інструкції №260.

Винагороди, які регламентує Інструкція №260, передбачає виключний перелік: розділом ХХVІ встановлено правила виплати винагороди за стрибки з парашутом, розділом ХХІХ встановлено правила виплати винагороди за бойове чергування, розділом ХХХІІ встановлено правила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби, розділом ХХVІІ встановлено правила виплати морського грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №822/504/17 зазначає, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Відповідно можливість зменшення розміру (припинення) виплати цієї щомісячної додаткової грошової винагороди згідно норм Інструкції №260 не передбачена.

На виконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318 яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби, позивач справи та посаду здав, виключений зі списків частини 28.09.2017, про що свідчать накази командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 21.09.2017 №215, від 22.04.2020 №95.

Під час звільнення з військової служби встановлені правила виплати грошового забезпечення, які визначені розділом XXXVII Інструкції №260, які підлягають застосуванню до позивача.

Відповідно до пункту 37.1 розділу XXXVII Інструкції №260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються:

відповідно до підпункту 37.1.1 пункту 37.1 розділу XXXVII Інструкції №260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).

У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов'язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов'язків за посадою.

В матеріалах справи наявна телеграма начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України від 14.09.2017 №116/9/КЦ/2/3344, яка передана електронною поштою АСУ Дніпро, якою доведено до відповідача №1 наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318 про звільнення позивача з військової служби з посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони.

Що в свою чергу додатково свідчить що позивач після 31.07.2027 перебував на цій же самій посаді.

З 14.09.2017 по 28.09.2017 не пройшов один місяць, з дня отримання відповідачем 1 повідомлення про звільнення позивача з військової служби, який займав посаду, на яку був призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.03.2015 №129 - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно.

Відповідно посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивачу виплачуються повністю.

Відповідно до пункту 37.2 розділу XXXVII Інструкції №260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що перебувають до дня одержання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби на лікуванні в лікарняному закладі чи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, грошове забезпечення виплачується до дня повернення до місця служби включно, але не більше загального терміну перебування на лікуванні в лікарняних закладах чи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, визначеного пунктом 10.1 розділу X цієї Інструкції, а тим, які перебувають у щорічній основній чи додатковій відпустці (зі збереженням грошового забезпечення), - до дня закінчення відпустки включно.

При цьому військовослужбовцям, які не здали до вибуття на лікування або у відпустку справи і не склали обов'язки за посадою, грошове забезпечення виплачується також за період здавання справ і обов'язків за посадою в межах установлених строків, а військовослужбовцям, які не використали до вибуття на лікування щорічну основну відпустку, - і за час відпустки, що надається за їх бажанням у разі звільнення, у порядку, передбаченому пунктами 37.5 і 37.6 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 10.1 розділу X Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні, та тим, хто на день вибуття на лікування звільнений від посад, за весь період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії, але не більше чотирьох місяців з дня вибуття з військової частини (крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі терміни перебування на лікуванні), виплачується грошове забезпечення за останніми штатними посадами, які вони займали.

З 07.07.2017 (наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по стройовій частині від 07.07.2017 №151) по 28.09.2017 позивач не лікувався більше чотирьох місяців.

Відповідно до пункту 37.5 розділу XXXVII Інструкції №260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, яким щорічна основна відпустка за поточний рік не надавалася, на їх бажання надається відпустка з наступним звільненням з військової служби та виплачується грошове забезпечення: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - за 30 календарних днів; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - за 35 календарних днів; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - за 40 календарних днів; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - за 45 календарних днів.

У разі, якщо військовослужбовець використав частину відпустки, то йому на його бажання надається друга частина відпустки та виплачується грошове забезпечення за цей час.

Відповідно до пункту 37.7 розділу XXXVII Інструкції №260 грошове забезпечення за період відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу, наданої в разі звільнення військовослужбовців, виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Згідно наказів командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 21.09.2017 №215, від 22.04.2020 №95 позивач справи та посаду здав з урахуванням надання при звільненні другої частини щорічної основної відпустки за 2017 рік строком на 6 діб з 22.09.2017 по 27.09.2017, та з 28.09.2017 виключено зі списків особового складу частини.

Тобто позивачу виплачується грошове забезпечення за весь час з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 8 наказу Міністра оборони України від 09.02.2017 №88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік», щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) виплачується з розрахунку: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) всім військовослужбовцям - 50 відсотків, премія, щомісячна додаткова грошова винагорода: у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби); інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення - у розмірах, визначених нормативно-правовими актами.

Тобто Міністерством оборони України щомісячну додаткову грошову винагороду віднесено до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Інструкції №550 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Як зазначено вище, позивач став до виконання обов'язків за цією посадою старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони з 31.03.2015 (наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по стройовій частині від 31.03.2015 №1), та звільнено від виконання обов'язків за цією посадою з 28.09.2017 (накази командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по стройовій частині від 21.09.2017 №215, від 22.04.2020 №95) позивач справи та посаду здав з урахуванням надання при звільненні другої частини щорічної основної відпустки за 2017 рік строком на 6 діб з 22.09.2017 по 27.09.2017, з 28.09.2017 виключено зі списків особового складу частини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Інструкції №550 військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття: у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці; на лікування - за час перебування на лікуванні (за період, коли їм виплачувалося грошове забезпечення) та за час звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою; у службове відрядження одиночним порядком, у тому числі на збори, курси, навчання, або в складі підрозділу - за час перебування у відрядженні.

Отже, позивач тимчасово вибув з військової частини НОМЕР_2 з 07.07.2017 у військову частину НОМЕР_3 на лікування без здачі справ та посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони - коли виплата цієї винагороди не припиняється.

Місцем штатної служби позивача була військова частина НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 6 Інструкції №550 військовослужбовцям, які вибувають із військової частини раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу частини.

Наказами командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 21.09.2017 №215, від 22.04.2020 №95 позивача виключено зі списків особового складу частини - 28.09.2017, коли виплата цієї винагороди виплачується.

Пункт 10 Інструкції №550 містить вичерпний перелік порушень за що командир військової частини має право зменшувати розмір винагороди.

Доказів про вчинення порушень позивачем, які передбачені пунктом 10 Інструкції №550 не надано.

Більше того, відповідач №1 листом від 15.05.2024 за №501/26/233 підтвердив, що позивач не вчиняв порушень, та службове розслідування не проводилось.

Крім того, суд зазначає, що незважаючи на відсутність нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31.07.2017 по 28.09.2017 розмір цієї винагороди, який належить позивачу за станом на 28.09.2017 встановлений відповідачем 2 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 у справі №460/9772/20, яке набрало законної сили 16.12.2021, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 у цій справі, та на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22, яке набрало законної сили 20.03.2023, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2023 у цій справі, і складає в розмірі - 4400,18 грн.

При цьому, дана винагорода врахована в обрахунок одноразових видів грошового забезпечення позивача - за останньою штатною посадою старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони на якій перебував позивач, про що свідчать довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2023 №36/536, від 02.06.2023 №36/537, від 02.06.2023 №36/540.

Отже, місячний розмір щомісячної винагороди позивача станом на 28.09.2017 на день виключення його зі списків частини складає - 4400,18 грн.

Оскільки відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №889, визначаються Міністерством оборони, до компетенції відповідачів не віднесено право на самостійне позбавлення військовослужбовців цієї винагороди.

Крім того, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у постановах від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 28.05.2021 у справі №400/1955/20, від 30.11.2021 у справі №400/4650/19, від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17 зазначено встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Нормами Закону№2011-ХІІ встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Нормами Закону №2011-ХІІ також встановлено право позивача на виплату усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення при звільненні з військової служби.

На думку суду, відповідачі не довели, що припиняючи нарахування та виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, діяли відповідно до норм ст.2, ст.9 Закону №2011-ХІІ, Постанови №889, Інструкцій №260, №550.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог частково, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачами.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають до задоволення частково.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, то підстав для присудження йому відповідного виду судових витрат немає.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 ст.134 КАС України).

Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Суд враховує, що відповідно до ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тобто, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво, та інші види адвокатської діяльності.

Згідно пункту 9 ст.1 цього Закону, представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до ст.19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності є, зокрема: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Надаючи оцінку наданими суду доказами понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу суд враховує, що на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи №460/9455/24, до заяви позивач долучив: - договір про надання правничої допомоги від 09.08.2024; - акт приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги від 16.09.2024; - ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2024 серії ВК №1143094.

Згідно з актом виконаних робіт від 16.09.2024 за договором про надання правничої допомоги від 09.08.2024 Адвокатським бюро "Валерії Василюк" надано правничу допомогу Масюку П.М., наступного характеру: надання юридичної консультації, проведення правової експертизи документів наданих клієнтом, та аналіз судової практики з формуванням структури доказової бази; підготовка позовної заяви до суду (справа №460/9455/24); підготовка відповідей на відзиви відповідачів.

Загальна вартість наданої правничої допомоги, яка вказана в даному акті, становить 6000,00 грн., кількість затраченого адвокатом часу - 6 годин.

Згідно з частиною 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд звертає увагу, що в акті виконаних робіт від 16.09.2024 за договором про надання правничої допомоги від 09.08.2024 Адвокатським бюро "Валерії Василюк" надано правничу допомогу Масюку П.М., визначено про надання адвокатом послуг щодо підготовки позовної заяви до суду (справа №460/9455/24); підготовка відповідей на відзиви відповідачів.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до змісту зазначених заяв, всі вони скріплені підписами позивача, тобто, у матеріалах справи немає належних та допустимих доказів складання та оформлення адвокатом як позовної заяви, так і відзивів на позовну заяву.

Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги підлягає зменшенню, а тому розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, у загальній сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 щодо не здійснення за заявою від 03.05.2024 нарахування та виплати ОСОБА_1 за останньою штатною посадою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.08.2017 по 05.09.2017 у відповідності до норм частини 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за останньою штатною посадою щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 01.08.2017 по 05.09.2017 у відповідності до норм частини 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови відповіддю від 27.05.2024 за №39/794 на заяву від 03.05.2024 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за останньою штатною посадою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.08.2017 по 05.09.2017 у відповідності до норм частини 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за останньою штатною посадою щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 01.08.2017 по 05.09.2017 у відповідності до норм частини 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500,00 грн.

В задоволенні решти заяви про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11 листопада 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя Д.П. Зозуля

Попередній документ

123048399

Наступний документ

123048401

Інформація про рішення:

№ рішення:	123048400
№ справи:	460/9455/24
Дата рішення:	11.11.2024
Дата публікації:	19.11.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Рівненський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (19.12.2025)
Дата надходження:	21.11.2024

Учасники справи:

головуючий суддя:

СУДОВА-ХОМЮК НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

суддя-доповідач:

ЗОЗУЛЯ Д П

СУДОВА-ХОМЮК НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

суддя-учасник колегії:

ГЛУШКО ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ

ЗАТОЛОЧНИЙ ВІТАЛІЙ СЕМЕНОВИЧ

ОНИШКЕВИЧ ТАРАС ВОЛОДИМИРОВИЧ

СЕНИК РОМАН ПЕТРОВИЧ