11 листопада 2024 року м. Рівне №460/8427/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частинаи НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 3), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 03.09.2024) :
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, за період з 04.01.2022 по 31.07.2022.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 04.01.2022 по 31.07.2022.
3. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, за період з 01.08.2022 по 20.05.2023.
4.Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.08.2022 по 20.05.2023.
5. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
7. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
8. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
9. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024.
10. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 04.01.2022 року по 27.06.2024 року проходив військову службу за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №97-РС головного сержанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у запас за підпунктом «Б» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити військову службу). Вказує на те, що під час проходження позивачем військової служби відповідачами визначався та виплачувався посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військовою звання позивача, згідно з додатками 1, 12, 13,14 до Постанови №704. Внаслідок неправильного визначення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням був також неправильно визначений розмір інших складових грошового забезпечення - надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби. Крім того, відповідачами неправильно визначено розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, яка була виплачена в 2022 році та 2023 році, а також не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за речове майно. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 23.08.2024 в задоволенні клопотання представників Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовлено.
Ухвалою суду від 17.09.2024 залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 як співвідповідача у справу №460/8427/24.
19.08.2024 через підсистему Електронний суд відповідачем 1 та відповідачем 2 подано відзиви на позову заяву, які є ідентичними за своїм змістом. В обґрунтування своєї позиції зазначають, що 06 жовтня 2023 року позивача виключено із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 07 жовтня 2023 року. військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) здійснювала нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за 2022 рік починаючи лише з 01.08.2023 по 31.12.2022, а не з 04.01.2022 як вказує позивач у зв'язку із переходом на забезпечення від ІНФОРМАЦІЯ_3 на забезпеченні якого перебувала як військова частина НОМЕР_1 так і військова частина НОМЕР_2 до 31.07.2022, тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та інших видів виплат з 01.07.2022 по 31.07.2022 року до військової частини є безпідставними. Також зазначили, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що нараховувався та виплачувався військовою частиною НОМЕР_2 з 01.08.2022 по 20.05.2023 визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови. Щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби відповідачі зазначили, що як вбачається з рапорту на звільнення головного сержанта ОСОБА_1 , зареєстрованого 23.05.2024 за вхідним №3358/1489, відомостей стосовно того чи здійснювалось йому нарахування одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні з військовою служби (з військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується копією військового квитка долученого Позивачем) чи ні. Щодо невиплати позивачу грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024 зазначили, що витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2024 №180 встановлено «Виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно на загальну суму - 40 770,98 (сорок тисяч сімсот сімдесят гривень) 98 копійок згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 27 червня 2024 року №4». Отже військовою частиною НОМЕР_1 вищезазначена довідка була виготовлена та передана разом із відомістю передана до військової частини НОМЕР_2 для здійснення нарахування та виплати. Та в ході нарахування, посадовими особами військової частини НОМЕР_2 було встановлено розбіжності і недоліки у довідці №4 про вартість речового майна, що належить до видачі головному сержанту ОСОБА_1 , а тому повернута для здійснення перерахунку та усунення розбіжностей до військової частини НОМЕР_1 . За результатом перерахунку, речовою службою військової частини НОМЕР_1 буде видано новий бланк довідки та, в свою чергу, на підставах, передбачених чинним законодавством, внесено зміни до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2024 №180, про що буде повідомлено ОСОБА_1 . Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, Відповідачі дійшли висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач 3 належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 04.01.2022 по 27.06.2024 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу від 27.06.2024 №180 головного сержанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06 червня 2024 року №97-РС з військової служби у запас за підпунктом «Б» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити військову службу) та виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято зі всіх видів забезпечення.
20.05.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортами, в яких просив здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення з 04 січня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, зокрема, але не виключно: посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, в т.ч. надбавка за особливості проходження служби, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», а також виплатити в т.ч. грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони» грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 та одноразову грошову допомогу у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Листом від 28.06.2024 за №1489/1770 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що за період проходження військової служби та перебування на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з 01.08.2022 до моменту розгляду рапорту (26.06.2024), нарахування грошового забезпечення здійснювалося з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (зі змінами). За період з 01 липня 2022 року по 31 квітня 2023 року розрахунок грошового забезпечення, грошової компенсації за календарні дні невикористаної щорічної основної та щорічних додаткових оплачуваних відпусток, а також одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, проводився виходячи з 10 тарифного розряду (3260,00 гривень на місяць), в період з 01 травня 2023 року до моменту розгляду звернення виходячи з 11 тарифного розряду (3350,00 гривень на місяць) та з липня 2022 по січень 2023 військового звання «молодший сержант» (670,00 гривень на місяць), з лютого 2023 по травень 2023 військового звання «сержант» (740,00 гривень на місяць) та червня 2023 по травень 2024 військового звання «старший сержант» (810,00 гривень на місяць). Зазначили, що в період з січня 2022 року по липень 2022 року, військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) не мала окремого особового рахунку та не вела окреме фінансове господарство. Військова частина НОМЕР_1 у вищезазначений період знаходилась на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Розрахунок і виплата всіх видів грошового забезпечення військовослужбовців проводились фінансово-економічною службою ІНФОРМАЦІЯ_5 .
23.07.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 , та Військової частини НОМЕР_2 з заявами, в яких просив:
- здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення з 04 січня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, зокрема, але не виключно: посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1,12, 13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
- здійснити перерахунок виплаченої грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік та виплатити різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений для посади ОСОБА_2 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
- виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
- перерахувати та виплатити грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024.
- надати довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення із зазначенням всіх видів грошового забезпечення, з зазначенням його суми та складових за період з 04.01.2022 по 20.05.2023. Додатково просив надати довідку про суми грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, яка була мені виплачена, а також довідку про вартість речового майна, що належить до видачі від 27 червня 2022 року №4 із зазначенням за закупівельною вартістю якого року здійснено розрахунок грошової компенсації за неотримане речове майно.
Листом від 28.06.2024 за №1488/5/3919 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що станом на 18.08.2024 військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 здійснюється перерахунок суми, яка має бути компенсована, ОСОБА_1 , за неотримане речове майно. Після проведення перерахунку сум неотриманого речового майна Вам буде виплачено нараховані кошти на банківський рахунок. Зазначив, що Військова частина НОМЕР_2 веде самостійне фінансове господарство, здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення починаючи з 01.08.2022. До 01.08.2022 військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно нарахування та виплату Вам починаючи з 04.01.2022 по 31.07.2022 здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нарахування та виплата грошового забезпечення та інших виплат військовою частиною НОМЕР_2 проводилося з дотриманням та у суворій відповідності до чинного законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 розмір грошового забезпечення позивача визначався з 01.08.2022 по 26.06.2024 відповідно до посадового окладу, окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови.
03.09.2024 позивач звернувся з запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 04.09.2024 за №12/2/709 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що відповідно до пункту Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14. Враховуючи вищезазначене, підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року відсутні.
Не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону № 2011 у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону № 2011, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення та зобов'язання нарахування та виплатити грошове забезпечення за період з 04.01.2022 по 20.05.2023 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023.
Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент її прийняття) передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 (далі Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до ряду постанов, в тому числі і до Постанови №704.
Постановою №103 пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017, станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатної особи складав 1762,00 грн.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» №2629-VIII від 23.11.2018 установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
За наведеного, у 2018 та 2019 роках, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення базової величини - 1762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт і залишалися незмінними.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто той пункт, яким в тому числі викладено в новій редакції пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (https://reestr.court.gov.ua/ Review/87361222).
З огляду на вказане, з дати набрання вказаним судовим рішенням законної сили, з 29.01.2020, була відновлена дія пункту 4 постанови №704 у первісній редакції.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016 (далі Закон №1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, перевагу належить надавати положенням закону, як акта вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ, згідно яких: « 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року».
Отже, відповідно до Постанови №704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11.02.2021 у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України у відповідних законах про Державний бюджет України.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-ІХ від 02.12.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено у розмірі 2481 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено у розмірі 2684 грн.
Водночас, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» (далі Постанова №481).
Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023, є чинною та по-іншому врегульовує відповідні правовідносини.
Так, пунктом 1 Постанови №481 постановлено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Всупереч цьому, відповідачами у період з 04.01.2022 по 19.05.2023 застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачами.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у період з 04.01.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково.
Щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з абз. 2 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби, що затверджено указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з пунктом 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як встановлено судом, грошова допомога для оздоровлення у 2022 році та 2023 році позивачу виплачена шляхом обчислення грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, який є нижчим від прожиткового мінімуму 2022 року та 2023 року. Тобто, відповідачем не було застосовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла з 29.01.2020 (замість цього помилково застосовано цей пункт в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), що не відповідало вимогам законодавства та призвело до її виплати позивачу в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, у зв'язку з чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.
А відтак, вимога про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення та зобов'язання провести таке нарахування та виплату підлягає задоволенню, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо невиплати одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я.
Як встановлено судом, згідно витягу з наказу від 27.06.2024 №180 головного сержанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06 червня 2024 року №97-РС, з військової служби у запас за підпунктом «Б» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити військову службу). Одноразову грошову допомогу у разі звільненні з військової служби позивачу виплачено не було.
Оскільки позивача звільнено за станом здоров'я, він має право на виплату одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Отже, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача 1, відповідача 2 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
А відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024.
Частиною першою статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та У правлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Таким чином, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яким визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.
При цьому, гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, Конституційний Суд України у рішеннях від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
На підставі аналізу вищевказаних нормативних актів, можна дійти висновку, що оскільки позивач був звільнений у червні 2024 року, тому компенсація вартості неотриманого ним речового майна, що належить до видачі при звільненні, повинна обраховуватись виходячи із закупівельної вартості речового майна саме станом на 01 січня 2024 року.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Суд відхиляє доводи відповідача 1 та відповідача 2, про те, що станом на 18.08.2024 військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 здійснюється перерахунок суми, яка має бути компенсована, ОСОБА_1 , за неотримане речове майно, оскільки на момент прийняття рішення судом, відомостей про нарахування позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024, відповідачами не надано.
Враховуючи викладене, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача 1 та відповідача 2 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024 і зобов'язання перерахувати та виплатити позивачу компенсацію вартості неотриманого речового майна, що належить до видачі при звільненні, виходячи із закупівельної вартості речового майна станом на 01.01.2024 року як визначено постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 року.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваної бездіяльності в порядку статті 77 КАС України, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, за період з 04.01.2022 по 31.07.2022.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 04.01.2022 по 31.07.2022.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, за період з 01.08.2022 по 19.05.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.08.2022 по 19.05.2023.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 листопада 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )
Суддя С.М. Дуляницька