11 листопада 2024 р. № 400/8313/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вул. Ольжича, буд.7,м. Житомир,10003, вул. Ольжича, 7,Житомир,10003
провизнання протиправним та скасування рішення від 16.05.2024 року № 143150018549; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського кружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач), в якому просила суд:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.05.2024, підписаного 17.05.2024, за №143150018549 і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.05.2024.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області їй було відмовлено в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що в неї відсутній необхідний страховий стаж. Такого висновку орган Пенсійного фонду України дійшов з огляду на те, що до страхового стажу не підлягає зарахуванню період трудової діяльності за трудовою книжкою позивачки, оскільки запис до трудової книжки внесений з порушенням вимог законодавства України, а саме - з 16.08.1985р. - 13.08.2002р (відсутня дата в наказі при прийняті на роботу). Позивачка не погоджується з такою позицією, і посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року за №162, за якою зазначення дати наказу на час вчинення запису не вимагалось, вимагався сам запис, а не його повнота. З цього позивач робить висновок, що запис №8 в трудовій книжці НОМЕР_1 від 13.05.1983, датований 16.08.1985, достатній для здійснення обчислення страхового стажу для призначення пенсії. Відтак позивачка вважає відмову Пенсійного фонду протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою від 05.09.2024 суд залишив позовну заяву без руху, встановив строк для усунення недоліків позову.
Оскільки позивач своєчасно і належним чином усунула недоліки позову, ухвалою від 10.09.2024 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, запропонував сторонам подати заяви по суті справи.
30.09.2024 (за межами встановленого судом строку для подання відзиву) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії встановлено, що до страхового стажу не підлягають зарахуванню періоди роботи, згідно трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.05.1983, а саме період роботи з 16.08.1985 по 13.08.2002, оскільки запис до трудової книжки внесений з порушенням вимог Iнструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв - відсутня дата наказу про прийом на роботу. Неможливо зарахувати період з дати переведення (з 03.05.1993), оскільки відсутній запис про перейменування підприємства з «Николаевское областное предприятие «Вторчермет» у АОЗТ «Миколаївське обласне підприємство «Втормет», а також документально не підтверджено, що документи знищено внаслідок воєнних (бойових) дій та відсутнє рішення Комісії. Відповідач стверджує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.05.2024 № 143150018549 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Відповідач просить поновити процесуальний строк для подання відзиву у справі та відмовити в задоволенні позову.
Позивач скористалась своїм правом на відповідь на відзив, в якій звернула увагу суду на безпідставність клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву. Також позивач зазначає, що обґрунтування підстав для відмови у призначенні пенсії, викладені у відзиві, відрізняються від тих, що містять в оскаржуваному рішенні. В спростування доводів відповідача про непідтвердження стажу іншими документами позивач посилається на записи в трудовій книжці позивачки в розділі “Відомості про нагородження»: запис 1 від 04.03.1986р. та запис №2 від 04.03.1987.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 09.05.2024 року позивач звернулася з заявою для призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 16.05.2024 прийняв рішення № 1437500018549 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Рішення мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 16.08.1985 по 13.08.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 13.05.1983 року, оскільки відсутня дата в наказі про прийняття на роботу. Інші документи, передбачені пунктами 3 та 18 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), відсутні. Страховий стаж особи становить 28 років 11 місяців 06 днів. Відповідач повідомив позивачку, що вона матиме право на пенсійну виплату 03.04.2027 або при набутті необхідного страхового стажу.
За відомостями форми Ок-5, наданої відповідачем, до стажу позивачки включено періоди роботи після 01.01.2001 згідно реєстру застрахованих осіб.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивачки серія НОМЕР_2 від 13.05.1983. На сторінці 6 трудової книжки є запис № 8, зроблений «Николаевское областное предприятие «ВТОРЧЕРМЕТ» 16.08.1985 про прийняття на посаду секретаря-машиністки. В графі «на основании чего внесена запись (документ, его дата и номер)» зазначено “Пр 82-к».
Запис № 9 від 03.05.1993 свідчить про переведення в АТЦ прибиральником виробничих приміщень на підставі наказу 41к параграф 1 від 28.04.1993, а запис № 9 від 13.08.2002 - про звільнення по ст. 38 КЗоТ України на підстави наказу № 70 к параграф 5 від 12.08.2002.
Запис про звільнення завірений підписом інспектора відділу кадрів та печаткою підприємства «Акціонерне товариство закритого типу «Миколаївське обласне підприємство «Втормет».
В розділі трудової книжки серія НОМЕР_2 «Відомості про нагородження» містяться два записи, внесені «Вторчермет» 04.03.1986 та 04.03.1987 про оголошення подяки та нагородження цінним подарунком.
04.04.2024 позивачка отримала лист № К-318/24.03-01 з трудового архіву Миколаївської міської ради. Листом відділ інформації та використання документів ліквідованих установ Миколаївської міської ради повідомив, що документи з особового складу акціонерного товариства закритого типу «Миколаївське обласне ПП «ВТОРМЕТ» (раніше Миколаївське обласне підприємство «Вторчермет») до відділу на зберігання не надходили, тому довідку про перейменування підприємства та довідку про стаж роботи ОСОБА_1 з 16.08.1985 по 13.08.2002 надати неможливо.
Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058), Законом України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).
Згідно частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача № 143150018549 від 16.05.2024 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено про недоліки запису № 8 в її трудовій книжці і невідповідності між назвою підприємства, яким зроблено запис № 8 про прийняття на роботу і назвою підприємства, яким вчинено запис № 10 про звільнення позивачки.
Як встановлено судом, дійсно трудова книжка не містить відомостей про дату наказу, який став підставою для прийняття позивача на роботу на посаду секретаря-машиністки. Суд не погоджується з доводами позивача, що за Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла у період заповнення трудової книжки, зазначення дати наказу не було обов'язковим. Це твердження спростовується найменуванням графи 6 форми трудової книжки, в якій зазначено відомості, які вносяться для цієї графи: «документ, його дата і номер».
Позивачка наполягає, що запис № 9 у трудовій книжці від 03.05.1993 і № 10 від 13.08.2002 здійснені саме АТЗТ Миколаївське обласне підприємство “Втормет» і докази про перейменування не потрібні, оскільки саме це підприємство приймало в порядку переведення працівника своїм внутрішнім документом за своїм найменуванням.
Суд критично ставиться до цього аргументу, проте зауважує, що позивачка здійснила необхідні дії для отримання підтвердження про перейменування підприємства та довідки про стаж роботи з 16.08.1985 по 13.08.2002. Як вже зазначалось, позивачка зверталась з відповідними листами до трудового архіву ліквідованих установ. З відповіді відділу інформації та використання документів ліквідованих установ Миколаївської міської ради № К-318/24.03-01 від 04.04.2024 випливає, що акціонерне товариство закритого типу «Миколаївське обласне ПП «ВТОРМЕТ» ( раніше Миколаївське обласне підприємство «Вторчермет») документи до відділу на зберігання не передавало.
В той же час, при дослідженні спірних записів в трудовій книжці вбачається, що записи № 9 про переведення та № 10 про звільнення не мають недоліків і, як такі, під сумнів відповідачем не ставляться. Проте, їх вчиненню мав передувати запис про прийняття позивачки на роботу. Отже, запис № 8 про прийняття на роботу є логічним. При цьому, він виконаний чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань, що давало б підстави для сумніву, що прийняття на роботу позивачки відбулось саме з дати, визначеній цим записом, а саме з 16.08.1985. Тобто, запис № 8 має певний недолік, пов'язаний з не зазначенням дати наказу, проте цей недолік не впливає на сприйняття іншої інформації запису № 8 як достовірної.
Крім того, суд враховує, що на момент внесення спірних записів до трудової книжки позивача, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Також, п. 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу Відомості про робот " у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з п. 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок внесення відомостей про роботу і заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зверталася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .
Суд зазначає, що в даному випадку, відповідачем при прийнятті рішення від 17.05.2024 про відмову у зарахуванні до загального стажу певних періодів та у призначенні пенсії позивачці, не було досліджено належним чином періоди її роботи.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).
Під час судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі неможливості одержання таких документів, він мав установити трудовий стаж на підставі показань свідків.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем рішення про неврахування до стажу позивачки, що дає право на оформлення пенсії за віком, періоду з 16.08.1985 по 13.08.2002 прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним. Отже, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.05.2024, №143150018549 і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.05.2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд.7,м. Житомир,10003 ЄДРПОУ 13559341) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.05.2024 №143150018549 і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.05.2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд.7,м. Житомир,10003 ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко