про залишення позовної заяви без руху
12 листопада 2024 р. № 400/10486/24
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Дерев'янко Л.Л., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області (далі - відповідач) в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати заборгованості щодо пенсії з компенсації втрати частини доходу за затримку її виплати за період з 01.01.2018р. по 31.10.2024р., у загальній сумі 58448,97грн., та моральної шкоди у сумі 3056,52 грн.
зобов'язати відповідача виплатити позивачу негайно після набрання судом рішення в законну силу матеріальної шкоди, у розмірі невиплаченої заборгованості щодо пенсії, з компенсації втрати частини доходу за затримку її виплати, у загальній сумі 58448,97грн, та моральної шкоди у сумі 3056,52 грн, всього 61505,49 грн
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ:13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 20000 грн (двадцять тисяч гривень), у режимі негайного виконання рішення, одним платежем, шляхом перерахування відповідачем зазначеної суми на банківський рахунок позивача.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Перевіривши матеріали позову суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Так, позивач не додав документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, позивач просить звільнити його від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає про наступне.
Згідно положень статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі Закон № 3674-VI).
Згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону № 3674-VI платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Судовий збір згідно з частиною першої статті 3 Закону № 3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. або […] предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Виходячи з аналізу положень вищезазначеної статті суд дійшов висновку, що можливість відстрочення або звільнення від сплати судового збору пов'язана із сукупністю обставин, серед яких, перш за все, виділено основну майновий стан позивача.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Суд звертає увагу, що позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження, що його майновий стан позбавляє його можливості сплатити судовий збір.
Окрім того, суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, водночас суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
За таких обставин клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить 1211,20 грн.
З огляду на ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Судовий збір сплачується на рахунок № UA838999980313191206084014478, отримувач коштів Миколаїв. ГУК/тг м. Миколаїв/22030101, код отримувача 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування збору: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ, ідентифікаційний код/серія та номер паспорта позивача).
Крім того, згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається з позовної заяви, предметом цього спору є , зокрема, зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу через порушення строків виплати заборгованості з пенсії. При цьому, така виплата відбулася 23.07.2020 та 20.07.2023. З позовом позивач звернувся до суд 06.11.2024
Приписи абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачем додано до позову заяву про поновлення строку звернення до суду в частині цих вимог.
Заява мотивована посиланням на тривале порушення прав позивача органами Пенсійного фонду України. Також, позивач наводить практику Верховного Суду в зазначеній категорії спорів, з якої приходить до висновку, що строки звернення до суду з заявленими вимогами не обмежуються шести місяцями. Крім того, позивач зазначає, що органи Пенсійного фонду України не повідомили його про нарахування і виплату пенсії.
Суд зауважує, що обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються.
Оцінюючи заяву про поновлення строку звернення до суду з точки зору дотримання наведених вище умов, суд зазначає наступне.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Питання, пов'язані з визначенням строку, з якого починається перебіг строку звернення до суду в цій категорії справ, неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду.
Так, в Постанові від 02.04.2024 по справі №560/8194/20 за позовом про визнання протиправними ді Пенсійного фонду України щодо відмови нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, Верховний Суд дійшов таких висновків:
«а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Отже, посилання позивача щодо незастосування шестимісячного строку звернення до суду в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу через порушення строків виплати заборгованості з пенсії, є помилковим.
Крім того, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі неможливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Щодо посилання позивача на необізнаність про факт нарахування і виплати йому заборгованості з пенсії, то позивач не навів доказів, що ним не отримані зазначені суми пенсії в липні 2020 року, в липні 2023 року.
Тож, позивачем не доведено існування у нього поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку звернення до суду та об'єктивно свідчили би про неможливість саме позивача своєчасно звернутись до суду.
З огляду на вказане, суддя не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення йому строку звернення до суду із позовом у частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу через порушення строків виплати заборгованості з пенсії, яка фактично відбулась 23.07.2020, 20.07.2023.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, позивачу слід надати заяву про поновлення строків, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу через порушення строків виплати заборгованості з пенсійних виплат.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Вирішуючи питання щодо відповідності частині 1 ст. 5 КАС України, пункту 4 ч. 5 ст. 160 КАС України позовних вимог в частині невиплати заборгованості із пенсії за період з 01.07.2021 року до 31.05.2022 року у сумі 22 000 грн. із компенсацією втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати у справі № 400/7936/21; заборгованості з пенсії за період з 01.03.2022 року до 31.08.2022 року у сумі 4 952,28 грн. з компенсацією втрати частини доходу через порушення строків її виплати у сумі 1 570,74 грн. у справі № 400/2670/22 ; заборгованості з пенсії за період з 01.10.2022 року до 31.08.2023 року у сумі 11 216,22 грн. із компенсацією втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати у справі № 400/3566/23, а також суму 2 393 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної систематичними затримками у виплаті пенсії (справа № 400/7936/21) із компенсацією втрати доходу за затримку виплати, всього 3 056,52 грн., суд зазначає настпуне.
Дослідивши судові рішення у зазначених вище справах і співставивши їх з вимогами за позовом у цій справі, суд встановив, що суть цих вимог полягає у спонуканні відповідача виконати зазначені рішення.
При цьому суд враховує висновок Верховного Суду , викладений у постанові від 19.08.2019 року про справі № 295/13613/16-а, за яким: «Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 267 до 15 грудня 2017 року, стаття 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження».
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які вчинені або не вчинені на виконання судових рішень у справах № 400/7936/21, № 400/2670/22, № 400/3566/23 шляхом ініціювання провадження за новим адміністративним позовом не відповідає вимогам КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
З огляду на викладене, позивачу слід обрати належний спосіб судового захисту порушеного права та привести зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у відповідність до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду:
- доказів сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
- оформленої відповідно до ст.167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу через порушення строків виплати пенсії у сумі 15 344,13 грн за період з 01.01.2018 року до 30.09.2018 року (заборгованість виплачено 23.07.2020 року) та за період з 05.03.2019 року до 03.09.2019 року (заборгованість з пенсії у сумі 5 475,26 грн. виплачено 20.07.2023 року);
- позовної заяви, в якій зазначити спосіб захисту порушеного права у частині позовних вимог щодо зобовязання відповідача виплатити заборгованість із пенсії за період з 01.07.2021 року до 31.05.2022 року, з 01.03.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 року до 31.08.2023 із компенсацією втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, а також відшкодування моральної шкоди у сумі 3056,52 грн, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 5 КАС України
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України) .
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Л. Дерев'янко