11 листопада 2024 р. № 400/5152/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування наказу від 04.04.2023 року № 20,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (з адміністративно - господарської діяльності) від 04.04.2023 року №20 "Про результати службового розслідування за фактом виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані матросом В. Кристенко 18.03.2023".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за фактом виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані матросом ОСОБА_2 18.03.2023 року є протиправними, оскільки попередній медичний огляд позивача 18.03.2023 року на стан алкогольного сп'яніння проведено не в закладі охорони здоров'я включеному до Переліку підприємств та закладів охорони здоров'я, якому надано право проведення оглядів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за направленнями правоохоронних органів, керівників підприємств та установ, за власним бажанням громадян. Виставлений діагноз «алкогольне сп'яніння» є попереднім та ґрунтується лише на припущеннях і в установленому законом порядку не доведений. Вказав, що матеріали службового розслідування, результати якого оформлені актом службового розслідування від 03.04.2023 року, містять письмові пояснення позивача про не вживання ним алкогольних напоїв, а про вживання ним ліків за вмістом спирту під час хвороби. Також зазначив, що винуватість позивача за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-20 КУпАП судовим рішенням не встановлена. За таких обставин, відсутні підстави для оголошення суворої догани, а також припинення виплати премії та додаткової винагороди за березень 2023 року. Вважаючи вказаний наказ відповідача протиправним, а свої права порушеними позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 10.05.2023 року справа №400/5152/23 була розподілена судді Миколаївського окружного адміністративного суду Фульзі А.П.
Ухвалою від 11.05.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/5152/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до наказу голови суду від 07.09.2023 року №91-к суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв'язку із звільненням її у відставку.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 13.09.2023 року № 129/02-10 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/5152/23 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 року, справу № 400/5152/23 передано на розгляд судді Величку А.В.
Ухвалою від 20.09.2023 року суд прийняв до свого провадження адміністративну справу №400/5152/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу від 04.04.2023 року № 20 та продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідачем було здійснено ряд усіх передбачених чинним законодавством дій щодо встановлення попереднього висновку щодо стану алкогольного сп'яніння» а також було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, від якого позивач відмовився. Позивач у своїх поясненнях підтверджує відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що по суті у сукупності із поясненнями свідків, поясненнями позивача, акту попереднього медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння № 1 від 18.03.2023 року вказує на перебування позивача 18.03.2023 в стані алкогольного сп'яніння. Також зазначив, що наявність рішення суду щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності не є обов'язковою умовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Застосування до особи наслідків, передбачених статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, законодавець не пов'язує із набранням законної сили постанови по справі про адміністративне правопорушення, відсутністю такої постанови або наявністю рішення щодо відсутності складу адміністратичного правопорушення, оскільки такою постановою може бути підтверджено лише факт вчинення особою адміністративного правопорушення, який ніяк не впливає на дисциплінарну відповідальність особи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних сил України. З 27.02.2023 року проходить військову службу на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2023 року №11, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, призначено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли виконанню обов'язків військової служби в нетверезому стані матросом ОСОБА_4 , а також встановлення ступеня його вини.
За результатами проведеного службового розслідування, 03.04.2023 року складено акт службового розслідування. В ході службового розслідування було встановлено порушення позивачем службової дисципліни, що мало прояв у виконанні обов'язків військової служби в нетверезому стані близько 20:00 години 18.03.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.04.2023 року №20 "Про результати службового розслідування за фактом виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані матросом ОСОБА_2 18.03.2023" за порушення вимог статті 68 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ст.ст. 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV та ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту ЗС України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, що мало прояв у виконанні обов'язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду близько 20:00 години 18.03.2023 року, в порядку ст. ст. 5, 45, 48, 53 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, на водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - "сувора догана".
Пунктами 2 та 3 вказаного наказу ОСОБА_1 припинено виплату премії за березень 2023 року та не включено позивача до наказу щодо виплати додаткової винагороди за березень 2023 року.
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 4 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг врегульовано Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
На підставі ст.1 Закону України від 24.03.1999 №551 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Згідно ст. 2 Статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Пунктом 3 Статуту встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, тощо.
Відповідно до ст. 4 Статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Так, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч.3 ст.5 Статуту).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі- військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно положень Розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Воно проводиться для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; тощо.
Також, Розділом ІІ Порядку визначено, що службове розслідування не призначається, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно ст. 48 Дисциплінарного статут на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст.84 Дисциплінарного статуту).
Згідно ст. 90 Дисциплінарного статуту накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, який перебуває у стані сп'яніння, та отримання від нього пояснень проводиться після його протвереження. Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб (ст.91 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст. 92 Дисциплінарного статуту якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.
Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому (ст.49 Статуту ВС ЗСУ).
За приписами ст. 241 Статуту ВС ЗСУ кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
30.04.2017 Міністерством оборони прийнято наказ №233 Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України, згідно з п.1 якого, наказано Командувачам видів Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, керівникам інших органів військового управління, командувачу Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, командувачу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України та командувачам оперативних командувань, начальнику Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальнику Озброєння Збройних Сил України, начальнику Тилу Збройних Сил України, начальнику Військової служби правопорядку у Збройних Силах України начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1, начальнику Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, командирам військових частин, зокрема, приймати рішення щодо накладення дисциплінарних стягнень за неналежне виконання службових обов'язків та позбавлення премії повністю за вживання алкогольних напоїв на території військових частин як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу (роботу) в нетверезому стані, порушення громадського порядку в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п.5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Також, приписами п.15 XХХІV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Суд установив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №20 від 04.04.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді судової догани, внаслідок чого його у березень 2023 року позбавлено щомісячної премії та додаткової винагороди.
Як убачається з Акту службового розслідування, факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння підтверджувався рапортом заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , Актом відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від 18.03.2023 року, Актом попереднього медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння матроса ОСОБА_5 від 18.03.2023 року, поясненнями свідків.
Надаючи оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, суд зазначає таке.
Щодо твердження позивача про те, що його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-20 КУпАП, суд звертає увагу, що положеннями ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Також, статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Таким чином, у своїй сукупності, складені матеріали свідчать про перебування позивача 18.03.2023 у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачена дисциплінарна відповідальність, і застосування відповідних заходів належить до компетенції командира Військової частини, в якій проходить службу позивач.
Отже, підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності не ставляться в залежність від наявності або відсутності рішення суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто адміністративної.
Щодо твердження позивача про те, що попередній медичний огляд позивача 18.03.2023 року на стан алкогольного сп'яніння проведено не в закладі охорони здоров'я включеному до Переліку підприємств та закладів охорони здоров'я, якому надано право проведення оглядів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за направленнями правоохоронних органів, керівників підприємств та установ, за власним бажанням громадян, суд зазначає наступне.
Так, приписами ст.266-1 КУпАП визначена процедура огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд зазначає, що вказана стаття встановлює чіткий порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вищевказаної ст.266-1 КУпАП алгоритм огляду має бути наступним:
- перший етап: огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів і якщо в результаті огляду у особи встановлено стан сп'яніння і особа не висловлює незгоди з результатами огляду, то особа вважається такою, що перебуває у стані сп'яніння;
- другий етап: якщо особа виявила незгоду на проведення огляду уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у виявила незгоду з його результатами, тоді огляд проводиться в закладах охорони здоров'я у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення і за результатами огляду складається висновок;
- при цьому, особа вважається такою, що відмовилася від огляду, тільки тоді, коли вона послідовно відмовилася від обох етапів огляду (спочатку відмовилася від огляду уповноваженою особою, а потім відмовилася від огляду в закладі охорони здоров'я, в тому числі взагалі відмовилася переміститися до закладу охорони здоров'я для проведення огляду);
- вся процедура огляду (і на першому, і на другому етапах) має фіксуватися із застосуванням спеціальних технічних засобів відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд має проводитися (і на першому, і на другому етапах) у присутності двох свідків, при цьому у випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння стосовно позивача здійснено в наступному порядку.
Щодо першого етапу, суд зазначає, що відповідно до матеріалів службового розслідування, саме заступник командира роти матеріально-технічного забезпечення молодший лейтенант ОСОБА_6 на момент спірних відносин був прямим начальником позивача. А тому первинний огляд на стан алкогольного сп'яніння, в силу приписів ст.266-1 КУпАП, був проведений уповноваженою посадовою особою.
При цьому, згідно пояснень сержанта ОСОБА_7 встановлено, що 18.03.2023 року на вечірньому інструктажі перед нарядом ним було виявлено, що матрос ОСОБА_1 має явні ознаки алкогольного сп'яніння. Про даний факт він повідомив заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення молодшого лейтенанта ОСОБА_6 .
Після того, молодший лейтенант ОСОБА_6 прибув та провів первинний огляд матроса ОСОБА_5 та встановив, що матроса ОСОБА_1 відчувався запах алкоголю, незв'язно розмовляв, був збудженим.
Отже, суд вважає, що перший етап огляду було здійснено уповноваженою на те особою та було встановлено: запах алкоголю, нерозбірлива мова.
Згідно Акту службового розслідування, ОСОБА_1 був направлений на медичний огляд до медичного пункту. У присутності двох свідків ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), фельдшером військової частини було зафіксовано явні признаки сп'яніння, порушення координації руху, явний запах алкоголю з ротової порожнини, від подальшого огляду відмовився».
Згідно Акту службового розслідування, вказані свідки підтвердили що у позивача на момент спірних відносин були наявні ознаки алкогольного сп'яніння.
У зв'язку із вказаним було прийнято рішення направити матроса ОСОБА_1 на огляд з метою встановлення стану (ступеню) алкогольного сп'яніння. Матрос ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився про, що складено Акт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 9.11.2015р. за №1252, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, суд вважає, що первинний огляд проводився відповідно до вимог ст.266-1 КУпАП.
Суд зауважує, в умовах воєнного стану та з урахуванням важливості завдань виконуваних військовою частиною, притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності за подібне порушення військової дисципліни є необхідним заходом. Виходячи з вказаного характеру правопорушення, на підставі зібраних під час службового розслідування матеріалів, командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято законне та обґрунтоване рішення про притягнення матроса ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана», яке за вказаних обставин було достатнім для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни вказаним військовослужбовцем та іншими військовослужбовцями військової частини в майбутньому.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (з адміністративно - господарської діяльності) від 04.04.2023 року №20 "Про результати службового розслідування за фактом виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані матросом ОСОБА_2 18.03.2023" - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко