08 листопада 2024 р. № 400/15815/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів1. Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, 2. Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач 1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії, а також Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення повторної військово-лікарняної комісії відносно військовослужбовця ОСОБА_1 за вимогами його представника - адвоката Клиса Андрія Анатолійовича;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію, а також Військову частину НОМЕР_1 прийняти заходи щодо проведення повторної військово-лікарняної комісії відносно військовослужбовця ОСОБА_1 за вимогами його представника - адвоката Клиса Андрія Анатолійовича, та провести таку комісію (обстеження/огляд).
Ухвалою від 22.03.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив проведення повторної військово-лікарніної комісії відносно військовослужбовця ОСОБА_2 за вимогамийого представника - адвоката Клиса А.А.
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач не скористався досудовим правом на врегулювання спору шляхом подання звернення до ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень приданості до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що до командування Військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 з проханням направити його на проходження повторної військово-лікарської експертизи з метою визначення ступеня придатності до військової служби не надходив.
Розгляд справи неодноразово відкладався за заявами представника позивача (заяви від 16.05.2024 року, від 02.07.2024 року, від 24.07.2024 року).
У судове засідання, призначене на 15.08.2024 року позивач та його представник не з'явились, клопотання про відкладення розголяду справи до суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та з вересня 2023 року по теперешній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
У серпнi 202З року ОСОБА_1 проходив медичний огляд ВЛК. Згiдно довiдки ВЛК вiд 10.08.2023 року ОСОБА_3 було встановлено дiагноз: «двоповерховий остеохондроз без порушень функцiй рух». Його визнано придатним до проходження вiйськової служби.
Позивач вважає, що рiшення ВЛК не вiдображає реальний стан його здоровья та його придатностi до вiйськової служби, а також містить невірно визначений причинний зв'язок захворювання.
Як зазначає позивач, стан його здоров'я не полiпшуеться, а навпаки погіршується, що є наслiдком неможливостi додержання рекомендачiй лiкарiв пiд час проходження служби, а також умов служби. Позивач має наступнi скарги на здоров'я: біль у шиї, який призводять до хротоби i неможливостi виконання поставлених перед ним завдань.
Медичнi документи (висновки магнiтно-резонансноi томографії) грудного та шийного вiддiлiв хребта пiдтверджують наявнiсть вiщезазначених хворо6.
Визнання ОСОБА_4 придатним до вiйськової служби та подальше залучення його до виконання обов'язкiв ще бiльше негативно впливають на погiршення стану його здоровья. Його кiнцiвки функцiонуоть не в повнiй мірі, при цьому виникають больові синдроми.
Про погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 повідомлял командуваню, але йому надали відповідь, що за рішенням ВЛК він придатний до служби, тому не звертали увагу на його звернення.
Позивач вважає, що проведення огляду ВЛК та прийняття рішення про придатність його до військової служби не відповідають реальному стану його здоров'я, а тому його необхідно направити на проведення повторної військово-лікарняної комісії, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232) щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232).
Частиною 1 ст. 2 Закону № 2232 встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється громадянами Україниу добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (ч. 1 ст. 4 Закону № 2232).
Відповідно до абз. 3 ч. 6 ст. 2 Закону № 2232 до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543) встановлено, що мобілізаціякомплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захистуна організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (ч. 5, 6 ст. 4 Закону № 3543).
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 року № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Пунктом 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, та Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб та з 21.11.2022 на 90 діб.
Згідно зі п. 4 Указу № 65/2022 постановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відтак наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) від 02.04.2022 року № 48 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення мобілізації» був прийнятий під час проведення загальної мобілізації.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки Україниза викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки Україниза викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки Українивідповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захистувідповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Абзацом 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки УкраїниГоловою Служби безпеки України (ч. 13 ст. 2 Закону № 2232).
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Отже, після прийняття Президентом України Указу № 65/2022 громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації. При цьому відповідні громадяни проходять обов'язковий медичний огляд.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Згідно з п. 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (даліВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (даліДІВ), компонентами ракетного палива (даліКРП), джерелами електромагнітних полів (даліЕМП), лазерного випромінювання (даліЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (даліВМС Збройних Сил України) (абз. 2 п. 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402).
Відповідно до абз. 1 п. 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (даліВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасові діючі).
Підпунктом 2.10.4 п. 2.10 глави 2 розділу І Положення № 402 на ВЛК районного (міського) військового комісаріату покладається огляд контингентів відповідно до пункту 1.2 розділу І цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК військового комісаріату покладається огляд інших контингентів.
Таким чином, медичний огляд військовозобов'язаних, які призиваються на військову службу за призовом, проводять ВЛК районного (міського) військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з абзацом п'ятим підпунктом 2.10.1 пункту 2.10 глави 2 розділу І Положення № 402 персональний склад та порядок роботи ВЛК районного (міського), обласного військових комісаріатів визначаються наказами відповідних військових комісарів.
Абзацами 2 і 3 п. 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 встановлено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Отже, постанови ВЛК відповідача, прийняті зокрема у формі довідок ВЛК, є обов'язковими до виконання.
Позивач акцентує увагу на тому, що під час призову позивача на військову службу відповідачем проведено відносно нього військово-лікувальної комісії без урахування його медичних довідок та реального стану його здоров'я.
Як доказ своїм твердженням наявності в нього захворювання позивач надає суду докази: медичні документи, що підтверджують наявності у нього неврологічних захворювань.
Порядок медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період визначено главою 3 розділу ІI Положення № 402.
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів (пп. 3.1 п. 1 розділу ІІ Положення № 402).
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов (п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402): «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення (п. 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК (п. 20.2 глави 20 розділу II Положення № 402).
Дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК) (п. 22.1 глави 22 розділу II Положення № 402).
Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються: в) на військовозобов'язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку.
На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов'язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу.
Згідно із п. 22.2 глави 22 розділу II Положення № 402 Книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії. Один примірник Свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) зберігається як додаток до книги протоколів. У книгу протоколів, у додатковий примірник експертного документа та в історію хвороби записується дата та зміст постанови штатної ВЛК.
Стосовно твердження позивача щодо не врахування його діагнозу захворювання під час проведення медичного обстеження під час мобілізації суд зазначає наступне.
Заперечень з приводу наявності у позивача зазначених у довідці ВЛК від 10.08.2023 року № 1820 захворювань позовна заява не містить.
В свою чергу, слід зазначити, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду, оскільки є компетенцією медичних працівників та посадових осіб ВЛК і як вказано у п. «в» ст. 64 Розкладу хвороб придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справах № 820/5570/16 та № 810/5009/18, яка враховується судом під час прийняття рішення у даній справі.
При цьому позивачем на підставі належних та достовірних доказів не доведено необ'єктивне визначення лікарями-спеціалістами ВЛК стану здоров'я позивача на момент огляду.
Слід зазначити, що у разі незгоди з висновками військово-лікарської комісії позивач мав право звернутися до ВЛК вищого рівня (ВЛК регіону, Центральної ВЛК) з питання перегляду рішення щодо його придатності до військової служби.
Доказів звернення до ВЛК вищого рівня (ВЛК регіону, Центральної ВЛК) з питання перегляду рішення щодо придатності до військової служби позивачем до суду не надано.
Слід зазначити, що Військова частина НОМЕР_1 не уповноважена проводити військово-лікарську експертизу.
Стосовно не направлення Іійськовою частиною НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 на проходження повторної військово- лікарської експертизи , то суд зазначає наступне згідно з п. 6.1 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
У розумінні п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.01.2024 року № 40 рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань повинні бути виконані не пізніше ніж за ЗО днів з моменту реєстрації документа в Міністерстві оборони України, в органі військового управління, військовій частині (установі), структурному підрозділі, до яких надійшов документ.
ОСОБА_1 доказів звернення до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом із проханням направити його на проходження повторної військово-лікарської експертизи з метою визначення ступеня придатності до військової служби не надав.
Надані позивачем до позовної заяви копії адвокатських звернень до ІНФОРМАЦІЯ_1 жодним чином не доводить наявність будь-яких звернень на адресу Військової частини НОМЕР_1 з проханням направити його на проходження повторної військово-лікарськ.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 134, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179) та Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про: визнання протиправної бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії, а також Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення повторної військово-лікарняної комісії відносно військовослужбовця ОСОБА_1 за вимогами його представника - адвоката Клиса Андрія Анатолійовича; зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії, а також Військової частини НОМЕР_1 прийняти заходи щодо проведення повторної військово-лікарняної комісії відносно військовослужбовця ОСОБА_1 за вимогами його представника - адвоката Клиса Андрія Анатолійовича, та провести таку комісію (обстеження/огляд) - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.11.2024 року.
Суддя О.В. Малих