справа №380/22850/24
з питань забезпечення позову
11 листопада 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука Володимира Ігоровича про визнання протиправними дії,-
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука Володимира Ігоровича. Позивач просить суд:
визнати протиправними дії приватного виконавця Меленчука Володимира Ігоровича, щодо вчинення виконавчих дій спрямованих на виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 180,6 кв.м. (нежитлові приміщення ХХІІІ-3,4 кв.м., ХХIV-11,3 кв.м., ХХV-30,3 кв.м., ХХVІ-29,3 кв.м., ХХVІІ-20,5 кв.м., ХХVІІІ-5,6 кв.м., ХХІХ-3,4 кв.м., ХХХ-4,6 кв.м., ХХХІ-4,4 кв.м., ХХХІІ-29,5 кв.м., ХХХІІІ-1,7 кв.м., ХХХІV-1,7 кв.м., ХХХVІ-16,1 кв.м., ХХХVІІ-10,3 кв.м., ХХХVІІІ-8,5 кв.м).
Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову (вхід. №83106), в якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом :
заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Меленчуку Володимиру Ігоровичу вчиняти дії щодо виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з приміщення за адресою АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення ХХІІІ-3,4 кв.м., ХХIV-11,3 кв.м., ХХV-30,3 кв.м., ХХVІ-29,3 кв.м., ХХVІІ-20,5 кв.м., ХХVІІІ-5,6 кв.м., ХХІХ-3,4 кв.м., ХХХ-4,6 кв.м., ХХХІ-4,4 кв.м., ХХХІІ-29,5 кв.м., ХХХІІІ-1,7 кв.м., ХХХІV-1,7 кв.м., ХХХVІ-16,1 кв.м., ХХХVІІ-10,3 кв.м., ХХХVІІІ-8,5 кв.м);
заборонити будь-яким іншим органам примусового виконання вчиняти дії щодо виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з приміщення за адресою АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення ХХІІІ-3,4 кв.м., ХХIV-11,3 кв.м., ХХV-30,3 кв.м., ХХVІ-29,3 кв.м., ХХVІІ-20,5 кв.м., ХХVІІІ-5,6 кв.м., ХХІХ-3,4 кв.м., ХХХ-4,6 кв.м., ХХХІ-4,4 кв.м., ХХХІІ-29,5 кв.м., ХХХІІІ-1,7 кв.м., ХХХІV-1,7 кв.м., ХХХVІ-16,1 кв.м., ХХХVІІ-10,3 кв.м., ХХХVІІІ-8,5 кв.м).
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність щодо організації діяльності ресторанів та надання послуг мобільного харчування. У своїй діяльності позивач використовує приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 180,6 кв.м. Дане приміщення перебуває у користуванні позивача на підставі договору суборенди від 10.10.2024, який укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сезанн». 06.11.2024 у вищевказане приміщення прибув приватний виконавець ОСОБА_3 , який повідомив про необхідність звільнення даного приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю “Сезанн» та позивачем на підставі рішення господарського суду Львівської області від 27.06.2024 по справі №914/3800/23. Позивачем було повідомлено відповідача про те, що він є належним користувачем приміщення і не був учасником вищезгаданої справи. Окрім цього, відповідачу було надано копію договору суборенди приміщення від 10.10.2024, а також фіскальні чеки, які підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності у згаданому приміщенні. Незважаючи на це відповідачем було складено акт приватного виконавця, в якому зазначено, що рішення суду не виконано і виконавчі дії будуть перенесені, при цьому приватний виконавець не вписав в складений ним акт представника позивача, який прибув для захисту прав позивача.
Відповідач не наділений законом повноваженнями на виселення позивача, а сам позивач не є боржником за виконавчим документом. Невжиття заходів забезпечення позову, ускладнить виконання рішення, адже для відновлення порушених прав потребуватиме значних зусиль та може завдати істотної шкоди позивачу як користувачу приміщення. Для відновлення попереднього стану необхідно буде затратити багато часу та витрати кошти на судові процеси, правничу допомогу та ін., адже у випадку виселення позивача з приміщення його підприємницька діяльність буде зупинена, що позбавить його можливості отримувати прибуток, а саме приміщення може бути передане іншим особам.
Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене та враховуючи достатність матеріалів справи для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Як вказано вище, представник позивача просить суд заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Меленчуку Володимиру Ігоровичу та будь-яким іншим органам примусового виконання вчиняти дії щодо виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки, спричинені примусовим виконанням рішення господарського суду Львівської області від 27.06.2024 по справі №914/3800/23, оскільки для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та обставинам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки, запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову, у даному випадку, є передчасним, заява не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Суд вважає, що вказані в заяві доводи не містять тих положень, реалізація яких може мати саме невідворотні наслідки для самого позивача, що слугують підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Також, суд зазначає, що до заяви про забезпечення позову заявником не надано документи, які би підтвердили наявність правових підстав для забезпечення позову.
За таких обставин, суд вважає, що станом на час розгляду вказаної заяви про забезпечення позову, позивач не надав доказів очевидної протиправності дій приватного виконавця та не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість наданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 154, 241-243, 248, 294 КАС України, суд -
постановив :
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гулкевич І.З.