08 листопада 2024 рокусправа № 380/16987/23
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 103230001673 від 11.07.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України», Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» на посаді фельдшера здоровпункта АПК - 1 ДСП ЧАЕС, у зв'язку з досягненням віку у 45 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 25 червня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України», Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» на посаді фельдшера здоровпункта АПК - 1 ДСП ЧАЕС, у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року працювала безпосередньо у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в особливо шкідливих умовах праці в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК - 1 ДСП "ЧАЕС". В зв'язку з досягненням 45 років, з урахуванням наявного у загального страхового стажу більше 38 років, в тому числі за Списком № 1 -12 років (без урахування кратності), пільгового стажу роботи на ЧАЕС за Списком № 1 з урахуванням кратності 19 років 0 місяців 06 днів, роботи на посадах та за професією в особливо шкідливих умовах праці, що дає право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 173, Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 p., № 461 від 24.06.2016 p., з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України за N 1-р/2020, 23.01.2020 року, ухваленого з даного питання, як вищою судовою інстанцією України позивачка 04 липня 2023 року звернулася до Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», реєстраційний номер заяви 1374. Зазначає, що за результатами розгляду заяви за призначенням пенсії від 04.07.2023 супровідним листом Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області від 14.07.2023 № 1000-0212-8/107095 позивачка отримала Рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області № 103230001673 від 11.07.2023 про відмову у призначенні пенсії. Підставою відмови у призначенні пенсії було зазначено недосягнення відповідного віку 50 років згідно вимог п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та наявне право згідно поданих документів на отримання пенсії за віком на пільгових умовах з 25.06.2028. Також вказує, що ГУ ПФУ у Львівській області було підтверджено вік на момент звернення з заявою за призначенням пенсії 45 років 0 місяців 10 днів та наявність у страхового стажу 38 років 03 місяці 28 днів ( в тому числі додаткові роки за Списком № 1 - 12 років), пільгового стажу роботи ЧАЕС за Списком № 1 з урахуванням кратності 19 років 05 місяців 06 днів. Однак, незважаючи на зазначений у рішенні наявний термін загального та спеціального (пільгового) страхового стажу, що є достатнім для отримання права на зниження пенсійного віку та призначення пенсії на пільгових умовах в зв'язку з досягненням віку 45 років, відповідач в особі ГУ ПФУ у Львівській області, вважає, що наявність такого строку страхового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці не надає мені права на пенсію за єдиною підставою - в зв'язку з недосягненням позивачкою відповідного пенсійного віку 50 років, визначеного п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", внаслідок чого право на пенсійну виплату позивачка отримає тільки 25.06.2028 (після досягнення необхідного віку).
Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У поданому суду відзиві відповідача1, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад та показників,, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Вказує, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 45 років 0 місяців 10 днів. На момент звернення, страховий стаж позивачки становив 38 років 03 місяці-28 днів (в т.ч. додаткові роки за Списком № 1 - 12 років). Пільговий стаж роботи ЧАЕС за Списком №1 з урахуванням кратності становить 19 років 5 місяців 6 днів. Також зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій: працівників, що визначені у ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", натомість в даному випадку питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наголошує, що рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як норми п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на час розгляду заяви позивачки є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані). Просить суд відмовити в позові.
Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначає, що відповідач вважає, що зниження пенсійного віку громадянам, які працювали за Списком № 1 та Списком № 2 відбувається, виключно, на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - IV від 09.07.2003 року, а норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ не підлягають застосуванню при вирішенні даного питання. В той же час відповідно до змісту рішення про відмову у призначені пенсії ГУ ПФУ у Львівській області та відзиву на позов відповідач підтвердив безспірні обставини, які є істотними у спірних правовідносинах, а саме: - що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, позивачці виповнилося 45 років 0 місяців 10 днів; - наявність на підставі поданих до відповідача документів загального страхового стажу 38 років 03 місяця 28 днів, пільгового стажу за Списком № 1 - 12 років без урахування кратності та 19 років 5 місяців 6 днів з урахуванням кратності; - визнання Конституційним судом України неконституційними положень, які передбачають поетапне підвищення пенсійного віку для окремих категорій працівників, та право жінок на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах з дня ухвалення Конституційним судом України Рішення № 1р/2020 від 23.01.2020 року, та поновлення за цим рішенням дії ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вважає зазначене відповідачем у відзиві на позов обгрунтування відмови у задоволенні позовних вимог безпідставним та таким, що повністю суперечить як приписам законодавчо-нормативих актів, що регулюють спірні правовідносини, так і судовій практиці щодо їх застосування.
Ухвалою суду від 29 травня 2024 року залучено до участі у справі співвідповідача.
Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що вік позивача на момент звернення становив 45 років 10 днів. Страховий стаж позивача становить: 38 років 3 місяці 28 днів (в тому числі додаткові роки за Списком № 1-12 років). Пільговий стаж роботи ЧАЕС за Списком № 1 з урахуванням кратності становить: 19 років 5 місяців 6 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.07.2023 року за № 103230001673 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Позивач не набув необхідного віку. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 04.07.2023 року до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивачка з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року працювала у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в особливо шкідливих умовах праці в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК - 1 ДСП "ЧАЕС", про що свідчать записи у трудовій книжці серія НОМЕР_1 на сторінках 14-19.
Заява позивачки розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.07.2023 за № 103230001673 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Позивач не набув необхідного віку.
Відповідно до змісту оскаржуваного рішення:
Вік позивачки на момент звернення становив 45 років 10 днів.
Страховий стаж становить: 38 років 3 місяці 28 днів (в тому числі додаткові роки за Списком № 1-12 років).
Пільговий стаж роботи ЧАЕС за Списком № 1 з урахуванням кратності становить: 19 років 5 місяців 6 днів.
За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Позивачка вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відтак звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з вимогами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974.
Таким чином, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У свою чергу, ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Порядок застосування ст. 13 визначає п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Згідно з п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що ст.13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже у ст. 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років.
Закон №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок.
У частині 1 статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-»з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний).
Таким чином, ст. 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до п. 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-»г» ст. 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст. 13, ч. 2 ст. 14, пунктами «б»-»г» ст. 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»- «г» ст.54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За вказаних обставин така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Враховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, суд дійшов висновку, що позивачка набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 після досягнення нею віку 45 років.
Суд враховує, що відповідно до положень частини 1 статті 45 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Оскільки позивач 04.07.2023 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, то пенсія має бути призначена саме з 25.06.2023 з наступного дня після досягнення 45 років.
При цьому пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за заявою від 04.07.2023, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №103230001673 від 11.07.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у розглядуваній ситуації не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, то порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 25 червня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України», Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» на посаді фельдшера здоровпункта АПК - 1 ДСП ЧАЕС, у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судовий збір сплачений позивачкою в сумі 1073,60 грн, відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 103230001673 від 11.07.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10 м. Львів 79016 код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_2 ) з 25 червня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України», Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» на посаді фельдшера здоровпункта АПК - 1 ДСП ЧАЕС, у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10 м. Львів 79016 код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1073,60 гривень (тисяча сімдесят три гривні, 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 08.11.2024.
СуддяКоморний Олександр Ігорович